24 квітня 2014 рокусправа № 804/5242/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.
суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.
за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготехбуд»
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року по справі № 804/5242/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготехбуд» до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000511502 від 28.03.2013, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерготехбуд» звернулося до суду з позовом до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000511502 від 28.03.2013 року.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду, оскільки вважає, що вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, у період з 19.02.2013 по 25.02.2013 на підставі повідомлення від 19.02.2013 р. № 140/220/32098581 та наказу Криворізької центральної МДПІ № 203 від 18.02.2013 р. начальником відділу планування, організації податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю Борисом С. М. в порядку п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, абз. 1, 3, 5 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготехбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «НВП «Метал» за період з 01.11.2012р. по 30.11.2012р.
Вказаним актом зафіксовано порушення п. 44.1 ст. 44, ст.. 185, ст.. 186 п. 188.1 ст. 188, п. 198.3, 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.п. 2.1, 2.2, 2.4, п. 2.15, п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 72 287,00 грн., в т. ч. за листопад 2012 року - 72 287,00 грн.
До такого висновку податковий орган дійшов з огляду на те, що в період, що перевірявся, ТОВ «Енерготехбуд» сплатило постачальнику ТОВ «НВП «Метал» 409 860,00 грн. та комісіонеру ТОВ «Бест» (витрати комісіонера та винагорода) 65 740,15 грн., отримано грошових коштів від покупця 410 880,17 грн., тобто фіна сови збиток склав 64 719,98 грн.
Згідно вказаних вище даних ТОВ «Енерготехбуд» до складу податкового кредиту включив суму ПДВ від придбання антрациту у розмірі 68 310,00 грн. та компенсацію витрат комісіонеру та комісійну винагороду за листопад 2012 року у розмірі 3 977,00 грн.
Позивач мав правовідносини з постачальником - ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Метал», яким надано кредит по операції з придбання антрациту на загальну суму ПДВ - 68 310,00 грн. та комісіонером - ТОВ «Бест», якому сплачено комісійну винагороду за здійснення продажу товару (вугілля антрацитове) на експорт за листопад 2012 року у розмірі 3 977,00 грн.
За даними АІС «Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» основним постачальником ТОВ «НВП «Метал» у листопаді 2012 року було приватне підприємство «АТМ» .
В ході перевірки не встановлено факту поставок товарів по ланцюгу ТОВ «Будівництво та реконструкція», ТОВ «Інфотерм», ТОВ «Пасіфік», БПП «Сура», ПВП «Форест» з ПП «АТМ», який здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій пов'язаний з наданням податкової вигоди третім особам.
Таким чином, у зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, у ПП «АТМ» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціям з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям.
Крім того, здійснені позивачем господарські операції є збитковими, що не відповідає поняттю господарської діяльності.
На підставі акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000511502 від 28.03.2013, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 72 287, 00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 36 144,00 грн.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції про правильність таких висновків податкового органу.
Встановлені під час перевірки фактичні обставини щодо взаємовідносин між позивачем та його безпосереднім контрагентом ТОВ «НВП «Метал», відображення позивачем операцій з поставки антрациту у відповідних періодах, сторонами не спростовуються, підтверджені наявними в матеріалах справи документи.
Висновки відповідача, зроблені в акті перевірки, є помилковими, відомості про контрагентів постачальників позивача, та їх контрагентів не впливають і не спростовують факт здійснення господарських операцій між позивачем і його постачальником.
Факт отримання позивачем вугілля антрацитового від ТОВ «НВП «Метал» в межах укладеного договору купівлі-продажу вугілля антрацитового, відповідачем не заперечується, підтверджений відповідними первинними документами, виходячи із змісту яких вони мають всі законодавчо передбачені реквізити, відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які ставляться до первинних документів, є такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.
Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та ТОВ «НВП «Метал» дотримані, не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами).
Дії позивача та його контрагента ТОВ «НВП «Метал», вчинені на виконання умов договору купівлі-продажу вугілля антрацитового, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів такого виду.
Належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагента позивача - ТОВ «НВП «Метал», які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до валових витрат відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.
Укладений позивачем договір № В-1012/2 від 29.10.2012 не містить ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами). Крім того, відповідачем не врахована норма ст.234 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Належні докази на підтвердження викладених в акті перевірки доводів щодо укладення вказаного договорів купівлі-продажу без наміру створення правових наслідків, обумовлених цим договором, або нікчемного договору відповідачем не зазначені, суду не подані.
Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що фактичні дії позивача під час укладення договору купівлі-продажу, його виконання та відображення відповідних господарських операцій в податковому обліку не свідчать про протиправність дій позивача, наявність у нього мети, яка б суперечила інтересам держави та суспільства, була спрямована на порушення публічного порядку.
Виявлені відповідачем обставини щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ґрунтуються лише на відомостях, отриманих від податкових органів. При цьому жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти щодо порушення норм податкового законодавства безпосереднім контрагентом позивача або його контрагентами та був обов'язковим для застосування на всій території України, відповідачем не наведений, в матеріалах справи відсутній.
Крім того, наведені відповідачем обставини щодо контрагентів по ланцюгу постачання, зокрема, ТОВ «Будівництво та реконструкція», ТОВ «Інфотерм», ТОВ «Пасіфік», БПП «Сура», ПВП «Форест» з ПП «АТМ», не є законодавчо встановленими підставами для позбавлення позивача права на податковий кредит та формування валових витрат з операцій отримання вугілля антрацитового від ТОВ «НВП «Метал».
В будь-якому випадку порушення контрагентами, у тому числі за ланцюгом постачання, податкового законодавства за загальним правилом не може призводити до недійсності всіх угод до кінцевого отримувача товару, оскільки відносини між попереднім постачальником у ланцюгу поставок не позбавляють правового значення належним чином оформлених первинних документів та не впливають на реальність господарських операцій, вчинених між кінцевим отримувачем товарів та його безпосереднім контрагентом.
На дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій безпосередній контрагент позивача був зареєстрований уповноваженими органами як суб'єкт господарювання, у встановленому порядку цивільної дієздатності не позбавлений, перебував на обліку в податковому органі як платник податку на додану вартість.
Відповідно до п. 14.1.181 ст.14 Податкового кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ст.198 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Таким чином, законодавчою підставою не віднесення до складу податкового кредиту відповідних сум є не підтвердження придбання товарів/послуг відповідними документами.
Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим.
Виходячи із змісту поданих позивачем первинних документів на підтвердження поставки феросиліцію, ці документи мають всі законодавчо передбачені реквізити, відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які ставляться до первинних документів, є такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.
Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені зазначеним вище підприємством у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.
Отриманий товар в установленому порядку оприбуткований позивачем, в подальшому реалізований на експорт за договором комісії.
На дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій контрагент позивача ТОВ «НВП «Метал» був зареєстрований уповноваженими органами як суб'єкт господарювання, у встановленому порядку цивільної дієздатності не позбавлений, перебував на обліку в податковому органі як платник податку на додану вартість.
Таким чином, наявними в матеріалах справи первинним документами підтверджено реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «НВП «Метал».
Крім того, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.13, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2013 року, визнано протиправним дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «АТМ», дані якої слугували підставою для заниження ТОВ «Енерготехбуд» податку на додану вартість у листопаді 2012 року.
З огляду на викладене висновок відповідача в акті перевірки про протиправність дій позивача є безпідставним, таким, що не підтверджений в установленому порядку. Відповідні докази, як того вимагає ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, ані під час вирішення справи в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції відповідачем не подані, в матеріалах справи відсутні.
Правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, згідно яким ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст. 19 Конституції України).
Згідно з положеннями наведених вище правових норм в їх сукупності, вбачається, що сума податку на додану вартість, включена до складу ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, а отже саме він і несе відповідальність по сплаті цього податку до бюджету.
Податковий кодекс України не встановлює зобов'язання покупця сплачувати податок на додану вартість і до бюджету, якщо такий податок не був (не буде) сплачений продавцем, контрагентами продавця, не передбачає відповідальності платника податку за порушення його контрагентом податкового законодавства, або обов'язок здійснювати контроль за сплатою контрагентом податків та порядок коригування податкового кредиту у разі їх несплати або визнання статутних та реєстраційних документів недійсними.
Тобто, невиконання постачальником товару, його контрагентами своїх зобов'язань перед бюджетом не передбачено законодавцем як підстава для втрати покупцем права на податковий кредит і, в подальшому, на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у встановлених Законом випадках.
В даному випадку, якщо контрагент позивача або особа, яка має (мала) договірні відносини з контрагентом позивача, і не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб і не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем виконані всі умови для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у відповідних (податкових) періодах, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено в установленому порядку правомірність зменшення суми бюджетного відшкодуванні податку на додану вартість.
Виявлені відповідачем обставини щодо контрагента позивача, його контрагентів по ланцюгу постачання, ґрунтуються лише на результатах перевірок податкових органів. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, відповідачем не наведений, в матеріалах справи відсутній.
Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що фактичні дії позивача під час укладення договору з ТОВ «НВП «Метал», його виконання та відображення відповідних господарських операцій в податковому обліку не свідчать про протиправність дій позивача, наявність у нього мети, яка б суперечила інтересам держави та суспільства, була спрямована на порушення публічного порядку. Викладені відповідачем в акті перевірки факти не є законодавчо встановленими підставами для позбавлення права на віднесення відповідних суд податку на додану вартість до податкового кредиту.
Стосовно збитковості господарської операції, укладеної між ТОВ «Енерготехбуд», ТОВ «НВП «Метал» та ТОВ «Бест».
У п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Діяльність по придбанню товарів, матеріалів та виробництву продукції цих товарів, матеріалів супроводжується витратами підприємства. На окремих стадіях, при здійсненні окремих господарських операцій придбання товарів, матеріалів платник податку може не отримати доходів, а понести витрати.
При цьому, чинним законодавством не висунуто умов щодо прямої залежності формування податкового кредиту відповідного звітного періоду лише за тими господарськими операціями, внаслідок яких платник податків отримав дохід.
Таким чином, господарська діяльність пов'язана із підприємницьким ризиком і може привести до того, що товар не буде використаний в оподатковуваних операціях, у зв'язку із непередбачуваними обставинами діяльності господарства, попиту ринку тощо.
Отже, збитковість господарської діяльності сама по собі не може бути підставою для визначення діяльності як негосподарської, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний ризик не отримати дохід.
Колегія суддів не вважає правомірними доводи відповідача про правомірність здійсненого податковим органом донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість з причин продажу позивачем антрациту за ціною, нижчою ніж собівартість його виготовлення, оскільки до факторів ціноутворення, крім рівня витрат, пов'язаних з виробництвом товару, належать рівень попиту на продукцію, кон'юнктура ринку, платоспроможність покупця, обсяги виробництва та складські запаси продавця та інші умови, які об'єктивно впливають на формування ціни.
Колегія суддів звертає увагу, що чинним законодавством не передбачено обов'язковості визначення бази оподаткування податку на додану вартість, виходячи з собівартості товару.
З огляду ж на вищенаведене визначення господарської діяльності, що міститься у пункті п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами, а відтак і продаж позивачем вугілля антрацитового за ціною, нижчою собівартості, не можна розглядати операцією поза межами господарської діяльності позивача.
Крім того, пункт 198.5 статті 198 ПК України закріплює можливість суб'єкта господарювання в подальшій господарській діяльності відкоригувати раніше заявлений податковий кредит.
В свою чергу обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на податковий орган у порядку, встановленому чинним законодавством.
В акті перевірки від 04.03.2012 жодних доказів щодо реалізації продукції товариства за цінами, які не відповідають звичайним, контролюючим органом не наведено і під час судового розгляду справи також не надано.
Отже, при визначенні податкових зобов'язань з податку на додану вартість за операціями з поставки товарів товариство виходило з договірних цін, які встановлені сторонами договорів поставки та відповідають рівню звичайних цін, чого податковим органом не було спростовано.
Таким чином, позивачем правомірно до податкового кредиту включено суму, сплаченого при придбанні товару та компенсації витрат комісіонеру податку на додану вартість, яка підтверджена належним чином оформленими податковими накладними, та відображено в податковій декларації з податку на додану вартість, у відповідача відсутні правові підстави для зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість.
Неправильне застосування судом першої інстанції вимог матеріального права призвело до неправильного вирішення спору, відповідно до ст.202 КАС України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції від підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.
Керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст. 202 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготехбуд» задовольнити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року у справі № 804/5242/13-а скасувати.
Податкове повідомлення-рішення Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції № 0000511502 від 28 березня 2013 року визнати протиправним та скасувати.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.
Повний текст виготовлено 23 травня 2014 року.
Головуючий: В.Ю. Поплавський
Суддя: С.В. Сафронова
Суддя: Д.В. Чепурнов