Справа №825/1013/14 Головуючий у 1-й інстанції: Непочатих В.О.
Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.
Іменем України
03 червня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Твердохліб В.А.,
суддів Троян Н.М., Костюк Л.О.,
за участю секретаря Погребняк М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернігівського міського центру зайнятості про скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Чернігівського міського центру зайнятості (далі - Відповідач) про визнання протиправними дій щодо призначення допомоги по безробіттю в мінімальному розмірі без урахування страхового стажу, скасування наказу №НТ 140221 від 21.03.3014 року про призначення допомоги по безробіттю, зобов'язання призначити з 21.02.2014 року допомогу по безробіттю відповідно ч.1 ст.22 та ч.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 26.04.2013 року Державною інспекцію з питань захисту прав споживачів №152-к винесено наказ «Про припинення державної служби з ОСОБА_2» у зв»язку з порушенням останнім присяги державного службовця з 07.05.2013 року.
Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області 07.05.2013 року видано аналогічний наказ №30-к.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року у справі №825/2181/13-а зазначені накази скасовано та зобов'язано Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів та Інспекцію з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області звільнити Позивача з державної служби згідно поданої заяви від 29.02.2013 року на підставі ст.38 КЗпП України.
На виконання вимог судового рішення Державною інспекцію України з питань захисту прав споживачів, Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області прийнято наказ від 13.01.2014 року №9-к та наказ від 21.01.2014 року №04-к, якими Позивача звільнено від виконання обов'язків заступника начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області 31.05.2013 року за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпПУ.
14.02.2014 року Позивач звернувся із заявою до Відповідача про надання йому статусу безробітного та призначення допомоги по безробіттю.
Наказом Відповідача від 14.02.2014 року №НТ140214 Позивачу надано статус безробітного з 14.02.2014 року відповідно ст.43 Закону України «Про зайнятість населення».
Наказом Відповідача від 21.02.2014 року №НТ140221 Позивачу призначено допомогу по безробіттю без урахування страхового стажу відповідно п.п.2, 4 ст.22, п.2 ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та п.п.2.7, 2.9 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, в розмірі, установленому законодавством протягом 360 календарних днів з 21.02.2014 року по 15.02.2015 року.
Також 21.02.2014 року Відповідачем винесено наказ №НТ140221 про початок виплати Позивачу допомоги по безробіттю з 21.02.2014 року.
Відповідно ч.ч.1, 2 ст.43 Закону України «Про зайнятість населення» статусу безробітного може набути, зокрема, особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.
Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.
Згідно ст.6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі - Закон) право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини (ч.1 ст.21 Закону ).
Положеннями ст.22 Закону встановлено, що право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.
Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років, а для осіб, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону, - 180 календарних днів.
Право на допомогу по безробіттю зберігається у разі настання перерви страхового стажу з поважних причин, якщо особа протягом місяця після закінчення цієї перерви зареєструвалась в установленому порядку в державній службі зайнятості як безробітна. Поважними причинами є:
навчання у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, клінічній ординатурі, аспірантурі, докторантурі з денною формою навчання;
строкова військова служба;
здійснення догляду непрацюючою працездатною особою за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 18 років, а також за пенсіонером, який за експертним медичним висновком потребує постійного стороннього догляду;
інші поважні причини, передбачені законодавством України.
Таким чином, відповідно вказаної норми Закону у Позивача відсутні підстави стверджувати, що перерва страхового стажу, зумовлена оскарженням ним наказу про звільнення, настала з поважних причин.
Крім того, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року змінено формулювання причини звільнення, а тому ця обставина не є підставою стверджувати, що страховий стаж Позивача не було перервано.
Відповідно вимог ч.2 ст.23 Закону допомога по безробіттю особам, зазначеним у частині другій статті 22 цього Закону, виплачується у мінімальному розмірі, який встановлюється правлінням Фонду.
Також колегія суддів вважає вірним твердження суду першої інстанції про те, що Позивач повинен був звернутися до Відповідача із заявою про надання статусу безробітного одразу після його звільнення 07.05.2013 року, проте, така заява ним подана лише 14.02.2014 року, що призвело до втрати Позивачем права на виплату допомоги по безробіттю з урахуванням страхового стажу.
З огляду на вказане та з врахуванням доказів, що містяться в матеріалах адміністративної справи, колегія суддів дійшла висновку про правомірність дій Відповідача щодо призначення Позивачу допомоги по безробіттю в мінімальному розмірі та наказу №НТ 140221 від 21.03.3014 року про призначення допомоги по безробіттю
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді Троян Н.М.
Костюк Л.О.
Ухвала складена в повному обсязі 06 червня 2014 року.
.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді: Троян Н.М.
Костюк Л.О.