Справа № 505/1546/14-ц
Провадження №2/505/938/14р.
05.06.2014 року Котовський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Нікітішина В.П.
при секретарі - Шевчук С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Котовську Одеської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2, про виселення
Позивач звернувся 10.04.2014 року до суду з цим позовом, вказуючи, що 07.02.2008 року ОСОБА_2 відповідно до укладеного кредитного договору ODKTGА00000003 отримав від ЗАТ КБ «Приватбанк» кредит у розмірі 56250 дол.США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 07.02.2018 року.
В забезпечення виконання боржником умов цього кредитного договору між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1, як майновим поручителем, було укладено договір іпотеки від 07.02.2008 року. Майновий поручитель для забезпечення належного виконання боржником своїх зобов'язань надала в іпотеку свій власний житловий будинок з господарськими будівлями в АДРЕСА_1
За позовом ПАТ КБ «Приватбанк» суд 18.06.2009 року виніс рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме житловий будинок загальною площею 96,30 кв.м.. житловою площею 62.00 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки Публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк».
Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Крім того, відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадяни України, іноземці та особи без громадянства реєструють своє місце проживання. В статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесенням цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу. Таким чином, реєстрація фіксує: офіційне місце проживання особи. За цією адресою особа має право проживати, на неї надсилаються усі офіційні документи, відповідно до даних про реєстрацію нараховуються усі комунальні послуги і таке інше.
Наявність осіб, зареєстрованих у будинку, негативно відобразиться на його ціні, а також буде перешкоджати реалізації цього предмета іпотеки.
Просив ухвалити рішення суду яким виселити відповідача ОСОБА_1 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку (предмет іпотеки), розташованому за адресою: АДРЕСА_1.
В ході судового розгляду справи представник позивача за довіреністю Акрабова О.М. зменшила заявлені позовні вимоги і наполягала на задоволені позову стовно відповідача ОСОБА_1
Відповідач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована на постійне місце проживання у АДРЕСА_2 з 13.03.2002 року, у судове засідання не з'явилась. Також у судове засідання не з'явився ОСОБА_2.
Представник відповідача та третьої особи адвокат ОСОБА_4 заявив клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що вказаний спір між цими ж сторонами та з тих же самих підстав судом уже вирішено 18.09.2009 року. Позивач як і в першому позові так і в цьому позові сам визначає, що ОСОБА_1 проживає у АДРЕСА_2, а не в спірному будинку. Це також підтверджується довідкою Котовського РВ ГУМДС України в Одеській на запит суду щодо неї. Інших нових підстав в обґрунтування заявлених у позові вимог позивачем не заявлено.
Вислухавши сторони та дослідивши обставини справи, оглянувши матеріали цивільної справи №2-926/2009 від 18.09.2009 року за позовом Закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 і ОСОБА_1 про звернення стягнення, суд приходить до висновку про наступне.
Як вбачається із матеріалів цивільної справи №2-926/2009 позивач у своїй позовній заяві від 03.02.2009 року просив суд постановити рішення суду, яким в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором ODKTGА0000003, звернути стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно, в вигляді житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1, шляхом його продажу Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням Закритому акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення цього продажу та виселити ОСОБА_1 з цього житлового будинку без надання іншого житла зі зняттям її з реєстраційного обліку за цією адресою.
Рішенням суду позов задоволено частково.
Зокрема задовольнив вимогу щодо звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб запропонований позивачем. Однак у вимозі стосовно виселення ОСОБА_1 з цього житлового будинку без надання іншого житла зі зняттям її з реєстраційного обліку за цією адресою відмовив на підставі того, що матеріалами справи доведено те, що вона зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_2. З огляду на це суд не може приймати рішення з підстав недоведених належними доказами або на майбутнє.
Вказане рішення суду набрало законної сили.
Заявлений позивачем повторний позов ґрунтується на тих же самих обставинах та з тих же самих підстав. Будь-яких інших підстав та доказів в обргрунтування вимоги позову щодо виселення відповідача із будинку позивачем не заявлено. Тому суд вважає за можливе задовольнити заявлене клопотання про закриття провадження у справі.
Згідно п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Відповідно до ст.7 ч.1п.5 Закону України «Про судовий збір» у разі закриття провадження у справі сплачений позивачем судовий збір повертається йому згідно заяви.
Керуючись п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України, суд
Закрити провадження у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства
комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2, про виселення, оскільки набрало законної сили рішення суду постановлене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Ухвалу може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через суд який її ухвалив протягом 5 днів з дня її проголошення.
Суддя -