21 червня2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого: судді Фадєєвої Н.М.,
суддів: Гордійчук М.П., Бим М.Є., Леонтович К.Г., Чалого С.Я.,
при секретарі: Кулеша А.О.,
за участю:
представника позивача Монагарової О.Я.,
представників відповідача Перепьолкіної Н.П., Овчиннікова О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Харківській області на рішення господарського суду Харківської області від 07 грудня 2004 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15 лютого 2005 року по справі за позовом сільськогосподарського виробничого кооперативу «Харківовочпром» до Контрольно-ревізійного управління в Харківській області про визнання недійсною вимоги-
встановила:
У жовтні 2004 рокупозивач звернувся до суду з зазначеним вище позовом, мотивуючи свої вимоги там, що вимога Контрольно-ревізійного управління в Харківської області за № 07-15/3523 від 16.08.2004 року, в якій зазначено, що внаслідок порушення законодавства з питань використання державної власності та фінансів ним було завдано збитків державному бюджету та державному підприємству, в зв'язку з чим відповідачем зобов'язано вчинити певні дії, не відповідає фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності сільськогосподарського виробничого кооперативу «Харківовочпром».
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15 лютого 2005 року залишено в силі рішення господарського суду Харківської області від 07 грудня 2004 року, яким позов задоволено.
Судові рішення по справі мотивовані тим, що дійсні, фактичні обставини справи не відповідають даним, викладеним в акті перевірки, складеному відповідачем, внаслідок чого було неправомірно винесено спірну вимогу.
Не погоджуючись з судовими рішеннями по справі, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати.
Касаційна скарга Контрольно-ревізійного управління в Харківській області на рішення господарського суду Харківської області мотивована тим, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані обставин справи, оскільки частина первинних документів вилучена через порушення кримінальної справи.
У судовому засіданні касаційної інстанції представники відповідача підтримали скаргу з викладених в ній мотивів, представник позивача вважала рішення судів законними та обгрунтованими.
Розглянувши касаційну скаргу та дослідивши її доводи за матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Згідно вимог ст. 224 КАС України суд залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
В ході судового розгляду встановлено, що відповідач проводив перевірку згідно постанови слідчого Харківської обласної прокуратури від 10.04.2004 року та на підставі оригіналів документів, наданих органами досудового слідства та самим підприємством.
Судами також встановлено, і сторони це не заперечують, що в період, який перевірявся відповідачем, між позивачем і Державним підприємством «Харківський плодоовочевий оптовий ринок» було укладено ряд договорів про надання різноманітних послуг, в тому числі надання приміщень, (місткостей) для тимчасового та короткострокового зберігання продукції, організації виставок, надання місць для показу продукції у виставочному залі з використанням площі овочевої бази, яка знаходилась на балансі Державного підприємства «Харківський плодоовочевий оптовий ринок». До січня 2000 року овочева база знаходилась в користуванні КСВП «Харківплодоовочпром», який був перетворений в СВК «Харківовочпром».
Висновки судів в тій частині, що вищезазначені договори не є договорами оренди, а також угода від 15 серпня 2002 року безпідставно розцінена відповідачем як договір оренди, грунтуються на аналізі цих документів та відповідають нормам законодавства України з цих питань.
Крім того, як правильно встановлено судами, складений відповідачем акт як за формою, так і за зазначеними в ньому висновками не відповідає вимогам Закону України «Про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні» та виходить за межі наданих відповідачу повноважень.
Судами також детально проаналізовані договори між позивачем і комерційними структурами та приватними підприємцями на надання різноманітних послуг третім особам, які Контрольно-ревізійне управління в Харківській області вважало такими, що укладені з порушенням норм закону та пов'язаними з використанням площі овочевої бази, яка була на балансі державного підприємства. Висновки судів в тій частині, що зазначені договори були укладені належним чином та не зачіпали інтересів держави, узгоджуються з вимогами законодавства стосовно порядку укладення таких угод та підтверджені належними доказами.
Крім того, судами встановлено, що в основу акту перевірки відповідачем покладено такі факти, які спростовуються наявними в матеріалах справи копіями договорів, наданими сторонами: угодами про довгострокове виробниче співробітництво позивача з державним підприємством, договорами про надання різноманітних послуг, які на момент складення спірного акту не були визнані у встановленому законом порядку недійсними.
Судами першої та апеляційної інстанцій правильно зазначено, що в самому акті є протиріччя - невідповідність умов договорів наявному майну по передачі овочевої бази ДП «Харківський плодоовочевий оптовий ринок» та акту прийому-передачі.
З викладеними вище висновками судів колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків не спростовують, а тому рішення судів по даній справі скасуванню не підлягають.
Рішення апеляційної інстанцій викладено достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні пункти законів України та відповідають чинному законодавству.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Харківській області залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 07 грудня 2004 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15 лютого 2005 року по даній залишити - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Судді: