Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
№22-ц/778/2536/14 Головуючий у 1 інстанції Марченко Н.В.
Суддя-доповідач Краснокутська О.М.
04 червня 2014 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Пільщик Л.В.,
Суддів: Краснокутської О.М.,
Сапун О.А.,
При секретарі Евальд Д.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, що діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 на заочне рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3, що діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 до Запорізької міської ради, треті особи районна адміністрація Запорізької міської ради по Заводському району, відділу по Заводському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради про визнання права на приватизацію житла, -
У березні 2013 року ОСОБА_3, що дії в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, який в процесі розгляду справи уточнив, до Запорізької міської ради, треті особи районна адміністрація Запорізької міської ради по Заводському району, відділу по Заводському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради про визнання права на приватизацію житла.
В обґрунтування позову позивач зазначав, що він з дочкою зареєстровані та проживають у трикімнатній квартирі АДРЕСА_1 , має намір приватизувати квартиру, але на звернення до районної адміністрації та Запорізької міської ради він отримав відмову в проведенні приватизації. Відмова обумовлена наявним переплануванням в квартирі, а саме: збільшення приміщення № 2 на 2,7 кв.м.
В жовтні 2013 року з приводу оформлення зазначеного перепланування позивач звернувся до Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради. 17 жовтня 2013 року отримано відмову, у якій зазначено: «В результаті самовільного обладнання квартири прибудовою, наявним є факт використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі, та відсутності документа, що посвідчує право на неї, що є порушенням ст. 125 ЗК України, а також не виконується вимога ч. З ст. 42 Кодексу.
Оформлення самовільного обладнання квартири прибудовою за відсутності документа, що підтверджує право власності або користування земельною ділянкою є не можливим.
Подальше оформлення документів з цього питання можливе лише після оформлення земельної ділянки під прибудову та виконання схеми розподілу території, на якій розташовано зазначений об'єкт нерухомості (отримання офіційної згоди на .оформлення цієї прибудови всіх співвласників даного житлового будинку).
Таким чином на підставі діючого законодавства проведення приватизації можливо тільки після оформлення перепланування кімнати в квартирі, а оформлення перепланування можливе тільки після отримання правовстановлюючого документу, після чого можливе оформлення земельної ділянки під житловим будинком. Діючим законодавством виключена можливість приватизації квартири, чим порушені конституційні права на власність.
На підставі викладеног позивач просив суд визнати за ним та його неповнолітньою дитиною право на приватизацію квартири за наявністю неоформленої перебудови та самовільно зайняту в результаті перебудови квартири частину земельної ділянки.
Заочним рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15 квітня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_3, який дії в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, в особі представника ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Згідно до вимог ст.. 213 ЦПК України Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення,яким суд,виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення,ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин ,на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,підтверджених тими доказами,які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно до вимог ст.. 214ч.1 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання:
які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
Постановлене у даній справі рішення суду не відповідає характеру правовідносин між сторонами у справі і вимогам процесуального права.
Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Із позовних вимог ОСОБА_3 вбачається,що він вважає дії відповідачів- Заводської райадміністрації м.Запоріжжя, Запорізької міської ради і Департаменту архітектури та містобудування з відмови йому у приватизації квартири неправомірними і такими,що порушують його конституційне право придбати житло у власність шляхом його приватизації.
За змістом ст.8 Закону України №2482-ХП приватизація здійснюється органами місцевого самоврядування або уповноваженими ними органами. Передача квартир у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації.
Таким чином із позовних вимог видно, що правовідносини виникли між фізичною особою -позивачем ОСОБА_3 та суб"єктами владних повноважень - Заводською рай адміністрацією м.Запоріжжя,Запорізькою міською радою,департаментом архітектури та містобудування м. Запоріжжя
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Розглядаючи даний спір в порядку цивільного судочинства,суд вийшов за межі своєї компетенції і розглянув спір,що підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Згідно до вимог ст.310ч.1 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі з підстав,визначених ст.205 ЦПК України.
Згідно до вимог ст. 205ч.1п.1) ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі,якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Оскільки дана справи не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, рішеня суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі- закриттю.
Керуючись ст.ст.307,310,205ч.1п.1) ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, що діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 Валеріївнизадовольнити частково.
Заочне рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15 квітня 2014 року у цій справі скасувати.
Провадження у справі закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: