"04" червня 2014 р.Справа № 916/2641/13
За позовом: Комунального підприємства „Міжнародний аеропорт Одеса"
До відповідача: Одеської регіональної філії Центру державного земельного кадастру
про стягнення 25767,46 грн.
Суддя Д'яченко Т.Г.
Представники сторін:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: Осипова Т.В., представник за довіреністю
СУТЬ СПОРУ: Позивач - Комунальне підприємство „Міжнародний аеропорт Одеса" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Одеської регіональної філії Центру державного земельного кадастру про стягнення 25767,46грн., з яких 25712,51 грн. сума боргу та 54,95 грн. сума 3% річних.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.10.2013р. суддею Рога Н.В. порушено провадження у справі №916/2641/13.
Рішенням господарського суду Одеської області від 17.12.2013 року по справі №916/2641/13 позов задоволено повністю, стягнуто з Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" в особі Одеської регіональної філії на користь Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Одеса" безпідставно збережені кошти у сумі 25 712 грн. 51 коп. та 3% річних у сумі 54 грн. 95 коп.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.01.2014 року рішення господарського суду Одеської області від 17.12.2013 року по справі № 916/2641/13 залишено без змін, а апеляційну скаргу Одеської регіональної філії Центру державного земельного кадастру без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду України від 02.04.2014р. частково задоволено касаційну скаргу Одеської регіональної філії Центру державного земельного кадастру, скасовано постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.01.2014 року та рішення господарського суду Одеської області від 17.12.2013 року у справі №916/2641/13, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Згідно даних автоматичного розподілу справ між суддями справу №916/2641/13 призначено до розгляду судді Д'яченко Т.Г., після чого ухвалою господарського суду Одеської області від 16.04.2014р. справу №916/2641/13 було прийнято до провадження суддею Д'яченко Т.Г., справу призначено до розгляду у судовому засіданні.
З наявного у матеріалах справи письмового відзиву Одеської регіональної філії Центру державного земельного кадастру та наданих суду усних пояснень представника відповідача вбачається, що відповідачем позовні вимоги у справі не визнаються з підстав, викладених у відзиві.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судових засіданнях представників сторін, суд встановив.
30 вересня 2010року між Держаним підприємством „Центр державного земельного кадастру" (Виконавець) та Комунальним підприємством „Міжнародний аеропорт Одеса" (Замовник) укладено Договір на створення (передачу) науково-технічної продукції №10/01-00857, згідно умов якого Виконавець взяв на себе виконання, а Замовник доручив та зобов'язався оплатити роботи по інвентаризації земельних ділянок у межах населених пунктів, а саме: земельної ділянки за адресою: Овідіопольський р-н, с.Грибівка, вул. Приморська, 10.
З урахуванням положень п. п. 2.1, 2.2 Договору Виконавець прийняв на себе зобов'язання виконати роботу відповідно до технічного завдання і передати одержані результати Замовнику в обумовлений Договором термін, повідомити Замовника про неможливість через об'єктивні причини досягти передбаченого Договором результату та про недоцільність подальшого продовження роботи або необхідного доопрацювання та термін його виконання. В свою чергу, Замовник зобов'язався прийняти виконану роботу та оплатити її вартість в повному обсязі в обумовлений Договором термін.
У відповідності до п.3.3 Договору сторонами договору було узгоджено, що строк здачі робіт по Договору в цілому, за умови виконання сторонами зобов'язань, є березень 2011р.
Згідно до п. п. 4.1, 4.2 Договору за виконану роботу Замовник повинен був перерахувати Виконавцю договірну ціну - 25712 грн. 51 коп. (в т.ч. ПДВ). Оплата робіт здійснювалась на умовах передплати.
На виконання умов договору №10/01-00857 від 30 вересня 2010 року Комунальним підприємством „Міжнародний аеропорт Одеса" на підставі платіжного доручення № 974 від 03.11.2010р. (копія а.с. 46, Т.1) сплачено Одеській регіональній філії Центру державного земельного кадастру суму передплати у розмірі 25712 грн. 51 коп.
Як вбачається з письмових пояснень представника позивача, відповідачем у встановлені договором строки, прийняті на себе зобов'язання по виконанню робіт по інвентаризації земельної ділянки за адресою: Овідіопольський р-н, с.Грибівка, вул. Приморська, 10, не виконані.
Відповідно до даних акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2012р. складеного, між представниками сторін спору, заборгованість Одеської регіональної філії Центру державного земельного кадастру перед Комунальним підприємством „Міжнародний аеропорт Одеса" складала 19992,74 грн.
У зв'язку з невиконанням прийнятих на себе зобов'язань листом від 18.07.2013р. вих. №34-607 Комунальним підприємством „Міжнародний аеропорт Одеса" було повідомлено Одеську регіональну філію Центру державного земельного кадастру про односторонню відмову та розірвання Договору №10/01-00857 від 30.09.2010р. на підставі положень ст.849 Цивільного кодексу України.
Письмовими вимогами від 18.07.2013р. вих №34-608 та від 30.07.2013р. вих № 34-630 Комунальним підприємством „Міжнародний аеропорт Одеса" повідомлялось відповідача про необхідність повернення сплаченої суми передплати у розмірі 25712,51 грн. та необхідність сплати пені та 3% річних у зв'язку із простроченням виконання зобов'язання.
Факт отримання звернень відповідача з повідомленням про одностороннє розірвання договору та з вимогою про повернення сплачених на виконання договору грошових коштів були отримані Одеською регіональною філією Центр державного земельного кадастру 02.08.2013р., що вбачається з листа у відповідь Одеської регіональної філії від 02.09.2013р. №07-08-3160 (а.с. 59, Т.1).
У письмових запереченнях на позовні вимоги представником Одеської регіональної філії Центру державного земельного кадастру зверталась увага суду на те, що станом на лютий 2011р. роботи по розробці технічної документації були виконані у повному обсязі, однак при передачі технічної документації до територіального органу Держкомзему з метою проведення державної реєстрації земельної ділянки відповідачем було виявлено те, що дана земельна ділянка знаходиться у оренді ФОП ОСОБА_3, про що листом від 17.02.2011р. вих №03-03/2431 інформувалось позивача та зазначалось на необхідності звернення до Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області з метою отримання інформації відносно правовстановлюючих документів на земельну ділянку у ФОП ОСОБА_3
У зв'язку з тим, що відповідач не повернув суму передплати, що на думку позивача, свідчить про безпідставне збереження грошових коштів, позивачем здійснено розрахунок 3% річних з 02.08.2013р. по 27.08.2013р. Так, відповідно до даних такого розрахунку за відповідачем рахується основна заборгованість у розмірі 25712,51грн. та 3% річних в сумі 54,95 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням прийнятих на себе договірних зобов'язань відповідачем та неповерненням у відповідь на вимогу суми передплачених коштів і направлені на стягнення з відповідача суми 25767,46грн., з яких 25712,51 грн. сума боргу та 54,95 грн. сума 3% річних.
Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення присутніх у судових засіданнях представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.
Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до ст. 20 цього Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд.
З урахуванням положень ст. 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.
Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У якості обґрунтування позовних вимог позивач - Комунальне підприємство „Міжнародний аеропорт Одеса" посилається на положення ч. 3 ст. 651, ч. 4 ст. 653 Цивільного Кодексу України, якими визначаються підстави та правові наслідки зміни або розірвання договору та ч. 2 ст. 852 Цивільного Кодексу України, якою унормовано право замовника вимагати розірвання договору та відшкодування збитків, в разі наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків.
Зазначаючи на належному виконанні прийнятих на себе зобов'язань по сплаті вартості обумовлених робіт та невиконанні таких робіт відповідачем, позивач вважає, що в нього виникло право відмовитись у односторонньому порядку від договору та вимагати повернення сплачених коштів, у т.ч. 3% річних за неправомірне користування грошовими коштами.
Частиною. 3 статті 651 ЦК України закріплено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Як встановлено судом та вбачається зі змісту положень п.п. 6.1, 6.4 укладеного між сторонами Договору - зміна та дострокове розірвання договору можливеза взаємною згодою сторін, а в разі відсутності взаємної згоди сторін щодо зміни умов договору, його дострокового розірвання, на вимогу заінтересованої сторони, ці питання вирішуються у судовому порядку.
З урахуванням приписів ч. 4 ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
З урахуванням того, що положеннями договору №10/01-00857 від 30 вересня 2010року передбачається право на одностороннє розірвання договору лише за згодою іншої сторони, за відсутності доказів у справі, які б свідчили про досягнення такої згоди (укладення відповідної додаткової угоди до договору), суд приходить до висновку, що питання про розірвання договору підлягає вирішенню у судовому порядку та до моменту такого вирішення, договір є діючим. На вищевикладені обставини звернув увагу Вищий господарський суд України у постанові від 02.04.2014р., скасовуючи постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.01.2014 року та рішення господарського суду Одеської області від 17.12.2013 року у даній справі №916/2641/13.
Таким чином, на думку суду, до моменту розірвання договору №10/01-00857 від 30 вересня 2010 року у визначеному порядку у Комунального підприємства „Міжнародний аеропорт Одеса" відсутні правові підстави вимагати повернення сплачених на виконання договору грошових коштів.
Оскільки заявлені позовні вимоги про стягнення 3% річних в сумі 54,95 грн. є похідними вимогами від стягнення основної заборгованості, судом також відмовляється у їх стягненні.
Крім того, суд вважає занеобхідне зазначити, що вимоги про стягнення 3% річних у даному спорі заявлені по суті неправомірно, оскільки, як вбачається з позиції Пленуму Вищого господарського суду України, викладеної у п. 5.2 постанови від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.
Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги у справі заявлені неправомірно, у зв'язку з чим дані вимоги не підлягають задоволенню судом.
На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
У позові відмовити.
Повний текст рішення складено 06 червня 2014 року.
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Суддя Д'яченко Т.Г.