Справа № 127/20933/13-ц Провадження № 22-ц/772/1384/2014Головуючий в суді першої інстанції:Венгрин О. О.
Категорія: 41Доповідач: Оніщук В. В.
"30" травня 2014 р. м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:
головуючого: Оніщука В.В.
суддів: Чорного В.І., Чуприни В.О.,
при секретарі: Богацькій О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20.03.2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 до ОСОБА_2, за участю органу опіки та піклування Вінницької міської ради про вселення в квартиру та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом, -
У вересні 2013 року ОСОБА_3 звернулася в суд з вказаним позовом, посилаючись на те, що 31.12.2003 року вони з відповідачем зареєстрували шлюб і від спільного життя у них народилась дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Під час шлюбу, а саме 06.11.2007 року ОСОБА_2 на підставі договору міни набув у власність квартиру АДРЕСА_1. 16.11.2011 року шлюб було розірвано, однак вона з дочкою продовжували проживати у вказаній квартирі. В жовтні 2012 року позивач з дитиною поїхали до її батьків у м. Ямпіль Вінницької області допомогти по господарству, проте коли через тиждень повернулись в м. Вінницю, то у квартиру потрапити не змогли, оскільки відповідач змінив замки на вхідних дверях і почав здавати помешкання в оренду. З приводу створених перешкод у користуванні спірним житлом, вона зверталась у міський відділ міліції та безпосередньо до відповідача, однак останній на її вимогу належним чином не реагує, а тому, з посиланням на порушення прав на житло, просила вселити її разом із дочкою у вказану квартиру та стягнути на її користь судові витрати.
В жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд із вищевказаним зустрічним позовом, мотивуючи тим, що йому на праві власності належить однокімнатна квартира АДРЕСА_1. Після розірвання шлюбу колишня дружина разом з дитиною за власною ініціативою виселилися з квартири та майже два роки не ставила питання про вселення і лише в 2013 році вона почала звертатись до міліції із заявами про створення ним перешкод в користуванні квартирою. Із-за його стану здоров'я проживати з відповідачами за зустрічним позовом у спірній квартирі є неможливим, при цьому факт їх реєстрації в квартирі змушує його нести додаткові витрати за комунальні послуги і до того ж він має намір зареєструвати в квартирі членів своєї нової сім'ї. Оскільки ОСОБА_3 з дочкою ОСОБА_6 більше року не проживає у спірному жилому приміщенні, а її дочка від першого шлюбу - ОСОБА_5 взагалі більше п'яти років мешкає за кордоном, тому просив визнати їх такими, що втратили право на користування житлом та зняти їх з реєстрації.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20.03.2014 року позов ОСОБА_2 задоволено частково та визнано ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, такою, що втратила право на користування квартирою АДРЕСА_1.
В решті зустрічного позову відмовлено.
Вирішено питання про судові витрати.
Позов ОСОБА_3 задоволено та вселено її разом з неповнолітньою ОСОБА_4, 2007 року народження, в квартиру АДРЕСА_1.
Вирішено питання про судові витрати.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині задоволення первісного позову та відмови у задоволенні його позовних вимог - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати ОСОБА_3 разом із неповнолітньою ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житлом - квартирою АДРЕСА_1 і зняти їх з реєстрації, а в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.
При цьому посилається на неповноту з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального і процесуального права.
В судовому засіданні ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав з посиланням на викладені в ній обставини.
ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, вказавши на її безпідставність та законність і обґрунтованість рішення суду.
Представник органу опіки та піклування Вінницької міської ради в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки не повідомив, а тому згідно вимог ч. 2 ст.305 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Вимогами ст. 308 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позов ОСОБА_3 районний суд виходив з того, що остання разом з неповнолітньою дитиною мають право на проживання у спірній квартирі, однак внаслідок дій відповідача за первісним позовом, їм створено перешкоди в користуванні житлом, що є підставою для їх вселення і з цих же підстав відмовлено у задоволенні зустрічного позову, при цьому відповідач ОСОБА_5 визнана такою, що втратила право користування житлом з підстав не проживання в спірній квартирі протягом тривалого часу без поважних причин.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 31.12.2003 року між сторонами було зареєстровано шлюб і від спільного життя у них народилась дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Перебуваючи в зареєстрованому шлюбі, ОСОБА_2 на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Товарній біржі "Південнобузька" від 06.11.2007 року, яким було визнано договір міни, набув у власність квартиру АДРЕСА_1, у якій згідно довідки, виданої ОСББ «Еліт-19», зареєстровані ОСОБА_3, її дочка від першої шлюбу - ОСОБА_5, а також спільна з ОСОБА_2 дочка ОСОБА_6, 2007 року народження.
З матеріалів справи видно, що сторони проживали у вказаній квартирі до розірвання шлюбу, який відбувся 16.11.2011 року, однак і після цього позивач за первісним позовом з дочкою ОСОБА_6 продовжували проживати у спірному жилому приміщенні.
Також, матеріалами справи підтверджено, що з жовтня 2012 року ОСОБА_2, шляхом зміни замків вхідних дверей, створює позивачу за первісним позовом перешкоди в користуванні квартирою, що змушує останніх винаймати інше житло, також свідчить про поважність причин їх не проживання у спірній квартирі.
На підставі наведеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, з посиланням на положення ст. 156 ЖК України та ст. 405 ЦК України, прийшов до правильного висновку щодо обґрунтованості вимог про вселення ОСОБА_3 разом з малолітньою дитиною до спірної квартири та відсутності підстав для визнання їх такими, що втратили право користування даним житлом, а також було вірно визнано ОСОБА_5 такою, що втратила право користування житлом у зв'язку з її тривалим проживанням за межами держави і в цій частині рішення суду не оскаржується.
Викладені в апеляційній скарзі твердження щодо неповного дослідження судом факту добровільного виселення позивача-відповідача із квартири, є безпідставними, а також не спростовують висновок суду посилання на неможливість спільного проживання сторін із-за стану здоров'я відповідача за первісним позовом та створення ним іншої сім'ї.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тобто ухвалене рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20.03.2014 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: /підпис/ В.В. Оніщук
Судді: /підпис/ В.І. Чорний
/підпис/ В.О. Чуприна
З оригіналом вірно: