Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
№ 22-ц/778/2652/14 Головуючий у 1 інстанції: Рибалко Н.І.
Суддя-доповідач: Боєва В.В.
04 червня 2014 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Боєвої В.В.,
Суддів: Денисенко Т.С., Коваленко А.І., При секретарі: Мельник З.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та заявою ОСОБА_3 про приєднання до апеляційної скарги на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 квітня 2014 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Молодіжно-житловий комплекс «ВОЗНЕСЕНОВКА» до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 - про витребування майна та визнання права власності,
У січні 2014 року ТОВ «Молодіжно-житловий комплекс «ВОЗНЕСЕНОВКА» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про витребування майна та визнання права власності
Позивач зазначав, що 12.05.2005 року між Закритим акціонерним товариством «Молодіжний житловий комплекс «Вознесенка» (виконавець) та ТОВ «Молодіжно-житловий комплекс «ВОЗНЕСЕНОВКА» (замовник) укладено договір № 12/05/05 про фінансування будівництва житлового будинку АДРЕСА_1. За умовами договору (п. п. 2.2.1, 2.2.2) в III кварталі 2006 року виконавець мав передати замовнику вбудовано-прибудовані приміщення у вказаному житловому будинку. Свої обов'язки за Договором ЗАТ «МЖК "Вознесенка» безпідставно не виконало.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.06.2010 року у справі № 5/219/07-5/124/09 зобов'язано ЗАТ «Молодіжний житловий комплекс «Вознесенка» виконати умови договору шляхом фактичної передачі позивачу у власність вбудовано-прибудованого приміщення за адресою АДРЕСА_2, що визначені у технічній документації.
Однак ЗАТ «МЖК «Вознесенка» здійснило відчуження спірного об'єкту нерухомого майна на користь одного із своїх учасників, ОСОБА_3, який подарував ці приміщення своєму сину ОСОБА_2 - за договором дарування від 08.04.2011 року, який посвідчено приватним нотаріусом Запорізького нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за № 1241
Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 04.12.2013 року визнано недійсним рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради «Про оформлення права власності на приміщення за ОСОБА_3» та визнано недійсним Свідоцтво про право власності ОСОБА_3 на вказане приміщення.
Посилаючись на ці обставини, позивач просив витребувати від ОСОБА_2 та передати ТОВ «Молодіжно-житловий комплекс «ВОЗНЕСЕНОВКА» приміщення підвалу та першого поверху (літ. А-12), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 237,2 м2 та визнати за ТОВ «Молодіжно-житловий комплекс «ВОЗНЕСЕНОВКА» право власності на вказане приміщення.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 квітня 2014 року позов задоволено.
Витребувано від ОСОБА_2 приміщення підвалу та першого поверху (літ.А-12), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 237,2 кв. м та передано його Товариству з обмеженою відповідальністю «Молодіжно-житловий комплекс «ВОЗНЕСЕНОВКА».
Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Молодіжно-житловий комплекс «ВОЗНЕСЕНОВКА» право власності на приміщення підвалу та першого поверху (літ.А-12),що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 237,2 кв.м.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Молодіжно-житловий комплекс «ВОЗНЕСЕНОВКА» судовий збір у розмірі 2288 (дві тисячі двісті вісімдесят вісім) гривень.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
ОСОБА_3 приєднався до апеляційної скарги ОСОБА_2, також просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно статті 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
У відповідності до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції вірно посилався на положення частини 3 статті 388 ЦК України якою визначено, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках. Також суд посилався на приписи статті 392 ЦК України згідно якої власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
При цьому суд виходив з того, що ОСОБА_2 набув право власності на спірні нежитлові приміщення безвідплатно - за договором дарування від 08.04.2011 року - від ОСОБА_3, який на часу укладення договору не мав права відчужувати це майно.
Основний довід апеляційної скарги полягає в тому, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми статті 388 ЦК України, оскільки звернутися із віндикаційним позовом має право лише власник, але апелянт вважає, що позивач, який не здійснив державну реєстрацію права власності на спірні приміщення, не може звертатися з таким позовом.
Проте, такий довід апеляційної скарги не знайшов підтвердження при апеляційному розгляді.
Судом встановлено, що 12.05.2005 року між Закритим акціонерним товариством «Молодіжний житловий комплекс «Вознесенка» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Молодіжно-житловий комплекс «ВОЗНЕСЕНОВКА» (замовник) укладено договір № 12/05/05 про фінансування будівництва житлового будинку АДРЕСА_1. За умовами договору (п. п. 2.2.1, 2.2.2) в III кварталі 2006 року виконавець мав передати замовнику вбудовано-прибудовані приміщення у вказаному житловому будинку згідно специфікації-плану з оформленням необхідних документів. Згідно п. 2.1.3. Договору загальна площа приміщень, що передається замовнику визначена специфікацією - планом (додатком №1), що є невід'ємною частиною Договору. Розрахункова загальна площа становить 228,8 кв.м., фактична загальна площа за умовами договору мала бути визначена за даними бюро технічної інвентаризації (а. с. 27-30).
ЗАТ «МЖК «Вознесенка» (виконавець) свої обов'язки за Договором не виконало, що підтверджується рішенням господарського суду Запорізької області від 21.06.2010 року у справі № 5/219/07-5/124/09, згідно з яким суд постановив: Зобов'язати ЗАТ «Молодіжний житловий комплекс «Вознесенка» виконати умови договору від 12.05.2005 №12/05/05 та відповідних додатків до договору шляхом фактичної передачі позивачу у власність вбудовано-прибудованого приміщення за адресою: АДРЕСА_2, що визначені у технічній документації, як:
- в приміщенні № 67 в підвалі житлового будинку: приміщення № 1 площею 20,5 м ; № 2 площею 1,7 м2; № 3 площею 1,9 м2; № 4 площею 1,9 м2; № 5 площею 1,5 м2; № 6 площею 2,8 м2 ; № 7 площею 24,9 м2 ; № 8 площею 7,3 м2; № 10 площею 13,76 м2; № 11 площею 7,4 м2; № 13 площею 13,56 м2; № 14 площею 5,88 м2;
- в приміщенні № 67 на першому поверсі житлового будинку: приміщення № 56 площею 21,2 м2; № 58 площею 6,7 м2; № 59 площею 14,1 м2; № 60 площею 22,2 кв. м2; № 61 площею 1,6 м2; № 62 площею 19,0 м2; № 63 площею 31,0 м2 (а. с. 19-21).
Ще до ухвалення господарським судом вищевказаного рішення, за зверненнями ЗАТ «МЖК «Вознесенка» та ОСОБА_3 було прийнято рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 23.10.2008 року № 456/30 «Про оформлення права власності на приміщення № 67-в у житловому будинку № 26 (літ. А-12) по бульвару Центральному за ОСОБА_3».
Після того, як вищевказане рішення господарського суду Запорізької області від 21.06.2010 року набрало законної сили, ОСОБА_3 подарував ці приміщення ОСОБА_2 - за договором дарування від 08.04.2011 року, який посвідчено приватним нотаріусом Запорізького нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за № 1241 (а. с. 31-32).
Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 04 грудня 2013 р., залишеним без змін ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.04.2014 року, визнано недійсним рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 23.10.2008 року №456/30 «Про оформлення права власності на приміщення АДРЕСА_2 за ОСОБА_3»; визнано недійсним свідоцтво про право власності ОСОБА_3 на приміщення підвалу та першого поверху (літ. Л-12), що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, загальною площею 237,2 кв. м. В мотивувальній частині рішення суд зазначив, що в подальшому ТОВ «Молодіжно-житловий комплекс «ВОЗНЕСЕНОВКА» має захищати свої права в порядку ст. 388 Цивільного кодексу України (а. с. 22-26).
Згідно ст.ст. 1,2,7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» договір між ЗАТ «МЖК «ВОЗНЕСЕНКА» та ТОВ «Молодіжно-житловий комплекс «ВОЗНЕСЕНОВКА» від 12.05.2005 року є одним із інвестиційних договорів. Власником об'єкта інвестицій, на підставі ст. 7 вказаного закону є інвестор, тобто ТОВ «Молодіжно-житловий комплекс «ВОЗНЕСЕНОВКА». Зазначене узгоджується і з приписами статті 876 ЦК України, за змістом якої власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник - у даному випадку це ТОВ «Молодіжно-житловий комплекс «ВОЗНЕСЕНОВКА».
Оскільки на теперішній час власником спірних нежитлових приміщень є відповідач ОСОБА_2 (за договором дарування від 08.04.2011 року), то первісний власник цих приміщень вправі звернутися до суду з відповідним позовом - з огляду на те, що належне позивачеві майно вибуло на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 23.10.2008 року № 456/30, яке в судовому порядку визнано недійсним.
Згідно з ч. 3 ст. 388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Відповідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідач, ОСОБА_2 набув право на спірне майно за договором дарування тобто, безвідплатно, від ОСОБА_3, який неправомірно набув право на це майно - що встановлено рішенням апеляційного суду Запорізької області від 04.12.2013 року.
При вирішенні спору судом першої інстанції враховано роз'яснення пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», згідно якого майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Також суд взяв до уваги рекомендації, викладені в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.04.2011 року «Про дотримання правових позицій при перегляді судових рішень судами касаційної інстанції», зокрема, що з урахуванням положень ч. 1 ст. 15, ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Судова колегія вважає, що за вказаних обставин висновок суду першої інстанції про доведеність позовних вимог ТОВ «Молодіжно-житловий комплекс «ВОЗНЕСЕНОВКА» щодо витребування у відповідача та визнання за позивачем права власності на приміщення підвалу та першого поверху (літ. А-12), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 237,2 м2 відповідають обставинам справи, належним чином оціненим доказам, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
Інший довід апеляційної скарги полягає в тому, що спірне приміщення за технічною документацію відрізняється від приміщення, яке належить відповідачу, проте суд не дослідив ці обставини, не визначив, чи тотожні ці приміщення.
Цей довід апеляційної скарги спростовується наступним. З мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення вбачається, що суд дослідив ці обставини, та зазначав, що згідно п. 2.1.3. Договору від 12.05.2005 року, загальна площа приміщень, що передається ТОВ «Молодіжно-житловий комплекс «ВОЗНЕСЕНОВКА» визначена специфікацією-планом (додаток № 1), що є невід'ємною частиною Договору. Розрахункова загальна площа становить 228,8 кв.м , фактична загальна площа за умовами договору мала бути визначена за даними бюро технічної інвентаризації. Після проведення оздоблювальних робіт, та деяких робіт по переплануванню фактична площа цих приміщень склала 237,2 кв.м. Саме ці приміщення незаконно перейшли у власність відповідача за договором дарування, що підтверджено судовим рішенням від 04 грудня 2013 року.
За зверненням ЗАТ «МЖК «Вознесенка», як забудовника будинку за адресою: АДРЕСА_2, до ЗМБТІ була проведена технічна інвентаризація спірних вбудованих приміщень. На замовлення забудовника вироблено технічний паспорт на ці приміщення, а також в зв'язку із виділенням в окремий об'єкт нерухомого майна, об'єкту присвоєно нова назва та окрема адреса, а саме: «приміщення підвалу та першого поверху (літ. А-12), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 237,2 кв. м (а. с. 74 - на звороті).
Також інші доводи апеляційної скарги полягають в тому, що суд першої інстанції розглянув спір за відсутності відповідача та його представника, не зважаючи на те, що представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із службовим відрядженням. Тому апелянт вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, зокрема, принцип змагальності сторін.
Проте, такі доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не можуть бути підставою для висновку щодо незаконності чи неправильності оскаржуваного судового рішення.
Крім того, апелянт посилається на те, що позивач пропустив строк для звернення до суду з таким позовом, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Цей довід апеляційної скарги спростовується тим, що позивач лише з мотивувальної частини рішення Апеляційного суду Запорізької області від 04 грудня 2013 р. узнав, що в подальшому ТОВ «Молодіжно-житловий комплекс «ВОЗНЕСЕНОВКА» має захищати свої права в порядку ст. 388 Цивільного кодексу України (а. с. 22-26).
Інші доводи апеляційної скарги є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а лише відображують позицію відповідача та його представника, висловлену в ході розгляду справи і полягають лише в переоцінці доказів, які належним чином перевірені і оцінені судом першої інстанції і не доводять порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права.
За таких обставин судова колегія вважає, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та заяву ОСОБА_3 про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 квітня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: