ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/5733/14 03.06.14
За позовом державного підприємства «Національний будинок органної та камерної музики України»
до Міністерства культури України
про стягнення 1 157 544,55 грн.
Суддя Кирилюк Т.Ю.
Представники:
позивача представник Драчов Р.М. (довіреність №13/03 від 13.03.2014)
відповідача начальник управління правового забезпечення Петасюк Л.В. (довіреність від 28.02.2014)
головний спеціаліст-юрисконсульт Дзюба І.Ю. (довіреність від 28.02.2014)
Державне підприємство «Національний будинок органної та камерної музики України» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства культури України про стягнення 1 157 544,55 грн. Позовні вимоги обґрунтовано наявністю у Відповідача господарсько-правового зобов'язання здійснити бюджетне фінансування укладених Позивачем з суб'єктами господарювання договорів підряду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2014 порушено провадження у справі №910/5733/14 та призначено її розгляд у судовому засіданні 13.05.2014 року.
Перед судовим засіданням 13.05.2014 Відповідачем надано через відділ діловодства суду відзив, яким заперечено позовні вимоги повністю з огляду на відсутність у нього на час розгляду спору невиконаних зобов'язань перед Позивачем.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2014 продовжено строк розгляду спору до 16.06.2014.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 13.05.2014 оголошено перерву до 03.06.2014.
У судовому засіданні 03.06.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
Відповідно до свідоцтва про право власності серії САЕ №178291 від 04.04.2011 за Позивачем закріплено на праві господарського відання нежила будівля у місті Києві по вулиці Червоноармійській 75 (літера Г), яка належить до державної форми власності.
Позивачем 4 вересня 2013 року укладено з УДНДПІ «УкрНДІпроектреставрація» договір №99-АВ про розробку науково-проектно-вишукувальних робіт з реставрації пам'ятки архітектури національного значення - Костел Святого Миколая, загальною вартістю 919 888,80 грн.
Крім того, Позивачем 22 листопада 2013 року укладено з ТОВ «Будівельний підрядник» договір будівельного підряду №11-12 про здійснення капітального ремонту гідроізоляції та відновлення системи водовідведення будівлі по вулиці Червоноармійській 77 у місті Києві, загальною вартістю 1 637 713,20 грн.
За твердженням позовної заяви заборгованість Позивача за наведеними вище господарськими договорами складає 1 157 544,55 грн.
Ініціюючи позовне провадження Позивач стверджує, що у Відповідача існує господарсько-правове зобов'язання сплатити йому зазначену суму грошових коштів, яке виникло на підставі акту управління господарською діяльністю відповідно до статті 174 Господарського кодексу України.
З такою позицією суд не може погодитись виходячи з наступного.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право виконання від боржника свого обов'язку.
Цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником або учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом.
Частою першою статті 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарських зобов'язань визначено акти управління господарською діяльністю.
До актів управління господарською діяльністю належать індивідуальні владні акти органів державної влади і органів міс цевого самоврядування, видані у межах їх компетенції та акти осіб, які виступають засновниками суб'єктів госпо дарювання або здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Відповідно до пункту 1.1 статуту Позивача, останній є державним закладом культури, що належить до сфери управління Міністерства культури України (Відповідача).
У той же час, Позивач відповідно до пунктів 3.1-3.3 його статуту є юридичною особою, має самостійний баланс, майно, рахунки тощо.
Частиною третьою пункту 3.5 статуту визначено, що Держава та Орган управління майном (Відповідач) не несе відповідальності за зобов'язаннями Позивача.
Враховуючи наведене, та той факт, що Відповідач не є учасником укладених Позивачем господарських договорів, відсутні підстави для твердження про виникнення у нього господарського зобов'язання здійснити розрахунок за цими правочинами.
Не є правовою підставою виникнення у Відповідача грошового господарського зобов'язання і спільний його наказ з Міністерством фінансів України №654/655 від 18.07.13, яким внесено зміни до паспорту бюджетної програми на 2013 рік Міністерства культури України, оскільки відповідно до пункту 40 статті 2 Бюджетного кодексу України паспортом бюджетної програми є документ, що визначає мету, завдання, напрями використання бюджетних коштів, відповідальних виконавців, результативні показники та інші характеристики бюджетної програми відповідно до бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет).
Помилковим є також посилання Позивача на наказ Відповідача №669 від 22.07.2013, пунктом 2 якого зобов'язано керівників підприємств, установ та організацій забезпечити виконання визначеного додатком 1 переліку робіт та надання звітів, оскільки пунктом 3.2 цього ж наказу визначено, що фінансування видатків за бюджетною програмою 1801170 має здійснюватись по мірі надходження бюджетних коштів. Тотожна позиція Відповідача викладена і в його листі від 24.07.2013.
Суд не може погодитись і з посиланням Позивача на правові приписи Закону України «Про охорону культурної спадщини», оскільки носієм наведених у позовній заяві обов'язків, пов'язаних з утриманням пам'яток, у першу чергу є сам Позивач як балансоутримувач та уповноважена державою особа.
Таким чином, в процесі розгляду справи судом встановлено відсутність у Відповідача господарсько-правового зобов'язання сплатити Позивачу 1 157 544,55 грн. боргу, який виник в останнього перед третіми особами внаслідок укладення та виконання цивільно-правових угод.
У той же час, матеріали справи свідчать про наявність у сторін справи фінансових зобов'язань, що виникли в процесі формування та контролю виконання бюджету України на 2013 рік, які відповідно до статті 4 Господарського кодексу України не є відносинами у сфері господарювання.
Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства та правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу регулюються Бюджетним кодексом України (стаття 1 Бюджетного кодексу України).
Відповідно до пункту 7 статті 23 Бюджетного кодексу України усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, за винятком тих випадків, коли окремим законом передбачені багаторічні бюджетні призначення.
Згідно статті 57 Бюджетного кодексу України не пізніше 31 грудня або на останній день іншого бюджетного періоду Державне казначейство України закриває всі рахунки, відкриті у поточному бюджетному періоді. За виняткових обставин Міністр фінансів України може визначити інший термін закриття рахунків, який повинен настати не пізніш як через п'ять робочих днів після закінчення бюджетного періоду. На кінець бюджетного періоду Державне казначейство України зберігає залишки коштів на рахунках спеціального фонду Державного бюджету України для покриття відповідних витрат у наступному бюджетному періоді з урахуванням їх цільового призначення. Рахунки спеціального фонду Державного бюджету України відкриваються в наступному бюджетному періоді із записом про всі не витрачені в попередньому бюджетному періоді кошти, які були одержані на виконання відповідних завдань. Усі надходження і витрати записуються в тому бюджетному періоді, в якому вони були здійснені.
Здійснення витрат в новому бюджетному періоді за зобов'язаннями розпорядника, які виникли у попередньому періоді, не узгоджується з правовими приписами статей 23 та 57 Бюджетного кодексу України з огляду на втрату чинності бюджетних призначень після закінчення бюджетного періоду та закриття всіх рахунків, відкритих у попередньому бюджетному періоді.
Встановивши в процесі розгляду справи відсутність у Відповідача господарського зобов'язання сплатити на користь Позивача 1 157 544,55 грн. суд відмовляє у задоволенні позову повністю.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -
1. У позові відмовити повністю.
Повне рішення складено: 5 червня 2014 року.
Суддя Кирилюк Т.Ю