Справа №490/3496/14-к 28.03.2014 28.03.2014 28.03.2014
Провадження № 11-сс/784/88/14
Категорія: обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою
Головуючий 1 інстанції суддя ОСОБА_1
Доповідач апеляційної інстанції суддя ОСОБА_2
28 березня 2014 року м. Миколаїв
Апеляційний суд Миколаївської області в складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області :
Головуючого: ОСОБА_3
Суддів: ОСОБА_4
ОСОБА_2 .
За участі секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві судове кримінальне провадження № 12013160080000220 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 березня 2014 року, якою відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, українця, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працюючого, не одруженого, проживаючого на АДРЕСА_1 , раніше не судимого; підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України; -
- застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 19 травня 2014 року.
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_8
захисник ОСОБА_6
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді та ухвалити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_7 не пов'язаний із триманням під вартою запобіжний захід, а саме: у виді особистого зобов'язання чи домашнього арешту.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 березня 2014 року у кримінальному провадженні № 12013160080000220 відносно ОСОБА_7 (підозрюваного у вчиненні передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України злочину) застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 19 травня 2014 року.
Також визначений розмір застави в сумі 243 800 грн., у разі внесення якої постановлено покласти на підозрюваного передбачені п. п. 1 - 4, 7, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язки:
- прибувати до службового кабінету слідчого, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12013160080000220, кожного дня з 17 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв., крім вихідних та святкових днів;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора чи суду (в залежності від стадії кримінального провадження);
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд (в залежності від стадії кримінального провадження) про зміну місця свого проживання та роботи;
- утриматися від спілкування будь - яким чином, як безпосередньо та і через інших осіб, зі свідками та іншими підозрюваними, крім як в присутності слідчого, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12013160080000220, прокурора, який здійснює у цьому провадженні процесуальне керівництво, а також у судових засіданнях під час розгляду судом кримінального провадження;
- докласти зусиль до пошуку офіційного місця роботи;
- носити електронний засіб контролю.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Захисник ОСОБА_6 в апеляційній скарзі зазначає, що, на її думку, оскаржувана ухвала є незаконною і необґрунтованою.
При цьому посилається на неврахування слідчим суддею:
що ОСОБА_7 з 29 січня 2014 року офіційно працює авто мийником на TOB «Богдан-Авто», а до того офіційно працював авто мийником на авто мийці на АДРЕСА_2 ;
його репутацію, оскільки в матеріалах клопотання відсутня відповідна характеристика ОСОБА_7 ;
що ОСОБА_7 раніше не судимий, що, на думку апелянта, є найголовнішою обставиною.
Вважає:
що є недоведеними належним чином наявність ризиків, наведених у клопотанні, та того, що застосування до ОСОБА_7 більш м'яких запобіжних заходів є недостатнім для запобігання цим ризикам;
що судом не в повному обсязі досліджені підстави для обрання такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, оскільки прокурором не доведено, що, перебуваючи на волі, ОСОБА_7 переховувався від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджав кримінальному провадженню або йому повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину, а слідчим у клопотанні не подано відповідних доказів на підтвердження цього;
що слідчим суддею помилково зроблено висновок про відсутність стійких соціальних зв'язків у ОСОБА_7 . При цьому наводить свої міркування з приводу такого поняття та посилається на постійне проживання ОСОБА_7 на АДРЕСА_1 , разом зі своєю родиною, має гарні стосунками з сусідами та іншими членами суспільства;
що визначений судом розмір застави в розмірі 243 800 грн. є непомірним для ОСОБА_7 , оскільки при його визначенні не врахований майновий стан підозрюваного та дані про його особу;
що суд є упередженим, оскільки в мотивувальній частині ухвали при наведенні відповідних розрахунків застави суддя вказав суму 243 600 грн., а в резолютивній частині ухвали вказав іншу суму в розмірі 243 800 грн., що є на 200 грн. більшою. Водночас посилається на положення ст. 182 КПК України, якою передбачено розмір застави щодо особи, яка підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, від 20 до 80 розмірів мінімальної заробітної плати, що на час розгляду справи становить від 243 600 грн. до 97 440 грн.
Наводить свою оцінку доказам у справі.
Твердить, що суд неправомірно зробив висновки про мотив злочину, фактично встановивши винуватість ОСОБА_7 у вчиненні цього злочину у складі групи з чітким розподілом ролей.
Крім того, докладно наводить текст оскаржуваної ухвали та п. п. 3, 10, 13, 15 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під варто на стадіях дізнання та досудового слідства» № 4 від 25.04.2004 року.
Узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження.
Прокурор ОСОБА_8 просив апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, вчиненому за таких обставин:
10 січня 2014 року приблизно о 14.20 год. ОСОБА_7 , перебуваючи в квартирі АДРЕСА_3 , в ході проведення негласної слідчої дії - контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупівлі, керуючись корисливим мотивом, з метою отримання незаконної наживи, незаконно збув (згідно висновку експерта № 70 від 11.01.2014 року) 0,063 г. особливо небезпечного наркотичного засобу - опію ацетильованого, отримавши від незаконного збуту грошові кошти в сумі 100 грн.
Продовжуючи свої злочині дії, направлені на отримання незаконного прибутку від збуту наркотичних засобів, 11 лютого 2014 року, приблизно о 19.45 год., ОСОБА_7 , перебуваючи в квартирі АДРЕСА_3 , в ході проведення негласної слідчої дії - контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупівлі, керуючись корисливим мотивом, з метою отримання незаконної наживи, незаконно збув (згідно висновку експерта № 317 від 14.02.2014 року) 0,053 г. особливо небезпечного наркотичного засобу - опію ацетильованого та 0,099 г. сильнодіючого лікарського засобу - «димедрол», отримавши від незаконного збуту грошові кошти в сумі 130 грн.
Мотивуючи свій висновок щодо обґрунтованості цієї підозра ОСОБА_7 у вчиненні вищевказаного злочину, слідчий суддя послався на сукупність доказів, здобутих в процесі розслідування кримінального провадження № 12013160080000220, до якої входять:
протокол обшуку за місцем мешкання ОСОБА_7 в квартирі АДРЕСА_3 ;
протоколи допитів свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які приймали участь в якості понятих при проведені вказаного обшуку за місцем мешкання підозрюваного;
протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 10.01.2014 року, згідно якого в ході проведення оперативної закупки в цей день ОСОБА_11 придбала у ОСОБА_12 та ОСОБА_7 0,053 г. особливо небезпечного наркотичного засобу - опію ацетильованого та 0,099 г. сильнодіючого лікарського засобу - димедролу (згідно висновку експерта № 70 від 11.01.2014 року);
протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 11.02.2014 року, згідно якого в ході проведення оперативної закупки в цей день ОСОБА_11 придбала у ОСОБА_7 особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований масою 0,0032 г. та сильнодіючий лікарський засіб - димедрол масою 0,0978 г. (згідно висновку експерта № 317 від 14.02.2014 року);
показання свідка ОСОБА_13 .
Слідчий суддя зазначив, що на наявність існування ризиків незаконно впливати на інших свідків та підозрюваних у кримінальному провадженні та продовження вчинення аналогічних злочинів вказує те, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого корисливого злочину, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років; тривалий час не має постійного місця офіційної роботи та не має інших офіційних доходів для забезпечення свого існування; не має стійких соціальних зв'язків, зокрема неодружений, не має дітей.
Встановивши, що відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України прокурором під час розгляду клопотання доведено існування передбачених п. п. З, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, слідчий суддя прийшов до висновку, що таким ризикам не зможуть запобігти інші передбачені ст. 176 КПК України запобіжні заходи, крім тримання під вартою.
Врахувавши дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 , тяжкість та мотив злочину, зокрема рівень суспільної небезпечності злочину, пов'язаного з незаконним обігом наркотичних речовин, у вчиненні якого ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється; тривалість та систематичність вчинення зазначеного злочину; вчинення його у складі групи з чітким розподілом ролей; розмір санкції, передбаченої ч. 2 ст. 307 КК України (максимальне покарання відповідає межі розмежування тяжкого та особливо тяжкого злочину); а також ступінь вищезазначених ризиків, які за своєю сукупністю мають виключний характер в розумінні абз. 4 ч. 5 ст. 182 КПК України, слідчий суддя прийшов до висновку про необхідність визначити у якості застави, передбаченої ст. 183 КПК України, суму у розмірі 200 мінімальних заробітних плат, що дорівнює (1 218*200) = 243 600 грн.; а у разі її внесення - про покладення на підозрюваного обов'язків, передбачених п. п. 1 - 4, 7, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази.
Відповідно до витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні № 12013160080000220 до ЄРДР 01.10.2013 року внесені відомості про здійснення невстановленими особами за попередньою змовою між собою незаконного обігу наркотичних засобів - опію ацетильованого та сильнодіючого лікарського засобу - «димедролу» (а. с. 4).
18.03.2014 року ОСОБА_7 о 12.08 год. повідомлений про підозру у вчиненні ним 10.01.2014 року та 11.02.2014 року злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 321 КК України (а. с. 47 - 48).
Відповідно до заяви про видачу паспорта його батьками є ОСОБА_14 та ОСОБА_12 (а. с. 51).
З матеріалів кримінального провадження № 12013160080000220 та додатково наданих захисником матеріалів також вбачається, що ОСОБА_12 має чотирьох дітей: ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_17 2002 року народження (Форма № 1 та довідка ЖЕК № 1 від 25.03.2014 року № 1293), які проживають в квартирі АДРЕСА_3 ;
13.03.2014 року у цьому ж кримінальному провадженні № 12013160080000220 ОСОБА_12 повідомлено про підозру у вчиненні нею 27.12.2013 року, 10.01.2014 року та 30.01.2014 року злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 321 КК України;
18.03.2014 року ОСОБА_15 у цьому ж кримінальному провадженні № 12013160080000220 повідомлено про підозру у вчиненні нею 27.12.2013 року злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України;
відповідно до ухвали слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 15.03.2014 року відносно ОСОБА_12 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою із встановленням застави у розмірі 40 000 грн., яка внесена 19.03.2014 року.
З протоколу допиту свідка ОСОБА_18 від 20.03.2014 року вбачається, що він докладно розповів про збут ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 наркотичних засобів у 2013 році (а. с. 58 - 66).
Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового кримінального провадження, дослідивши матеріали судового кримінального провадження та кримінального провадження № 12013160080000220, а також додатково надані захисником матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, апеляційний суд вважає її не підлягаючою задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів судового кримінального провадження та кримінального провадження № 12013160080000220 є вірним висновок слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Також судом у відповідності до вимог ст. 178 КПК України належним чином враховано, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років. Зазначене, відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України, дозволяє застосувати відносно нього запобіжний захід у вигляді взяття під варту.
Є обґрунтованим і висновок слідчого судді: що застосування до ОСОБА_7 більш м'якого, не пов'язаного із триманням під вартою запобіжного заходу, не забезпечить його належної поведінки в ході досудового розслідування в кримінальному провадженні, виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, відсутність впливу на учасників кримінального провадження, через наявність передбачених ст. 177 КПК України ризиків; та про доцільність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Так, факти пред'явлення ОСОБА_7 підозри у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 321 КК України, щодо збуту ним особливо небезпечного наркотичного засобу та сильнодіючого лікарського засобу - «димедролу» за місцем свого проживання в квартирі АДРЕСА_3 свідчить про наявність ризиків вчинення ним іншого злочину, пов'язаного з незаконним обігом наркотичних засобів, а також незаконно впливати на свідків.
Зазначене спростовує доводи апеляційної скарги захисника в цій частині.
Факти пред'явлення матері та сестрі підозрюваного ОСОБА_7 відповідних підозр у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 321 КК України, щодо збуту ними особливо небезпечного наркотичного засобу та сильнодіючого лікарського засобу - «димедролу» за місцем свого проживання в квартирі АДРЕСА_3 свідчить про відсутність стійких соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання у сенсі п. 4 ч. 1 ст. 178 КПК України; а також свідчить про наявність ризику, що перебуваючи на волі, підозрюваний ОСОБА_7 переховуватиметься від органів досудового розслідування та суду.
Вказане спростовує доводи апеляційної скарги захисника і в цій частині.
Сукупність вищевикладених встановлених під час розгляду клопотання обставин, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти вищезазначеним доведеним під час розгляду ризикам.
При цьому, посилання захисника на те, що підозрюваний ОСОБА_7 є раніше не судимим, як на визначальну обставину, є безпідставним, оскільки ця обставина є лише однією з числа передбачених ч. 1 ст. 178 КПК України обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу.
Таким чином, з урахуванням особи підозрюваного, наявності обґрунтованої підозри у вчиненні злочинів, наявності передбачених ст. 177 КПК України ризиків, є вірним висновок слідчого судді, що застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, не є достатнім для запобігання зазначених ризиків.
Твердження захисника про упередженість суду через визначення ним розміру застави щодо ОСОБА_7 , є надуманими, оскільки слідчим суддею належним чином вмотивовано застосування абз. 4 ч. 5 ст. 182 КПК України щодо виключності даного випадку та призначення застави у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів мінімальної заробітної плати відносно ОСОБА_7 , який підозрюється у вчиненні тяжкого злочину.
Що стосується різниці у розмірі застави у 200 грн., зазначеної в мотивувальній та в резолютивній частині ухвали, то це є явною опискою, оскільки в мотивувальній частині слідчим суддею приведений вірний розрахунок (1 218 грн. х 200) = 243 600 грн. А тому в цій частині ухвала підлягає уточненню.
Також слід зазначити, що оцінка доказів у справі не є предметом розгляду у даному провадженні, а тому доводи апелянта в цій частині є такими, що не ґрунтуються на законі.
Твердження захисника про порушення слідчим суддею окремих положень Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства» № 4 від 25.04.2004 року щодо неправомірності висновків суду про мотив злочину та вчинення ОСОБА_7 цього злочину у складі групи з чітким розподілом ролей, також є безпідставними та, певною мірою, такими, що суперечать діючому кримінальному процесуальному законодавству.
Так, треба зауважити, що дана Постанова Пленуму Верховного суду України була прийнята щодо вирішення питань, пов'язаних із застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства, що регулювалися КПК України 1960 року.
А відповідно до вимог ст. 198 КПК України 2012 року щодо значення висновків, що містяться в ухвалі про застосування запобіжних заходів, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
А що стосується твердження захисника про те, що підозрюваний ОСОБА_7 офіційно працював та працює автомийником, то вони є необґрунтованими та голослівними, оскільки такі дані в матеріалах судового кримінального провадження та кримінального провадження відсутні.
Не надано таких даних і захисником ані до суду першої інстанції, ані при подачі апеляційної скарги, ані при апеляційному розгляді цього кримінального провадження за її апеляційною скаргою.
Таким чином, є вірним висновок слідчого судді про необхідність обрання саме такого виду запобіжного заходу, оскільки більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти вище зазначеним ризикам.
Отже, колегія суддів вважає, що при розгляді клопотання доведені обставини, передбачені п. п. 1 - 3 ч. 1 ст. 194 КПК України для обґрунтування необхідності обрання щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 та для скасування ухвали слідчого судді.
Керуючись ст. ст. 407 ч. 3 п. 1, 422, 424 ч. 4, 532 ч. 4 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Залишити без змін ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 березня 2014 року, якою відносно ОСОБА_7 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 19 травня 2014 року.
Уточнити вказану ухвалу слідчого судді і вважати встановленим ОСОБА_7 заставу у розмірі 243 600 (двісті сорок три тисячі шістсот) грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_2