22 травня 2014 рокусправа № 804/1137/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Ясенової Т.І.
суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства „Мідуєй" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року у справі №804/1137/13-а за позовом приватного підприємства „Мідуєй" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, яка є правонаступником Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Приватне підприємство „Мідуєй" (далі за текстом - ПП „Мідуєй") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі за текстом - ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська), яка є правонаступником Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення форми „Р" № 0001222307 від 12.12.2012 року, яким ПП „Мідуєй" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовані штрафні санкції на загальну суму 243 786,33 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 195 029,06 грн. та за штрафними санкціями 48 757,27 грн.; скасувати податкове повідомлення-рішення форми „С" № 0001222307 від 12.12.2012 року про застосування штрафної санкції за порушення ст. 44 Податкового кодексу України в сумі 510,00 грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В запереченнях на апеляційну скаргу, відповідач, посилаючись на її безпідставність, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.
На підстав ч.1 ст.196 КАС України, п.2 ч.1 ст.197 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом встановлено, що ПП „Мідуєй" зареєстровано 20.05.2011 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, перебуває на обліку платників податків у ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська, зареєстровано платником ПДВ.
ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП „Мідуєй" з питання достовірності формування показників податкової декларації з ПДВ за квітень, травень 2012 року, наданої до ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1
За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт №3596/221/37733280 від 29.10.2012 року, в якому встановлено недійсність господарських операцій ПП „Мідуєй" з ФОП ОСОБА_1 та відповідно до висновків якого позивачем порушено вимоги ст. 44 ПК України, не надання для перевірки документів; п. 198.6 ст. 198 ПК України, завищено суму податкового кредиту в квітні 2012 року на 75 002,14 грн., в травні 2012 року на 120 026,92 грн. по контрагенту ФОП ОСОБА_1
На підставі зазначеного акта переірки 12.12.2012 року ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:
- форми „Р" № 0001222307, яким згідно з підпунктом 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України та відповідно до ч. 1 п. 123.1 ст. 123 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, в т.ч. за основним платежем в сумі 195 029,06 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 48 757,27 грн.;
- форми „С" № 0001222307, яким згідно з підпунктом 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України та відповідно до ч. 1 п. 123.1 ст. 123 ПК України позивачу застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 510,00 грн.
Судом встановлено, що між ПП „Мідуєй" (покупець) та ФОП ОСОБА_1 (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 11.04.2012 року № 4, за умовами якого продавець зобов'язується передати належний йому товар - готові м'ясо продукти варено-копчені з свійських свиней (п. 2.1) - у власність покупцеві у повному обсязі згідно накладної на кожну партію товару, яка є невід'ємною частиною цього договору та забезпечити покупця документами щодо товару (п.п. 1.1), а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору (п. 1.1.). Перехід права власності відбувається в момент передачі товару (оплати), що оформляється видатковою накладною, накладною або рахунком (п. 3.1).
На виконання умов зазначеного договору позивачем надано копії первинних документів, складених по взаємовідносинах ПП „Мідуєй" та ФОП ОСОБА_1 за квітень-травень 2012 року: видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні та платіжні доручення, за наслідком дослідження яких суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вони складені формально, з наданих первинних документів не вбачається де здійснювалось відвантаження товару в Житомірі (пункт відвантаження) та розвантаження товару в Дніпропетровську (пункт розвантаження) від ФОП ОСОБА_1; не визначено де саме здійснювалось зберігання товару - готові м'ясо продукти варено-копчені; в наданих товарно-транспортних накладних вказано про перевезення товару автомобільним транспортом - шкода лаз, державний номер НОМЕР_1, водій ОСОБА_2 - без зазначення автопідприємства та підпису водія-експедитора; ПП „Мідуєй" не надано доказів того, яким чином було використано отриманий від ФОП ОСОБА_1 товар - готові м'ясо продукти варено-копчені та не надано жодного документу щодо відповідності стандартам якості придбаного товару.
Крім того, як встановлено в акті перевірки №3596/221/37733280 від 29.10.2012 року „Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП „Мідуєй" з питання достовірності формування показників податкової декларації з ПДВ за квітень, травень 2012 року, наданої до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1" чисельність працівників ПП „Мідуєй" станом на 01.07.2012 року складала 1 особа, а директор ПП „Мідуєй" Д. Мицилеску працює посадовою особою ще у 14 підприємствах, та є засновником ще 57 підприємств.
Зазначений факт свідчить про відсутність необхідної чисельності штату працівників підприємства для здійснення підприємницької діяльності в квітні 2012 року з кількістю контрагентів в 76 підприємств з обсягами поставки в сумі 7 883 855,00 грн.; та в травні 2012 року з кількістю контрагентів в 174 підприємства з обсягами поставки в сумі 16 298 907,00 грн., та неможливістю директора Д. Мицилеску здійснення одноособово всіх дій в межах господарської діяльності підприємства.
Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"" від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон №996) встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ч.2 ст.3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.
У відповідності до ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, діяльність якої, безумовно, здійснюється в межах правової відповідальності, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції та під час здійснення господарської операції.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що надані позивач копії первинних документів, складених по взаємовідносинах ПП „Мідуєй" та ФОП ОСОБА_1 за квітень-травень 2012 року не свідчать про реальність господарських операцій між ПП „Мідуєй" та ФОП ОСОБА_1, на виконання яких вони складені, та є такими, що не відповідають сутності та не несуть доказовості відносно змісту здійснених операцій. Результати, відображені у податковому обліку ПП „Мідуєй" по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій учасників взаємовідносин.
Згідно з п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
У відповідності до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Під час судового розгляду податковим органом доведене безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних ФОП ОСОБА_1 та заниження позивачем податку на додану вартість.
У відповідності до пункту 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
На підставі п. 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Судом встановлено, що в порушення зазначених норм позивачем не було надано до перевірки документів, підтверджуючих формування показників податкової звітності у квітні, травні 2012 року.
Відповідно пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
На підставі п.123.1 ст.123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, податковий орган накладає на платника податків штраф в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання.
У відповідності до п. 121.1 ст. 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, є законною та обґрунтованою. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.197, п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу приватного підприємства „Мідуєй" - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року у справі №804/1137/13-а - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: Т.І. Ясенова
Суддя: О.В. Головко
Суддя: А.В. Суховаров