Справа № 161/22387/13-к Провадження №11-кп/773/206/14 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ч. 3 ст. 185 КК України Доповідач: ОСОБА_2
10 червня 2014 року м. Луцьк
Апеляційний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 на вирок Луцького міськрайонного суду від 11 квітня 2014 року, яким ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , зареєстрований в АДРЕСА_2 , українець, громадянин України, з середньою освітою, одружений, непрацюючий, раніше судимий:
1) 29.11.1994 року Луцьким міським судом за ч. 2 ст. 229-1 КК України (в ред. 1960р.) на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна й звільнений 22.11.2001 року по відбуттю строку покарання;
2) 23.12.2002 року Луцьким міським судом за ч. ч. 2, 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України на 3 роки 8 місяців позбавлення волі, звільнений 14.11.2005 року умовно - достроково на 5 місяців 24 дні згідно постанови суду від 07.11.2005 року;
3) 02.04.2008 року Луцьким міськрайонним судом за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України із застосуванням ст. ст. 70, 72 КК України на 5 років позбавлення волі, постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 26.07.2010 року невідбуту частину покарання замінено на обмеження волі строком на 2 роки 4 місяці 5 днів й звільнений умовно - достроково на 1 рік 6 місяців 19 днів згідно постанови Рівненського районного суду від 08.04.2011 року;
4) 19.06.2012 року Луцьким міськрайонним судом за ч. 2 ст. 185 із застосуванням ст. 71 КК України на 1 рік 2 місяці позбавлення волі, звільнений 08.05.2013 року умовно-достроково на 2 місяці 16 днів згідно постанови Маневицького районного суду від 25.04.2013 року;
засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили залишено попередній - тримання під вартою.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 постановлено рахувати з 27.11.2013 року.
Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати в розмірі 978 грн. 80 коп., які були пов'язані з проведенням судових експертиз.
Долю речових доказів вирішено у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
За вироком суду ОСОБА_8 визнаний винним та засуджений за те, що він, в ніч з 13 на 14 жовтня 2013 року, перебуваючи по АДРЕСА_3 , з метою заволодіння чужим майном, проник шляхом віджиму через віконний отвір в офісне приміщення за вказаною адресою, звідки повторно таємно викрав належні потерпілому ОСОБА_9 наручний чоловічий годинник марки «Омах» вартістю 112 грн., мобільний телефон марки «Сіменс А50» вартістю 60 грн., а всього майна на загальну суму 172 гривні.
У поданих апеляційних скаргах, не погоджуючись з вироком суду, обвинувачений та його захисник посилаються на однобічність та неповноту судового та досудового розслідування, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. Зокрема, ОСОБА_8 вказує, що інкримінований йому злочин він не вчиняв, суд в основу вироку поклав суперечливі покази свідків та потерпілого, при цьому не вказавши в своєму рішенні, чому він взяв до уваги одні докази і відкинув інші.
Крім цього, захисник зазначає, що обвинувачення її підзахисному ґрунтується на показаннях свідків, які є зацікавленими у результаті розгляду справи, а також, що суд в своєму рішенні послався на недопустимі докази зібрані органами досудового розслідування з порушенням норм кримінально-процесуального законодавства.
Просять скасувати вирок суду і закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях обвинуваченого складу інкримінованого йому злочину.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляційних скарг, обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційні скарги і в судових дебатах, а обвинувачений ОСОБА_8 і в останньому слові, просили їх задовольнити, прокурора, який заперечив апеляційні скарги та просив залишити вирок суду без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження за доводами апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до висновку, що останні задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Висновок суду щодо винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочину, при вказаних у вироку обставинах, підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні та перевіреними в ході судового розгляду доказами.
Доводи захисника та обвинуваченого ОСОБА_8 в своїх апеляційних скаргах про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи апеляційний суд вважає безпідставними.
Так, потерпілий ОСОБА_9 , як в ході досудового розслідування, так і в судовому засіданні послідовно показував, що 13.10.2013 року прийшовши в орендоване ним офісне приміщення в АДРЕСА_3 , він виявив відчинену верхню частину склопакета в одній з кімнат, зламаний сейф та відсутність комп'ютерної техніки, яку згодом знайшов складеною біля запасного виходу. В подальшому разом зі своїм знайомим ОСОБА_10 з метою затримати особу, яка хоче викрасти дані речі, близько 04 години обходивши територію, вони побачили працівників міліції, які затримали невідомого чоловіка, який вилазив із вікна його офісного приміщення. Після проведеного працівниками міліції огляду місця події на прилеглій території біля офісу було виявлено чоловічу спортивну кофту червоного кольору, а також належні йому мобільний телефон марки «Сіменс А 50» та годинник фірми «Омах», які зникли з сейфа, який знаходився в приміщенні офісу.
Дані показання потерпілого ОСОБА_9 повністю підтверджуються:
- показаннями свідків:
- ОСОБА_11 та ОСОБА_12 - оперуповноважених ВКР Луцького МВ УМВС України у Волинській області, які вказали, що 14.10.2013 року ними був затриманий ОСОБА_8 , який вилазив із вікна офісного приміщення по АДРЕСА_3 ;
- ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які вказали, що 14.10.2013 року близько 04 год. 30 хв., повертавшись з рибалки вони побачили, як з вікна офісного приміщення по вул. Огієнка в м. Луцьку, вилазив ОСОБА_8 , який почав тікати, знімаючи із себе кофту, після того, як був помічений працівниками міліції й затриманий останніми;
- ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які показали, що 14 жовтня 2013 року брали участь у якості понятих при проведенні огляду місця події, й за участю яких було оглянуто офісне приміщення та прилегла територія, де і було виявлено кофту червоного кольору, мобільний телефон марки «Сіменс А 50», а також годинник фірми «Омах»;
- ОСОБА_10 , який зазначив, що 13.10.2013 року йому зателефонував ОСОБА_9 і попросив допомогти зловити особу, яка має намір викрасти з його офісного приміщення комп'ютерну техніку останнього. Зранку о 04 годині, обходивши територію, вони побачили працівників міліції, які затримали ОСОБА_8 , який вилазив із вікна офісного приміщення;
- протоколами огляду місця події від 14.10.2013 року (а.с. кр. пр. 7-22, 23-27) згідно яких в офісному приміщенні потерпілого було виявлено та вилучено сліди тканини, сліди взуття, цвяховиймач, а на прилеглій території до приміщення виявлено та вилучено рукавиці, наручний чоловічий годинник «Омах», тапочок синього кольору, чоловічу кофту червоного кольору та мобільний телефон«Сіменс А 50»;
- висновком експерта № 134 від 29.10.2013 року (а.с. кр. пр. 46-51), згідно якого залишкова вартість викраденого наручного чоловічого годинника марки “Омах» становить 112 грн., а мобільного телефону марки «SIEMENS», моделі «А50» 60 грн.;
- висновком експертизи № 646 від 26.10.2013 року (а.с. кр. пр. 59-68), з якого вбачається що два сліди взуття, виявлені та вилучені під час огляду місця події від 14.10.2013 року в АДРЕСА_3 , придатні для встановлення групової належності низу взуття, яким залишені вказані сліди;
- висновком експертизи № 647 від 25.10.2013 року (а.с. кр. пр. 72-77), згідно якого, сліди тканини, виявлені та вилучені під час огляду місця події по АДРЕСА_3 , придатний для групової належності тканини, якою він залишений, а слід поверхні тканини міг бути залишений рукавицями виявленими та вилученими на території біля офісного приміщення, а також і іншими рукавицями з аналогічними характеристиками, а саме формою, розміром, розташуванням та взаєморозташуванням елементів будови рельєфного малюнка рукавиць;
- протоколами огляду предметів та постановами про визнання предметів, як речових доказів та приєднання їх до матеріалів кримінального провадження від 24.10.2013 року (а.с. кр пр. 78-85);
Оцінивши вищенаведені докази в сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано поклав їх в основу вироку, оскільки вони повністю узгоджуються між собою та іншими фактичними обставинами кримінального провадження. При цьому, судом наведено у вироку переконливі мотиви, чому він взяв до уваги одні докази та відхилив інші, в тому числі і показання ОСОБА_8 про те, що він у вказане офісне приміщення не проникав і зазначені речі потерпілого не викрадав.
Досудове розслідування у кримінальному провадженні проведено відповідно до вимог КПК України. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування вироку, в справі не встановлено.
З огляду на вищенаведене дії ОСОБА_8 суд першої інстанції правильно кваліфікував за ч. 3 ст. 185 КК України.
Як вбачається з вироку, судом при призначенні обвинуваченому покарання враховано тяжкість скоєного ним злочину, який є тяжким, дані про його особу, зокрема, що ОСОБА_8 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, в тому числі і корисних, судимість за які не погашена, ніде не працює, по місцю проживання характеризується з негативної сторони, а також думку потерпілого, який наполягав на суворому покаранні.
З урахуванням наведеного та приймаючи до уваги, незначну вартість викраденого майна, відсутність у ОСОБА_8 обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що виправлення та перевиховання останнього можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, а тому підставно призначив йому мінімальне покарання у виді позбавлення волі передбачене санкцією ч. 3 ст. 185 КК України.
Призначене ОСОБА_8 покарання відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування вироку з мотивів наведених в апеляційних скаргах обвинуваченого та його захисника, а тому, керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України,
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 квітня 2014 року щодо ОСОБА_8 - без зміни.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим - в той же строк з дня вручення йому копії даної ухвали.
Головуючий:
Судді: