"20" травня 2014 р. м. Київ К-23345/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Загороднього А.Ф.,
суддів Білуги С.В.,
Гаманка О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної судової адміністрації України на постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 03 лютого 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Територіального управління Державної судової адміністрації в м. Севастополі, третя особа - Севастопольський апеляційний господарський суд, про визнання дій протиправними та стягнення щомісячного грошового утримання судді за червень-грудень 2005 року, -
встановила:
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Територіального управління Державної судової адміністрації в м. Севастополі, третя особа - Севастопольський апеляційний господарський суд, про визнання дій протиправними та стягнення щомісячного грошового утримання судді за червень-грудень 2005 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 03 лютого 2010 року, залишеним без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2010 року, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі за період з червня по грудень 2005 року, у розмірі 68194 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі, Державна судова адміністрація України, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225- 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 09 липня 2003 року ОСОБА_2 працює на посаді судді Севастопольського апеляційного господарського суду.
Частиною другою статті 44 Закону України «Про статус суддів» передбачено, що розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.
Аналізуючи вказану норму вбачається, що гарантований мінімальний посадовий оклад судді не може бути меншим встановленого статтею 44 цього Закону в співвідношенні до окладу Голови Верховного Суду України. Недодержання цього принципу, є порушенням конституційного права суддів на отримання заробітної плати не нижче, від визначеної законом, та порушенням конституційних гарантій щодо незалежності та недоторканності суддів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30 червня 2005 року Кабінет Міністрів України, в межах своїх повноважень, прийняв Постанову № 513 «Про оплату праці Голови та заступників Голови Конституційного Суду України» та Постанову № 514 «Про оплату праці Голови та заступників Голови Верховного Суду України», якими підвищив оклади, зокрема, Голові Конституційного Суду України та Голові Верховного Суду України.
Водночас, Кабінет Міністрів України не привів посадові оклади суддів у відповідність з вимогами статті 44 Закону України «Про статус суддів». Лише 3 вересня 2005 року відповідач свою бездіяльність із зазначеного питання припинив прийняттям Постанови №865 «Про оплату праці суддів», затвердивши схеми посадових окладів інших керівників та суддів Конституційного Суду України, керівників та суддів інших судів загальної юрисдикції, якою привів оклади суддів у відповідність з встановленим частиною другою статті 44 Закону України «Про статус суддів» співвідношенням до посадових окладів Голови Верховного Суду України та голови суду, в якому працює суддя.
Однак, Кабінет Міністрів України не усунув порушення вимог частини другої статті 44 Закону України «Про статус суддів» і не привів оклади суддів усіх судів України до встановленого цією нормою співвідношення, одночасно з окладами Голови Верховного Суду України та Голови Конституційного Суду України, а саме з 1 червня 2005 року, оскільки надав Постанові від 3 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці суддів» чинності з 1 січня 2006 року (пункт 5 Постанови).
Внаслідок цього з 1 червня 2005 року по 1 січня 2006 року оклади суддів не відповідали вимогам статті 44 Закону України «Про статус суддів».
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 щодо нарахування та виплати заборгованості з щомісячного грошового утримання за червень-грудень 2005 року, оскільки за вказаний період позивач отримував грошове утримання у меншому розмірі, ніж це було передбачено Законом України «Про статус суддів».
Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими і підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу Державної судової адміністрації України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 03 лютого 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Територіального управління Державної судової адміністрації в м. Севастополі, третя особа - Севастопольський апеляційний господарський суд, про визнання дій протиправними та стягнення щомісячного грошового утримання судді за червень-грудень 2005 року - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ф. Загородній
Судді С.В. Білуга
О.І. Гаманко