Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
№22-ц/778/2584/14 Головуючий у 1 інстанції Ярошенко А.Г.
Суддя-доповідач Дзярук М.П.
04 червня 2014 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Крилової О.В.,
Суддів: Дзярука М.П.,
Трофимової Д.А.,
При секретарі Семенчук О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 17 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Метабанк" про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитний договір, -
У лютому 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Метабанк» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитний договір.
В позові зазначав, що 25.12.2009 р. між ним та ПАТ «Метабанк» було укладено Кредитний договір № 606801259506А, відповідно до якого предметом договору є надання Банком Позичальнику кредиту на споживчі цілі у сумі 33460,50 грн. на строк 205 місяців по 25.01.2027 року включно зі сплатою відсотків: за користування кредитом за умови дотримання вимог цього договору за ставкою 15 відсотків річних на період з 25.12.2009 р. по 24.12.2010 p.; за ставкою 24,2 відсотка річних на період з 25.12.2010 по 24.12.2011 p.; починаючи з 25.12.2011 р. ставка відсотків річних розраховується за формулою: відсоткова ставка по депозиту «Класичний» на 12 місяців із щомісячною виплатою відсотків плюс (5%+кредитна премія 0,3%), та відповідно змінюється щороку 25 грудня залежно від зміни відсоткової ставки по депозиту «Класичний».
В той же час, в п. 1.1 Договору міститься примітка, відповідно до якої детальний розпис структури сукупної вартості кредиту наведена у додатку № 1 до цього договору, що є його невід'ємною частиною, і складається із суми кредиту, відсотків за його користування, витрат за його обслуговування, витрат та оплату послуг третіх осіб, та інших витрат, пов'язаних із укладанням, виконанням, розірванням цього договору, витрат спрямованих на забезпечення повернення кредиту, стягнення відсотків за його користування, неустойки, відшкодування інших збитків.
Для кредитних договорів, істотними умовами є сума кредиту і відсотки за його користування та строк повернення кредиту та порядок повернення кредиту (метод погашення кредиту).
Відповідач змінив істотні умови так продовженні додатку № 2 до Договору надано розрахунок платежів по кредиту. Якщо звірити дані, зазначені у Додатку № 1, Додатку № 2 та Договорі, то в кожному із зазначених документів встановлено абсолютно різні розміри платежів по кредиту, а тому не вірно проведено розрахунок. Крім того позивачеві не видано суму коштів передбачених договором.
Посилаючись на викладені обставини, просив суд визнати кредитний договір недійсним.
Рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 17 квітня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п.2 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст.8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено, що 25.12.2009р. між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством «Метабанк» було укладено кредитний договір № 606801259506А на суму 33 460,50 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами.
Однією із засад цивільного судочинства є свобода договору (ст. 3 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Так судом встановлено, що взаємні права та обов'язки сторін детально визначені у підписаному сторонами кредитному договорі № 606801259506А від 25 грудня 2009 року, в якому позивач особисто підписав кожну сторінку договору, а також, при підписанні договору позивач отримав вичерпну інформацію про умови кредитування, у тому числі, про всі без виключення платежі, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту. Кредитний договір також містить суму кредиту, розмір відсоткової ставки, розмір щомісячного платежу та строк повернення грошових коштів. При укладенні договору позивачу були відомі усі умови договору та не існувало ніяких умов, які б примусили позичальника прийняти їх на вкрай невигідних умовах. В день підписання оспорюваного договору позивачем було отримано його примірник, що давало йому додаткову можливість детально вивчити умови договору та протягом 14 днів з дня отримання кредиту відмовитись від даної послуги (п.4.4 Договору), проте він погодився з умовами договору та використав отримані кредитні кошти на свій розсуд.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання кредитного договору недійсним, суд першої інстанції виходив с того, що оспорюваний кредитний договір не суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особи, які вчинили даний правочин, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі; правочин вчинений у формі, встановленій законом; він спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. При його укладанні і підписанні дотримані норми чинного законодавства і вчинення порушень встановлено не було. У договорі зазначені усі суттєві умови договору. Банком передано Позичальнику грошові кошти (кредит), останнім вони були прийняті.
Таким чином, розглядаючи позовні вимоги, суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, правильно встановив правовідносини, які склались між ними та дійшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заявлених вимог.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції порушені та невірно застосовані норми матеріального та процесуального права з підстав, визначених в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст. 303,307, 308, 313-315,317,319 ЦПК України,колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17 квітня 2014 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: