Справа № 675/872/13-а
Головуючий у 1-й інстанції: Столковський В.І.
Суддя-доповідач: Білоус О.В.
04 червня 2014 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Білоуса О.В.
суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ізяславському районі Хмельницької області на постанову Ізяславського районного суду Хмельницької області від 19 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Ізяславському районі Хмельницької області до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3 про стягнення коштів , -
УПФУ в Ізяславському районі Хмельницької області звернулось до Ізяславського районного суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення зайво сплаченої пенсії. Позовні вимоги мотивовано тим, що з листопада 2002 року Управлінням Пенсійного фонду України в Ізяславському районі Хмельницької області ОСОБА_2 ОСОБА_3 було призначено пенсію по втраті годувальника на неповнолітню дочку ОСОБА_4 на підставі рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 24 вересня 2002 року про визнання безвісно відсутнім батька дитини ОСОБА_2 Проте, у лютому 2013 року ОСОБА_3 звернулась до органу пенсійного фонду із заявою про припинення виплати пенсії по втраті годувальника на дочку у зв'язку з встановленням місця знаходження батька. Оскільки він ухилявся від утримання своєї дочки, просили стягнути суму пенсії, отриманої ОСОБА_3 в період з листопада 2002 року по лютий 2013 року в розмірі 57659 грн. 08 коп. в судовому порядку.
Відповідно до постанови Ізяславського районного суду Хмельницької області від 19.07.2014 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Ізяславського районного суду Хмельницької області та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити , посилаючись при цьому на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
В судове засідання представники сторін не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином. Про причини неявки в судове засідання суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.
У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про його дату, час і місце, а також враховуючи те, що їх явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, за наявними у справі матеріалами, при цьому, згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).
Частиною 1 ст. 195 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, з 20 листопада 2002 року Управлінням Пенсійного Фонду України в Ізяславському районі Хмельницької області ОСОБА_3 призначено пенсію по втраті годувальника на неповнолітню дочку ОСОБА_4 (а.с. 4).
Пенсію призначено на підставі рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 24 вересня 2002 року про визнання безвісно відсутнім ОСОБА_2 - батька ОСОБА_4 (а.с. 6).
У лютому 2013 року ОСОБА_3 звернулась до Управління Пенсійного Фонду України в Ізяславському районі Хмельницької області із заявою про припинення виплати пенсії (а.с. 12). 26 лютого 2013 року позивачем було прийнято рішення № 39 про припинення виплати пенсії з 01 березня 2013 року (а.с. 14).
Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до частин 1 та 7 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Положення цього Закону, що стосуються сім'ї померлого, відповідно поширюються і на сім'ю особи, визнаної безвісно відсутньою або оголошеною померлою у встановленому законом порядку.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджено постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1.
Відповідно до п. 10 зазначеного Порядку, до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника серед іншого подається свідоцтво органу реєстрації актів громадянського стану про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім.
Згідно з положеннями ст. 250 Цивільного процесуального кодексу України, у разі одержання заяви про появу фізичної особи, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або відомостей про місцеперебування цієї особи суд за місцеперебуванням особи або суд, який ухвалив рішення про визнання особи безвісно відсутньою або оголосив її померлою, призначає справу до слухання за участю цієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб і скасовує своє рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Заяву може бути подано особою, яку було визнано безвісно відсутньою або померлою, або іншою заінтересованою особою.
У лютому 2004 року ОСОБА_2 звернувся до Ізяславського районного суду Хмельницької області із заявою про скасування рішення про визнання його безвісно відсутнім, у зв'язку з чим судом прийнято рішення від 16 лютого 2004 року.
Проте, відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 1215 Цивільного кодексу України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Позивачем будь-яких даних щодо недобросовісності з боку ОСОБА_2 під час призначення пенсії та отримання ОСОБА_3 пенсійних виплат в період з листопада 2002 року та по лютий 2013 року, тобто до моменту звернення ОСОБА_3 до Управління Пенсійного Фонду України в Ізяславському районі Хмельницької області із заявою про припинення виплати пенсії, до суду не надано.
Крім того, за змістом ст. 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.
Відповідно до положень ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
З положень вказаних норм матеріального права вбачається, що надміру виплачені суми пенсій можуть бути стягнені в судовому порядку виключно з пенсіонера.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом. Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не є пенсіонером в розумінні чинного законодавства, та не отримував кошти, які позивач просить стягнути з нього як надмірно виплачені. За таких обставин підстави для стягнення з відповідача пенсійних виплат відсутні, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.
На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволенні заявлених вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ізяславському районі Хмельницької області, - залишити без задоволення, а постанову Ізяславського районного суду Хмельницької області від 19 липня 2013 року, - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Білоус О.В.
Судді Курко О. П.
Совгира Д. І.