№ 336-745-14к
№ 1кп-336-154-2014
10 червня 2014 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
представника потерпілого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Запоріжжя, має середню спеціальну освіту, не працює, є гр-ном України, українцем, не одружений, зареєстрований а адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України, -
3 жовтня 2013 року приблизно о 21-30 год. водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем «ЗАЗ-Daewoo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух по проїзній частині вул. Іванова в м. Запоріжжі з боку вул. Стефанова в напрямку вул. Кругової.
В цей же час проїзну частину вул. Іванова біля перехрестя з вул. Круговою по нерегульованому пішохідному переходу, позначеному дорожніми знаками, переходили пішоходи ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , що рухалися зліва направо по напрямку руху автомобіля «ЗАЗ-Daewoo», під керуванням водія ОСОБА_4
3 жовтня 2013 року приблизно о 21-30 год. водій ОСОБА_4 , рухаючись по вул. Іванова в м. Запоріжжі, маючи об'єктивну можливість побачити на проїзній частині пішоходів ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , діючи в порушенні вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України, де вказано: «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а при необхідності зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека», не надав переваги у русі пішоходам ОСОБА_6 та ОСОБА_8 та можливості завершити їм перехід проїзної частини, внаслідок чого скоїв наїзд передньою лівою частиною керованого ним автомобіля на пішоходів ОСОБА_6 та ОСОБА_8 .
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_6 отримав забиття м'яких тканин лівої гомілки з утворенням обширної посттравматичної напряжної гематоми, що призвело до необхідності оперативного лікування, з наступним порушенням функції лівої нижньої кінцівки, які кваліфікуються як тілесні пошкодження середнього ступеня тяжкості, не небезпечні для життя, але які потягли за собою тривалий розлад здоров'я, більше 21 дня, а пішохід ОСОБА_8 отримав масивне забиття м'яких тканин правої гомілки, рану на передній поверхні лівої гомілки, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я.
При цьому в діях водія ОСОБА_4 є невідповідність вимогам п. 18.1 Правил дорожнього руху, що знаходиться в причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди, що сталася.
Обвинувачений свою провину в викладеному не визнав та пояснив, що 3 жовтня 2013 року близько 21 год. він керував автомобілем. Рухався від вул. Стефанова у напрямку вул. Іванова, наближаючись до перехрестя з вул. Круговою. На нерегульованому пішохідному переході та перед ним нікого не було, обвинувачений продовжив рух зі швидкістю 40-50 км/год, як метрів за 15 до переходу він відчув, що стався удар у лівий бік його автомобіля - по зовнішньому дзеркалу. Зупиняючись, він проїхав ще декілька метрів та зупинився на пішохідному переході. Він побачив, що метрів 10-15 позаду від нього лежав на землі Синичин, а потерпілий стояв у сторінці, в метрі від свідка. Синичина підняли та посадили на заднє сидіння автомобіля. У потерпілого обвинувачений видимих тілесних ушкоджень не побачив. Була викликана «швидка», хоча ОСОБА_9 і просив відвезти його додому. Потерпілий був госпіталізований.
Дослідивши визначений обсяг доказів та надавши їм належну оцінку, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину при вище викладених обставинах повністю доведена.
Так, потерпілий ОСОБА_6 суду пояснив, що 3 жовтня 2013 року близько 21 год. він разом із своїм знайомим ОСОБА_9 вийшов із «Сільпо». Вони направилися до нерегульованого пішохідного переходу, що на перехресті вул. Іванова та вул. Кругової. Потерпілий підтримував ОСОБА_9 , який від нього йшов рядом з правого боку. Так вони дійшли до середини проїзної частини та далі продовжили рух по переходу, впевнившись у безпеці, проте потерпілий раптом побачив світло фар - з правого боку наближався автомобіль, який зовнішнім дзеркалом зачепив ОСОБА_9 о груди та вдарив потерпілого у ліву гомілку, від чого постраждалі впали. Потерпілий побачив, що в метрах 7-8 від них зупинився автомобіль під керуванням обвинуваченого, який допоміг йому підійнятися. Була викликана «швидка» і потерпілого госпіталізували.
За показаннями свідка ОСОБА_8 3 жовтня 2013 року він був на підпитку. Близько 21 год. він разом із своїм знайомим ОСОБА_6 перетинав пішохідний перехід. Свідок йшов з правого боку. Так вони дісталися середини, де, зупинившись, обдивилися та попрямували далі, як раптом свідок побачив автомобіль, що наближався з правого боку. Відбулося зіткнення, від якого ОСОБА_8 впав. Підбіг обвинувачений та став надавати йому допомогу - Синичина підняли та посадили на заднє сидіння автомобіля. Згодом була викликана «швидка», але свідок відмовився від госпіталізації.
Згідно до складеного 3 жовтня 2013 року слідчим ОСОБА_10 протоколу в цей же день було здійснено огляд, під час якого була зафіксована обстановка та обставини місця дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю автомобіля «ЗАЗ-Daewoo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням обвинуваченого на перехресті вул. Іванова з вул. Круговою в м. Запоріжжі. З вказаного протоколу також вбачається, що під час огляду був вилучений вказаний автомобіль /том 2 а.с. 8-18/.
Крім того, протоколом додаткового огляду місяця події, складеного 16 січня 2014 року слідчим ОСОБА_11 були визначені швидкість руху та розташування автомобіля «ЗАЗ-Daewoo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 03.10.2013 року /том 2 а.с. 65, 66/.
У відповідності до складеного 16 січня 2014 року слідчим ОСОБА_11 протоколу в цей же день був проведений слідчий експеримент, під час якого за показаннями потерпілого та свідка ОСОБА_8 були встановлені швидкість руху названих пішоходів та місце наїзду на них автомобіля «ЗАЗ-Daewoo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 03.10.2013 року, а також була визначена видимість пішоходів з місця водія названого автомобіля /том 2 а.с. 69-73/.
Також, в кримінальному провадженні у встановленому законом порядку було призначено ряд судових експертиз, з яких вбачається наступне:
- за висновком експерта ОСОБА_12 № 3761 від 18.11.2013 року забиття м'яких тканин лівої гомілки з утворенням обширної посттравматичної напряжної гематоми, що призвела до необхідності оперативного лікування, з наступним порушенням функції лівої нижньої кінцівки у ОСОБА_6 кваліфікуються як тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості, не небезпечне для життя, але таке, що потягло за собою тривалий розлад здоров'я, більше 21 дня; ці ушкодження могли утворитися в умовах дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 03.10.2013 року /том 2 а.с. 59-61/;
- - за висновком експерта ОСОБА_12 № 3922 від 23.10.2013 року масивне забиття м'яких тканин правої гомілки, рана на передній поверхні лівої гомілки у ОСОБА_8 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я; ці ушкодження могли утворитися в умовах дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 03.10.2013 року /том 2 а.с. 63, 64/;
- - за висновком експерта ОСОБА_13 № 46/14 від 22.01.2014 року в діях водія автомобіля «ЗАЗ-Daewoo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 є невідповідності вимогам п.18.1 Правил дорожнього руху України, що знаходиться у причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди; в розглянутій дорожній ситуації водій названого автомобіля ОСОБА_4 мав технічну можливість запобігти пригоді /том 2 а.с. 80, 84/;.
- Постановою слідчого ОСОБА_10 від 15.10.2013 року було визнано речовим доказом у кримінальному провадженні автомобіль «ЗАЗ-Daewoo», реєстраційний номер НОМЕР_1 /том 2 а.с. 27/.
Вказані докази є достовірними, оскільки вони отримані у законному порядку, є конкретними та узгоджуються між собою, з них послідовно та логічно вбачаються встановлені судом обставини справи.
Проаналізувавши вказану сукупність досліджених достовірних належних та допустимих доказів, суд критично оцінює вищевказані показання обвинуваченого, оскільки вони суперечать встановленим судом об'єктивним обставинам справи.
Показання обвинуваченого, який безпосередньо зацікавлений в результатах розгляду справи, суд розцінює як його спробу ввести суд в оману задля уникнення відповідальності за вчинене кримінальне-каране діяння.
При цьому на вірність висновку суду не впливають посилання сторони захисту на неправильність висновку експерта ОСОБА_13 № 46/14 від 22.01.2014 року, оскільки судом не вбачається невідповідностей між вихідними даними, що були використані під час експертного дослідження, та вихідними даними, що містяться в матеріалах справи та були надані експерту постановою слідчого, а тому у суду немає підстав не довіряти названому експертному висновку.
На підставі викладеного, згідно встановлених обставин справи дії обвинуваченого суд кваліфікує за ст. 286 ч. 1 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Обставин, які обтяжують чи пом'якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує особу винного, склад його сім'ї та стан здоров'я: ОСОБА_4 раніше не судимий, неодружений, не інвалід, не працює, також суд враховує і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який закон відносить до категорії злочинів середньої тяжкості, і фактичні обставини вчиненого обвинуваченим злочину, зокрема, наслідки вчиненого злочину - спричинення тілесних ушкоджень людині.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про необхідність застосування до обвинуваченого покарання у вигляді обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами.
На думку суду, вказане покарання буде справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів як ним самим, так і іншими особами, тобто досягне мети, передбаченої ст. 50 КК України.
Натомість, судом встановлено, що на момент набрання чинності ЗУ «Про амністію у 2014 році» на утриманні обвинуваченого знаходиться неповнолітня дитина - ОСОБА_14 , 2003 р.н., відносно якої він не позбавлений батьківських прав, що за положеннями ст. 1 п. «в» Закону України «Про амністію у 2014 році» є підставою для звільнення від відбування вказаного покарання обвинуваченим, який засуджується за злочин невеликої тяжкості (ст. 286 ч.1 КК України).
При цьому обвинувачений не заперечує на застосування амністії, що відповідає положенням ст. 9 ч.8 Закону України «Про амністію у 2014 році».
Обвинуваченому у кримінальному провадженні був обраний запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Під час судового розгляду клопотань про скасування вказаного запобіжного заходу чи обрання нового не надійшло.
Оскільки дані про розмір витрат на залучення експертів, та виконану роботу експертів, що не є їх службовим обов'язком, відсутні, питання про процесуальні витрати судом не вирішується.
Питання про речові докази судом вирішується у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 373, 374 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України, на підставі чого призначити йому покарання у вигляді обмеження волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
В силу закону України «Про амністію у 2014 році» звільнити ОСОБА_4 від відбування призначених покарань у вигляді позбавлення волі та позбавлення права керувати транспортними засобами.
До набрання вироком суду законної сили запобіжний захід обвинуваченому у вигляді особистого зобов'язання залишити без змін.
Речові докази по справі: автомобіль «ЗАЗ-Daewoo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , залишити за належністю ОСОБА_15 .
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Запорізької області, шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії судового рішення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку обвинувачений та прокурор мають право отримати в суді негайно після його проголошення.
Вирок негайно направити до Шевченківського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області для виконання в частини продовження строку домашнього арешту.
Суддя ОСОБА_1