Дата документу Справа №
Провадження № 22-ц/778/2799/14 Головуючий у 1 інстанції: Дацюк О.І.
Суддя-доповідач: Маловічко С.В.
05 червня 2014 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Кочеткової І.В., суддів Маловічко С.В., Воробйової І.А.
при секретарі: Книш С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 жовтня 2013 року по справі за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У липні 2013 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду із вказаним позовом, в якому зазначено, що 03.03.2007р. відповідач отримав кредит в розмірі 6 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 22,8 % річних на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Договір складається із заяви позичальника разом з Умовами надання банківських послуг та Правилами користування платіжною карткою. Внаслідок порушення відповідачем зобов'язань за договором станом на 29.03.2013 року утворилась заборгованість в сумі 27310,77 грн., яка складається із: 9670,47 грн. - заборгованості за кредитом, 9933,47 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 5930,13 грн. - заборгованості по комісії за користування кредитом, 1776,70 грн. - штрафів, яку позивач просив суд стягнути з ОСОБА_3 разом із судовими витратами.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 жовтня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, ПАТ «ПРИВАТБАНК» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 02 грудня 2013 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» задоволено. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 жовтня 2013 року у цій справі скасовано та ухвалено нове рішення про повне задоволення позову Банку.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 квітня 2014р. касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення апеляційного суду Запорізької області від 02 грудня 2013 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 03 березня 2007р. між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 укладено договір, відповідно до умов якого відповідач отримав від позивача грошові кошти в розмірі 6 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з базовою процентною ставкою у розмірі 3 % в місяць із розрахунку 360 днів на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У подальшому кредитний ліміт збільшувався до 10 000 грн.
Згідно з довідкою про умови кредитування з використанням кредитної картки «універсальна» порядок погашення заборгованості по кредитному ліміту та процентам проводиться щомісячними платежами в розмірі 7 % від заборгованості, але не менше 50,00 грн. і не більше ніж залишок заборгованості ( а.с. 8, 76).
На порушення умов договору позичальник взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, передбачені умовами договору платежі вносив несвоєчасно.
Із розрахунку заборгованості за договором від 03 березня 2007 року вбачається, що станом на 29 березня 2013 року загальна заборгованість відповідача за зазначеним договором становить 27 310 грн. 77 коп. та складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 9 670 грн. 47 коп., заборгованості за процентами - 9 933 грн. 47 коп., простроченої комісії в розмірі 5 930 грн. 13 коп., заборгованості по штрафам в розмірі 1 776 грн. 70 коп., (500 грн. + 5 % від суми позову).
Наданий позивачем розрахунок не спростовано відповідачем належними та допустимими доказами. Але відповідачем в ході розгляду справи судом першої інстанції надано письмову заяву про застосування строку позовної давності та відмову в позові з підстав його пропуску ( а.с. 83-84).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності, про його поновлення не заявлено, що є підставою для відмови у позові. Свої висновки суд обгрунтував тим, що ОСОБА_3 востаннє скористався платіжною карткою у грудні 2008 року, а строк дії картки закінчився в березні 2009р.
В апеляційній скарзі банк вказує, що судом неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють питання застосування строку позовної давності, що призвело до неправильного вирішення справи. Також Банк посилається на те, що судом не враховані умови договору, а саме, пункт 9.12 Договору, згідно якого договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання та автоматично пролонговується на новий строк, якщо сторони не проінформують один одного про припинення дії договору. Банк вважає, що оскільки до теперішнього часу жодна із сторін не сповістила про припинення договору, він продовжує діяти.
Крім того, в поясненнях в апеляційному суді представник Банку наголошував на тому, що відповідачем перервано строк позовної давності здійсненням платежів.
Дослідивши всі доводи апелянта, колегія вважає їх частково обгрунтованими з огляду на наступне.
В постанові Верховного Суду України від 19.03.2014р., прийнятої у відповідності до вимог ст. 360-4 ЦПК України у аналогічній справі, де сторонами є Приватбанк та фізична особа - позичальник за договором від 26.06.2006р. із такими самими умовами, зокрема, наявністю п. 9.12 вищевказаного змісту, встановлено наступне. Не зважаючи на викладені в пункті 9.12 договору умови, Верховний Суд України, усуваючи розбіжності щодо застосування судами статей 256, 261, 267 ЦК України, зазначив, що початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов»язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Крім того, Верховний Суд України у вказаній постанові зазначив, що судам слід врахувати вимоги пунктів 3.1.1, 5.4 правил користування платіжною карткою, відповідно до яких граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці ( поле MONTH). Тому ВСУ націлив на з»ясування у подібних справах дату здійснення останнього платежу та дату закінчення дії картки, виходячи з яких слід вирішувати питання застосування строку позовної давності.
Вказані висновки у відповідності до вимог ст. 360-7 ЦПК України є обов»язковими для всіх судів України, які зобов»язані привести свою судову практику у відповідність з таким рішенням Верховного Суду України.
Суд першої інстанції початком відліку строку позовної давності вважав дату здійснення останнього платежу позичальником - 25.11.2008р., а також врахував, що строк дії картки закінчився в березні 2009р., тому вважав пропущеним Банком строку позовної давності.
Разом з тим, при з»ясуванні цього питання судом неповно досліджено всі обставини справи, зокрема, розрахунок Банку та витяг про рух коштів по картрахунку відповідача.
З наданої виписки про рух коштів по картрахунку відповідача ОСОБА_3 вбачається, що після 25.11.2008р. - дати, встановленої судом як дати останнього платежу, відповідач здійснив ще два платежі: 30.09.2011р. та 06.04.2012р. Платіж від 01.05.2010р., який відслідковується в розрахунку, але не підтверджується випискою з картрахунку, не береться колегією до уваги.
З вказаної виписки видно, що 30.09.2011р. відповідачем погашена сума комісії у розмірі 600 грн., а внесення цього платежу здійснено через термінал самообслуговування, що спростовує доводи відповідача про те, що ним такий платіж не здійснювався. Оскільки тільки відповідачу відомий номер його картрахунку та номер коду, які тільки держателем картки можуть бути сповіщені іншим особам, колегія вважає необґрунтованими доводи відповідача і його представника про те, що такий платіж міг бути вчинений будь-ким.
Частиною 2 ст. 264 ЦК України встановлено, що позовна давність переривається у разі вчинення особою дії, яка свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов»язку.
Відповідно до ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. При цьому обставини, що переривають перебіг строку, можуть виникнути у будь-який момент до його закінчення.
Враховуючи вказані норми закону та не зважаючи на те, що строк дії картки закінчився в березні 2009р. і з цього моменту почався відлік строку позовної давності, цей строк був перерваний внесенням на картрахунок відповідача платежу від 30.09.2011р., а тому з цієї дати почав спливати заново на майбутнє. Проте вказане не означає, що він не розповсюджується на минулий період. Новий відлік строку позовної давності, який почався від 30.09.2011р., був також перерваний пред»явленням позову Банком - 12.07.2013р., тому заборгованість підлягає стягненню за три роки, що передували пред»явленню позову, тобто в межі позовної давності вкладається минулий період з 01.07.2010р. по 29.03.2013р. ( дата нарахування остаточної суми заборгованості) по тілу кредиту, відсоткам та комісії.
Наводиться розрахунок розміру заборгованості за період з 01.07.2010р. по 29.03.2013р. за складовими:
- із загальної суми заборгованості за тілом в розмірі 9670,47 грн. слід відрахувати суму простроченої заборгованість, яка утворилась станом на 30.06.2010р. в сумі 7040,15 грн., сума до стягнення за тілом кредиту становитиме 9670,47 грн. - 7040,15 грн. = 2630,32 грн.;
- із загальної суми за відсотками в розмірі 9933,47 грн. слід відрахувати суму заборгованості за відсотками, яка утворилась станом на 30.06.2010р. в сумі 3712,79 грн., сума до стягнення за відсотками складатиме 9933,47 грн. - 3712,79 грн. = 6220,68 грн.;
- із загальної суми заборгованості по комісії в розмірі 5930.13 грн. відрахувати суму комісії, яка утворилась станом на 30.06.2010р. в сумі 3158,83 грн., сума до стягнення по комісії буде 5930,13 грн. - 3158,83 грн. = 2771,30 грн.
Штраф у відповідності до п. 8.6 Умов і правил надання банківських послуг нарахо-
вується за порушення клієнтом строків платежів за будь-яким грошовим зобов»язанням більш, ніж на 120 днів та складається із фіксованої частини у розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову.
Такий штраф був нарахований ОСОБА_3 за непогашення в передбачений договором строк заборгованості при пред»явленні до нього позову в суд про її стягнення та 5 % розраховувались від суми заборгованості.
Оскільки колегія вважає за необхідне задовольнити позов банку частково у сумі заборгованості в розмірі 11 622,30 грн., то саме від цієї суми слід розрахувати штраф ( відсоткову складову), яка буде становити: 11 622,33 грн. х 5 : 100 = 581,12 грн. Загалом сума штрафу складатиме: 500грн. + 581,12 грн. = 1081,12 грн.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України у зв»язку з частковим задоволенням позову банку пропорційно до задоволеної частини з відповідача на його користь слід стягнути судові витрати. Сума на відшкодування сплаченого судового збору буде складати 1 % від стягнутої суми заборгованості в загальному розмірі 12 703,32 грн. та дорівнювати 127,03 грн., та така ж сума підлягає відшкодування за подання апеляційної та касаційної скарг. Загалом відшкодуванню судового збору за рахунок відповідача підлягає сума у розмірі 254,06 грн.
Беручи до уваги зазначені обставини, колегія вважає, що суд необґрунтовано відмовив в задоволенні позову повністю з підстав пропуску Банком строку позовної давності, не врахувавши тих обставин, що здійсненням платежу відповідач перервав цей строк. А відтак, рішення суду у відповідності до вимог п.п 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову банку.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 жовтня 2013 року по цій справі скасувати.
Позов ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», юридична адреса: 49094, м. Дніпропетровськ, вул.. Набережна Перемоги, буд. 50, ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111, МФО 305299, заборгованість за договором б/н від 03.03.2007р. в загальній сумі 12 703 ( дванадцять тисяч сімсот три ) гривні 32 копійки, в тому числі: заборгованість за тілом кредиту - 2630,32 грн., заборгованість за відсотками -6220,68 грн., заборгованість за комісією - 2771,30, штраф - 1081,12 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на рахунок № 64993919400001 компенсацію судового збору в сумі 254,06 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: