Справа № 126/4068/13-к
Провадження №11-кп/772/336/2014
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач : ОСОБА_2
03 червня 2014 року м. Вінниця
Апеляційний суд Вінницької області в складі:
Судді-доповідача: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря: ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12013010090000854 від 12.08.2013р., за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Бершадського районного суду Вінницької області від 26 лютого 2014 року, яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , освіта середня спеціальна, непрацюючого, раніше не судимого,
засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України та призначено йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 680 гривень.
За участю прокурора ОСОБА_7 , потерпілої ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_9
Згідно вироку суду, ОСОБА_6 12 серпня 2013 року близько 18 год. 40 хв. в с. Флорино, Бершадського району, Вінницької області, знаходячись біля свого домогосподарства, що по АДРЕСА_1 в ході сварки з ОСОБА_8 , яка виникла на ґрунті особистих неприязних стосунків, з метою заподіяння тілесних ушкоджень умисно наніс два удари ногою в область правого передпліччя, внаслідок чого заподіяв їй тілесне ушкодження у вигляді забою м'яких тканин та саднин на правому передпліччі, які згідно висновку експерта № 93 від 13.08.2013 року за ступенем важкості відносяться до легких тілесних пошкоджень, що не потягли за собою короткочасний розлад здоров'я.
В діях ОСОБА_6 міститься склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України - умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження.
Обвинувачений ОСОБА_6 в своїй апеляційній скарзі просить скасувати вирок та закрити кримінальне провадження через відсутність в його діях складу злочину, так як не встановлені достатні докази його вини в суді і вичерпані всі можливості їх отримати, оскільки в ході досудового слідства не було зроблено відтворення обстановки та подій сварки, суд не взяв до уваги, що нанесення удару ногою було неможливим через те, що потерпіла не знаходилась біля фундаменту паркану, а тому суд зробив невірні висновки, досліджуючи висновок експерта щодо тілесних ушкоджень і не дав оцінку суперечливим показам свідків.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу з мотивів зазначених в ній та пояснив, що він не наносив будь які тілесні ушкодження потерпілій, його оговорили, а тому просить закрити провадження у справі щодо нього, захисник ОСОБА_9 також просить скасувати вирок і закрити провадження за недоведеністю вини обвинуваченого, оскільки вважає, що не зібрано доказів, які б підтвердили можливість нанесення ударів обвинуваченим з місця де він знаходився, а також зразу потерпіла не говорила про тілесні ушкодження, потерпілу та прокурора, які заперечують проти задоволення апеляційної скарги, оскільки зібрані докази доводять винність ОСОБА_6 , вони не спростовані іншими доказами, а пояснення ОСОБА_6 є неправдивими, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, апеляційний суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.
В ході апеляційного розгляду встановлено, що під час досудового розгляду не заявлялось клопотання про проведення відтворення обстановки та обставин події, а тому є недоречним посилання на цю обставину, як недоведеність вини обвинуваченого.
Крім того, потерпіла ОСОБА_8 в своїх поясненнях відтворила механізм нанесення їй тілесних ушкоджень, зокрема, підтвердила, що удари були нанесені ногою, оскільки руками обвинувачений тримався за перекладину і його також утримували його близькі родичі, удари нанесені в той момент коли вона проходила поблизу біля фундаменту паркану, удар дотично відбувся по передпліччю та руці так як обвинувачений знаходився на підвищенні відносно потерпілої.
Пояснення потерпілої співпадають з висновками судово-медичної експертизи щодо виявлення тілесних ушкоджень у потерпілої, а тому висновок експерта є допустимим доказом і не викликає сумніву.
Також дані докази в сукупності спростовують пояснення обвинуваченого, що нанесення удару ногою було неможливим, бо він не знаходився біля паркану, зокрема свідок ОСОБА_10 пояснював, що бачив як мати і бабуся, відтягували обвинуваченого від паркану.
Суд у вироку дав належну оцінку показам свідків, обґрунтувавши належним чином мотиви прийняття одних пояснень та критичну оцінку інших.
Разом з тим, із мотивувальної частини вироку необхідно виключити фразу, після слова «встановив», - «органами досудового слідства встановлено», як зайву, оскільки суд після дослідження доказів встановив самостійно обставини скоєного кримінального правопорушення.
На підставі викладеного вирок суду щодо ОСОБА_6 є законним і підлягає виконанню, так як немає підстав для застосування Закону України «Про амністію у 2014р.» щодо ОСОБА_6 , оскільки останній відмовився від застосування амністії до нього.
На підставі викладеного та керуючись ст. 404, 405, 407, 419 КПК України
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_11 залишити без задоволення, а вирок Бершадського районного суду Вінницької області від 26 лютого 2014 року щодо ОСОБА_6 - без змін.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ на протязі 3 місяців.
Судді:
З оригіналом вірно: