іменем України
25 квітня 2014 рокусправа № 185/1147/14-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю. ,
суддів: Дадим Ю.М. Кругового О.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області
на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2014 року
у справі № 185/1147/14-а
за позовом ОСОБА_1
до управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області
про зобов'язання вчинити певні дії, -
У січні 2014 року ОСОБА_1 звернувся у Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2014 року, позовні вимоги задоволені частково. Скасовано рішення №2 від 09 січня 2014 року в частині відмови в зарахуванні у загальний трудовий стаж часу відбування покарання у вигляді виправних робіт за місцем роботи в період з 26 січня 1987 року по 26 січня 1988 року. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області зарахувати ОСОБА_1 у загальний трудовий стаж час відбування покарання у вигляді виправних робіт за місцем роботи в період з 26 січня 1987 року по 26 січня 1988 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області звернулося з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на включення періоду відбування покарання у вигляді виправних робіт до загального стажу, який дає право на призначення пенсії.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, вироком Павлоградського міського народного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 1986 року ОСОБА_1 засуджений за частиною 1 статті 17-229-6 Кримінального кодексу УРСР до двох років виправних робіт за місцем роботи з відрахуванням 20% заробітку на користь держави щомісячно (а.с. 15).
Позивач відбував покарання за місцем роботи - Старательська артіль «Центральна» шахти Аллах-Юнь к-ту «Джугджурзолото». У трудовій книжці позивача вчинений запис, що час відбуття покарання з 26 січня 1987 року по 26 січня 1988 року не зараховується до загального трудового стажу (а.с. 10-11).
ОСОБА_1 звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області 20 грудня 2013 року з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах.
Рішенням управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області №2 від 09 січня 2014 року відмовлено у зарахуванні ОСОБА_1 у загальний трудовий стаж час відбування ним покарання у вигляді виправних робіт за місцем роботи в період з 26 січня 1987 року по 26 січня 1988 року (а.с. 34-36).
Відповідно до статті 103 Виправно-трудового кодексу України час відбування виправних робіт без позбавлення волі до загального і безперервного трудового стажу засудженого не зараховується, про що робиться запис у його трудовій книжці. При умові сумлінної роботи і зразкової поведінки в період відбування виправних робіт без позбавлення волі цей час може бути включений в загальний трудовий стаж особи, яка відбула покарання, на підставі рішення суду в порядку, встановленому кримінально-процесуальним законодавством України.
Положеннями частини 4 статті 95 Виправно-трудового кодексу України, якими регулювався порядок і умови виконання покарання у виді виправних робіт та які були чинні у період відбування позивачем виправних робіт визначалось, що час відбування покарання у виді виправних робіт може бути включений судом до загального трудового стажу засудженого.
Згідно з частиною 3 статті 42 чинного Кримінально-виконавчого кодексу України час відбування засудженим покарання у виді виправних робіт зараховується в загальний стаж роботи.
Відповідно до Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України з набранням чинності цим Кодексом втрачає чинність Виправно-трудовий кодекс України, закони України та інші нормативно-правові акти до приведення у відповідність із цим Кодексом застосовуються у частині, що не суперечить цьому Кодексу.
Статтею 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Оскільки законодавчими актами, як тим, що діяв на час відбування позивачем покарання, так і тим, що діє на теперішній час, передбачено можливість зарахування періоду відбування покарання у вигляді виправних робіт до загального трудового стажу, висновок суду першої інстанції про зарахування до загального трудового стажу ОСОБА_1 періоду відбування ним покарання у вигляді виправних робіт з 26 січня 1987 року по 26 січня 1988 року є обґрунтованим.
Таким чином, судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статями 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області - залишити без задоволення.
Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2014 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: І.Ю. Богданенко
Суддя: Ю.М. Дадим
Суддя: О.О. Круговий