03 червня 2014 р. Справа № 903/370/14
за позовом заступника Волинського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, квартирно-експлуатаційнного відділу м. Володимир-Волинський
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Західне управління капітального будівництва, м. Львів
до відповідача: Луцької міської ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: орендне підприємство «Орендне будівельно-монтажне управління «Репер», м.Луцьк
про скасування рішення органу місцевого самоврядування та скасування державного акту на право постійного користування землею
Суддя Шум М. С.
Представники:
від позивача: Навідомська О. Р., довіреність від 02.06.2014 року №837
від відповідача: Юрченко Н. М., довіреність від 02.07.2013 року №1-1-8/4167
від третьої особи: Західне управління капітального будівництва - начальник ЗУКБ Дацко Б. Я., наказ від 28.03.2011 року №170, Максимонько Л. В., довіреність від 21.02.2014 року №50
в судовому засіданні взяв участь: прокурор Волинської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері - Пушкарчук С. В.
Суть спору: заступник Волинського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави - Міністерства оборони України в особі квартирно-експлуатаційнного відділу м. Володимир-Волинський звернувся в господарський суд Волинської області з позовною заявою до відповідача - Луцької міської ради та просить суд скасувати рішення Луцької міської ради №498 від 30.10.1999 року «Про затвердження матеріалів інвентаризації земельної ділянки орендному будівельно-монтажному управлінню «Репер» військової частини НОМЕР_1 МО України», а також скасувати державний акт на право постійного користування землею серії І-ВЛ №000133 від 11.11.1999 року.
Ухвалою суду від 18.04.2014 року відповідну позовну заяву прийнято до розгляду, прокурора зобов'язано надати суду вмотивоване клопотання щодо залучення третіми особами Західного управління капітального будівництва, орендного підприємства "Орендне будівельно-монтажне управління "Репер", відповідача - пояснення по суті позовних вимог, докази в їх обґрунтування, належно засвідчену копію довідки органу статистики про включення до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій.
Ухвалою суду від 06.05.2014 року за клопотанням прокурора до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Західне управління капітального будівництва, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - орендне підприємство «Орендне будівельно-монтажне управління «Репер».
Крім того, прокурора та позивача зобов'язано надати суду додаткове обґрунтування позовних вимог з посиланням на норми законодавства, чинного на момент винесення Луцькою міською радою спірного рішення, відповідача - пояснення по суті позовних вимог, докази в їх обгрунтування, належно засвідчену копію довідки органу статистики про включення до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій.
Представник відповідача в запереченнях від 03.06.2014 року №3-29/119 зазначає, що позовна вимога про скасування рішення виконавчого комітету Луцької міської ради підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, відтак згідно вимог ст. 80 ГПК провадження в частині зазначеної позовної вимоги підлягає припиненню.
Проте, суд вважає дані заперечення безпідставними з огляду на таке:
Відповідно до п. п. 1.2.1, 1.2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 148 Господарського кодексу України (далі - ГК України), земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок. З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.
Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.
Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.
Крім того, пленуму Вищого господарського суду у п.п. 1.2.4, 1.2.5 відповідної постанови зазначив, що за змістом статей 13, 14 Конституції України, статті 11 ЦК України, статей 123, 124, 127, 128 ЗК України рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог ЗК України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності).
Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам.
Спір, що виник внаслідок порушення права суб'єкта господарської діяльності на земельну ділянку, в тому числі органами державної влади та місцевого самоврядування, є спором про право цивільне і підлягає розгляду за правилами ГПК.
Зокрема, відповідно до статті 20 ГК України, статей 16, 393 ЦК України визнання судом незаконним і скасування акта органів державної влади, влади Автономної Республіки Крим або місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, належить до способів захисту права власності. Предметом спору є захист права власності особи, а не публічно-правових інтересів держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади.
Представник відповідача в запереченнях також зазначає, що оскаржуване рішення виконавчого комітету Луцької міської ради прийнято в межах його повноважень та відповідно до законодавства, діючого на час прийняття рішення, у позові просить відмовити у зв'язку із застосуванням строку позовної давності на підставі ст. ст. 256-257 ЦК України, оскільки оспорювань рішення виконавчого комітету прийняте 30.10.1999 року, а позов подано до суду лише в 2014 році.
Крім того, представник відповідача - Луцької міської ради зазначила, що позов подано не до тієї особи, оскільки прокурором в позовній заяві визначено відповідача - Луцьку міську раду, проте рішення на якому ґрунтуються позовні вимоги та яке прокурор та позивач просять скасувати прийнято виконавчим комітетом Луцької міської ради, який є окремою юридичною особою.
Прокурор та представник позивача в судовому засіданні позов підтримали.
Заслухавши пояснення прокурора, представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
30 жовтня 1999 року виконавчим комітетом Луцької міської ради прийнято рішення №498 «Про затвердження матеріалів інвентаризації земельної ділянки орендному будівельно-монтажному управлінню «Репер» військової частини НОМЕР_1 МО України» (а. с. 9).
11.11.1999 року орендному будівельно-монтажному управлінню «Репер» військової частини НОМЕР_1 МО України видано акт серії І-ВЛ №000133 на право постійного користування землею в м. Луцьку по вул. Карпенка-Карого, 3 площею 1,04 га.
Прокурор в позовній заяві просить скасувати рішення Луцької міської ради №498 від 30.10.1999 року та державний акт на право постійного користування землею від 11.11.1999 року.
Відповідно до ст. 21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.
Відповідно до ст. 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами.
У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Позивач самостійно визначає коло осіб, які виступають в якості відповідачів, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів з боку того чи іншого відповідача, і обґрунтовує позовні вимоги, а суд повинен перевірити доводи, на яких ґрунтуються ці вимоги, зокрема, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах до конкретно визначеного відповідача, і залежно від установлених обставин вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
В даному випадку прокурором в позовній заяві в якості відповідача визначено Луцьку міську раду.
Як встановлено судом, рішення №498 від 30.10.1999 року «Про затвердження матеріалів інвентаризації земельної ділянки орендному будівельно-монтажному управлінню «Репер» військової частини НОМЕР_1 МО України» прийнято виконавчим комітетом Луцької міської ради (а. с. 9).
Відтак, судом встановлено, що позов подано не до тієї особи.
Крім того, суд звертає увагу на те, що в прохальній частині позовної заяви прокурор просить скасувати рішення Луцької міської ради №498 від 30.10.1999 року, проте як зазначено вище, відповідне рішення прийнято виконавчим комітетом Луцької міської ради, який є окремою юридичною особою та відповідно повинен виступати в даному випадку відповідачем по справі.
Відповідно до ст. 24 ГПК України господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.
Прокурор та представник позивача в судовому засіданні клопотання щодо заміни відповідача не заявляли.
Відповідно до п. 1.3 постанови пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» заміна первісного відповідача належним відповідачем допускається лише за згодою позивача, яка має бути викладена в його письмовій заяві чи зафіксована в протоколі судового засідання. Якщо ж такої згоди не надано, то господарський суд у залежності від конкретних обставин справи вчиняє одну з таких дій, зокрема, розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і відмовляє в позові, оскільки відповідач не є належним.
Відтак заміна відповідача у справі є правом господарського суду, яким останній може скористатись за згодою позивача у справі та виходячи з процесуальної необхідності.
Враховуючи принципи рівності перед законом і судом, змагальності щодо судочинства в господарських судах, а також права кожного на справедливий суд, визначеного також ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд не може встановлювати фактичних обставин справи без надання, в даному випадку, виконавчому комітету Луцької міської ради права на захист, обґрунтування своїх заперечень щодо позовних вимог.
Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Щодо позовної вимоги в частині скасування державного акта на право постійного користування землею, то відповідна вимога є похідною, оскільки такий акт видано на виконання рішення виконавчого комітету Луцької міської ради.
Враховуючи викладене, суд відмовляє у позові заступника Волинського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, квартирно-експлуатаційнного відділу м. Володимир-Волинський, пред'явленого до Луцької міської, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Західне управління капітального будівництва, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: орендне підприємство «Орендне будівельно-монтажне управління «Репер» про скасування рішення органу місцевого самоврядування та скасування державного акту на право постійного користування землею, оскільки відповідач в даному випадку є неналежним.
Господарський суд, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, -
У позові заступника Волинського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, квартирно-експлуатаційнного відділу м. Володимир-Волинський, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Західне управління капітального будівництва до Луцької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: орендне підприємство «Орендне будівельно-монтажне управління «Репер» про скасування рішення органу місцевого самоврядування та скасування державного акту на право постійного користування землею відмовити.
повний текст рішення
складений 05.06.2014 року
Суддя М. С. Шум