ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/7715/14 05.06.14
За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»
До Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація-112
Голосіївського району»
Про стягнення 20 023 477,38 грн.
Суддя Сівакова В.В.
Представники сторін:
від позивача Кирищук В.П. - по дов. № 91/2014/02/14-1 від 14.02.2014
від відповідача Гамоля О.Ф. - по дов. № б/н від 03.02.2014
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація-112 Голосіївського району» про стягнення 20 023 477,38 грн. заборгованості, яка складається з : 19 119 211,23 грн. основного боргу по тепловій енергії за період з 01.09.2011 по 01.03.2014, 181 918,54 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 722 347,61 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 530060 від 01.11.2007.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2014 порушено провадження у справі № 910/7715/14 та призначено справу до розгляду на 13.05.2014.
В судовому засіданні 13.05.2014 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 22.05.2014.
Позивачем 21.05.2014 до відділу діловодства суду подано заяву, в якій позивач зазначає, що позивачем в позовній заяві допущено помилку та період за який виник борг в розмірі 19 119 211,23 грн. слід вважати з 01.10.2011 по 01.04.2014.
Позивачем 21.05.2014 до відділу діловодства суду подано заяву в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 18 910 924,84 грн. основного боргу, 181 918,54 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 722 347,61 грн. - 3% річних.
Відповідач у поданому 22.05.2014 до відділу діловодства суду відзиві проти задоволення позовних вимог заперечує повністю з наступних підстав. Відповідач забезпечує своєчасне щомісячне находження коштів на рахунок позивача за теплову енергію і розраховується з позивачем, відповідно до договору № 530060 від 01.11.2007, коштами, які безпосередньо сплачують мешканні житлових будинків, користувачі (власники) нежитлових приміщень в житлових будинках, безготівково на поточний рахунок позивача після розщеплення КП ГІОЦ КМДА. Зазначає, що у вигляді прямих дотацій з міського та районного бюджету на утримання житлового фонду повинна покриватися різниця між тарифом та собівартістю 1 м після розщеплення оплати мешканців за житлово-комунальні послуги. Вважає, що позивачем не надано доказів фактичного надання послуг та їх якості. Відповідач відповідно до договору є споживачем відносно ПАТ «Київенерго», і у разі неякісно наданих послуг, виробник зобов'язується зробити перерахунок за не належно надані послуги, такі як постачання теплової енергії у гарячій воді для населення. З огляду на це мешканці, як фактичні споживачі гарячої води та центрального опалення, вимагають перерахунку від КП «ЖЕО-112 Голосіївського району», на що вони мають повне право, відповідно до ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» та ЗУ «Про захист прав споживачів». Тому і виникають такі заборгованості. Відповідач вважає недоведеним існування заборгованості, тому, що якщо позивач зробить перерахунок відносно населення, і у висновку відповідач буде мати меншу заборгованість ніж вона є на даний час.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/7715/14 від 22.05.2014, у зв'язку з невиконанням сторонами вимог ухвали про порушення провадження у справі від 28.04.2014, розгляд справи був відкладений на 05.06.2014.
Позивач в судовому засіданні 05.06.2014 позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач в судовому засіданні 05.06.2014 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.
В судовому засіданні 05.06.2014, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
01.11.2007 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (постачальник) та ЖЕО-112 Голосіївської районної в м. Києві ради (споживач) було укладено договір № 530060 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - договір).
27.07.2012 укладено додаткову угоду до договору, відповідно до якої визначено енергопостачальну організацію - Публічне акціонерне товариство «Київенерго» та споживачем - Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація-112 Голосіївського району».
Відповідно до умов вказаного договору (пункт 1.1), постачальник зобов'язався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.
У відповідності до положень п. 2.1. договору, сторони зобов'язались при виконанні умов договору, а також при вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.
Згідно з пунктом 2.2.1. договору постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки №№ 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року, згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними додатку № 1.
Пунктом 2.3.1. договору визначено, що споживач зобов'язався дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними в додатку № 2.
Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість використаної теплової енергії, в зв'язку з чим у відповідача за період з 01.10.2011 по 01.03.2014 виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 18 910 924,84 грн. та за неналежне виконання зобов'язань позивачем нараховані збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 181 918,54 грн. та 3% річних в сумі 722 347,61 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до абзацу 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Пунктом 4.1 договору сторонами погоджено, що він набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2008.
При цьому п. 4.3. договору передбачає, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.
Сторонами доказів в підтвердження виявлення небажання продовжувати договірні відносини не подано.
Відповідно до додатку № 2 до договору розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими постачальнику Управлінням цінової політики Київської міської державної адміністрації, затвердженими розпорядженнями КМДА № 643 від 30.05.2007, № 1662 від 27.11.2008, які можуть змінюватись в період дії договору.
Пунктом 9 додатку № 2 до договору передбачено, що відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі тепло збуту № 5 за адресою вул. Товарна, 1 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює та повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.
Пунктом 10 додатку № 2 до договору визначено, що відповідач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.
Відповідно до умов вказаного договору позивач поставив, а відповідач спожив теплову енергію за період з жовтня 2011 року по лютий 2014 року на загальну суму 39 364 030,07 грн., що підтверджується табуляграмами споживання теплової енергії, відомостями обліку споживання теплової енергії та довідкою про розрахунок основного боргу.
Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із п. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Положеннями ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Згідно ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно п. 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію за договором у період з жовтня 2011 року по лютий 2014 року в повному обсязі, в результаті чого заборгованість перед позивачем, складає 18 910 924,84 грн.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 18 910 924,84 грн. за спожиту теплову енергію обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію у повному обсязі, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 181 918,54 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 722 347,61 грн. - 3% річних.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Суд приходить до висновку про обґрунтованість нарахування 181 918,54 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 722 347,61 грн. 3% річних, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація-112 Голосіївського району» (м. Київ, вул. Горького, 170/172, код ЄДРПОУ 35509645) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 18 910 924 (вісімнадцять мільйонів дев'ятсот десять тисяч дев'ятсот двадцять чотири) грн. 84 коп. основного боргу, 181 918 (сто вісімдесят одну тисячу дев'ятсот вісімнадцять) грн. 54 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 722 347 (сімсот двадцять дві тисячі триста сорок сім) грн. 61 коп. - 3% річних, 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Повне рішення складено 06.06.2014.
Суддя В.В.Сівакова