17 жовтня 2013 рокусправа № 0870/6576/12
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.
суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М.
за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.,
за участю представників:
позивача: - Хілька А.С. (за дов. від 20.05.2013 року),
відповідачів: - не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Запорізької митниці Державної митної служби України
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року
у справі № 0870/6576/12
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Профавіа»
до Запорізької митниці Державної митної служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування рішення,-
У липні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Профавіа» звернулося у Запорізький окружний адміністративний суд з позовом до Запорізької митниці Державної митної служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області в якому просить, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, визнати протиправним та скасувати рішення від 05 січня 2012 року № 112000006/2012/000024/1 про коригування заявленої митної вартості товарів, стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 17393,69 грн. надмірно сплачених митних платежів.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення про визначення митної вартості від 05 січня 2012 року № 112000006/2012/000024/1 про коригування заявленої митної вартості товарів. В решті позовних вимог відмовлено (а.с. 141-150).
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Запорізька митниця Державної митної служби України подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині, що стосується рішення відповідача 1 про визначення митної оцінки та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Профавіа» проти апеляційної скарги заперечує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Представники Запорізької митниці Державної митної служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Профавіа» (покупець) та фірмою «Радек ЕЖ-AIRLET» (продавець) укладено договір купівлі продажу № 25-12/11 від 10 грудня 2011 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю належний продавцю на праві власності товар: літак авіації загального призначення CESSNA 150M на умовах СРТ - м. Токмак (ІНКОТЕРМС-2000), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та сплатити за нього. Відповідно до пункту 1.2 договору та рахунку-фактури вартість вказаного літака становить 3000 євро. На виконання умов договору позивачем сплачено вартість товару в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №502 від 13 грудня 2011 року.
Відповідно до статті 259, частини 1 статті 260 Митного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних відносин), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу. Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.
Статтею 261 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів, заявлені декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України і прийняті митним органом, використовуються для нарахування податків і зборів, ведення митної статистики, а також у випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.
У випадку, якщо основний метод при визначені митної вартості товару не можна використати, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 Митного кодексу України. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 Митного кодексу України застосовуються інші методи. При цьому Митним кодексом України встановлено послідовне використання кожного із зазначених методів. Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Виключення становлять методи 4 і 5, які можна використовувати - якщо неможливо застосувати метод 3 - у будь-якій послідовності на розсуд декларанта (стаття 266 Митного кодексу України). І тільки у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 Митного кодексу України.
Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази послідовного застосування Запорізькою митницею Державної митної служби України методів визначення митної вартості товару.
Як вбачається з матеріалів справи, при декларуванні товару товариство з обмеженою відповідальністю «Профавіа» визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов договору, рахунку-фактури та інших документів продавця. Для підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем, під час митного оформлення, надано документи за переліком, а саме: договір купівлі-продажу № 25-12/11 від 10 грудня 2011 року; рахунок фактуру №101211 від 10 грудня 2011; декларацію митної вартості (ДМВ-2) №112000012/2012/000007; міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) № CZTy9191625; MRN 11CZ1363002ZGOVYP1; висновок про вартість об'єкту оцінки від 30 грудня 2011 року складений оцінювачем ОСОБА_2; експертний висновок №И-2 від 04 січня 2012 року Запорізької торгово-промислової палати серії ЄЗ №0103162.
Митним органом проаналізовано рівень митної вартості ідентичних та подібних товарів Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби, митне оформлення яких вже здійснено. За результатами проведеного контролю виявлено, що митна вартість ввезеного товару значно відрізнялась від рівня митної вартості подібних товарів, імпортованих на митну територію України. З огляду на вказані обставини, у митниці виник сумнів щодо правильності заявленої митної вартості товару, що зумовило необхідність витребування додаткових документів на підтвердження митної вартості товару.
З матеріалів справи вбачається, що Запорізькою митницею Державної митної служби України у позивача витребувані додаткові документи, а саме: договори з третіми особами, що пов'язані з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; відповідна бухгалтерська документація: первинні бухгалтерські документи згідно яких товар знято з обліку (балансу) підприємства-продавця, первинні бухгалтерські документи згідно яких товар відвантажено та знято з обліку зі складу підприємства-відправника, витяжки з електронних бухгалтерських журналів, які можуть підтвердити вартість товару; інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів за власним бажанням декларанта. З даним переліком позивач ознайомився 04 січня 2012 року та 05 січня 2012 року здійснив запис про надання додаткових документів. При цьому, стосовно вимоги щодо надання первинних бухгалтерських документів, згідно яких товар відвантажено та знято з обліку зі складу підприємства-відправника, позивачем надані пояснення, що передача вказаних документів умовами договору не передбачена, а тому у позивача вони відсутні.
Відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом, митний орган послався на неподання позивачем усіх додатково витребуваних документів, що не відповідає обставинам справи, оскільки позивачем відповідно до вищенаведених приписів Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження надавались документи, що підтверджують митну вартість.
При цьому, як вбачається з рішення про визначення митної вартості товарів від 05 січня 2012 року №112000006/2012/000024/1 застосувавши шостий метод визначення митної вартості товару Запорізькою митницею Державної митної служби України не надано доказів неможливості застосування наступних після першого методів визначення митної вартості товарів, що суперечить частинам другій, третій статті 266 Митного кодексу України.
Крім того, співставлення вантажних митних декларацій від 24 червня 2011 року № 100220000/2011/491717 та №11200012/2012/000007, яка заявлена до митного оформлення позивачем, є недоцільним, оскільки товар за вантажною митною декларацією №11200012/2012/000007 пошкоджений, що також підтверджується висновком про вартість об'єкту оцінки від 30 грудня 2011 року.
Твердження відповідача про те, що для митного органу не є суттєвим наявність або відсутність ушкоджень літака, а так само обставини, за яких він поставлений на територію України, як-то самостійне переміщення або переміщення за допомогою транспортних засобів не приймаються до уваги, оскільки саме такі розбіжності у фізичних характеристиках товару зумовили виникнення різниці митної вартості товарів.
У відповідності до статті 273 Митного Кодексу, резервний метод оцінки товарів, що імпортується, застосовується у випадках, коли митна вартість не може бути визначена за допомогою інших методів митної оцінки товарів. Визначення митної вартості із застосуванням резервного методу полягає у гнучкому застосуванні інших методів визначення митної вартості товарів, передбачених Митним Кодексом України. Для визначення митної вартості товарів не може використовуватися довільно встановлена чи достовірно не підтверджена ціна товарів.
Отже, при застосуванні резервного методу обов'язковою вимогою до всіх базових даних, які беруться за основу для розрахунків, є їх прив'язка до конкретного товару.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що Запорізькою митницею Державної митної служби України не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, а отже рішення від 05 січня 2012 року № 112000006/2012/000024/1 підлягає скасуванню.
Щодо стягнення з Державного бюджету України 17393,69 грн. надмірно сплачених митних платежів, слід зазначити, що відповідно до статті 264 Митного кодексу України у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.
Оскільки стягнення з Державного бюджету України суми надмірно сплачених митних платежів здійснюються на підставі позитивного висновку митного органу, який відсутній на час розгляду справи, то підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Профавіа» 17393,69 грн. надмірно сплачених митних платежів не вбачається.
Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Запорізької митниці Державної митної служби України - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: І.Ю. Богданенко
Суддя: С.А. Уханенко
Суддя: Ю.М. Дадим