Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Провадження №22ц/778/1713/14 Головуючий у 1 інстанції: Беспалько Т.Д.
Суддя-доповідач: Каракуша К.В.
29 травня 2014 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Бєлки В.Ю.
суддів: Каракуші К.В.
Глазкової О.Г.
при секретарі: Остащенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Софіївської виправної колонії Управління пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№55) на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 24 лютого 2014 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Софіївської виправної колонії Управління пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№55) про зобов'язання надати жиле приміщення, -
У лютому 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом до Софіївської виправної колонії Управління пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№55). У позові зазначалось, що у період з 1992 року по 1995 рік позивач проходив службу у Кам'янській виправній колонії Запорізької області, а з 1995 року у Софіївській виправній колонії Запорізької області. Рішенням спільного засідання профспілкового комітету та житлово-побутової комісії установи ЯЯ 310/101 від 14.12.1992 року №4 його було зараховано в загальну чергу для отримання житла з 10.12.1992 року. 19.06.1995 року його було переведено у Софіївську виправну колонію №55, де він проходив службу до 2008 року. 27.11.2008 року рішенням №1 спільного засідання адміністрації відповідача та профспілкового комітету установи, ОСОБА_4 було поставлено на квартирний облік з 30.10.2008 року, проте позивач посилається, що його повинні бути поставити на зазначений облік з 10.12.1992 року. 26.11.2009 року відбулось спільне засідання адміністрації відповідача та профспілкового комітету установи з метою встановлення чисельності службових житлових приміщень та складання попередніх списків заявників, які отримують житло у 2009 році. В цьому протоколі рішенням підпункту 16 пункту 3 позивачу було надано однокімнатну квартиру площею 17,44 кв.м. 09.12.2009 року відбулось чергове спільне засідання адміністрації відповідача та профспілкового комітету, де одним з питань порядку денного був перегляд рішення про надання добудованому будинку статусу службового. Комісія переглянула своє раніше прийняте рішення від 26.11.2009 року. Житловою комісією було самостійно збільшено до 10-ти кількість квартир фонду службового житла, при тому, що Держдепартаментом даний розподіл не погоджено.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд визнати незаконним та скасувати рішення адміністрації та житлової комісії відповідача від 09 грудня 2009 року (протокол №5) в частині збільшення кількості квартир фонду службового житла до десяти; зобов'язати адміністрацію та житлову комісію відповідача надати йому квартиру відповідно до рішення підпункту 16 пункту 3 «Про встановлення порядку надання житла заявникам загальної черги», прийнятого відповідно до Протоколу від 26.11.2009року.
Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 24 лютого 2014 року позов задоволено.
Скасовано, як незаконне, рішення адміністрації та житлової комісії відповідача згідно Протоколу №5 від 09.12.2009 року в частині надання 10-ти квартирам статусу службових та залишення позивача на квартирному обліку, а саме: пункт 1 (вирішення питання службового житла) та підпункт 5 пункту 2 (розгляд заяв та облікових справ співробітників відповідача та інших категорій громадян, які потребують покращення житлових умов та складання попередніх списків громадян та співробітників установи, яким передбачається надати житлові помешкання в цьому році).
Зобов'язано відповідача надати позивачу квартиру відповідно до рішення підпункту 16 пункту 3 «Про встановлення порядку надання житла заявникам загальної черги», прийнятого відповідно до Протоколу від 26.11.2009 року.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Софіївська виправна колонія Управління пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№55) подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач Софіївська виправна колонія Управління пенітенціарної служби України в Запорізькій області під час ухвалення спільних з житловою комісією та профспілковим комітетом рішень щодо постановки позивача на квартирний облік, збільшення кількості службових квартир порушила право позивача ОСОБА_4 на отримання житла.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
З 1 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України), який визначив повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.
Згідно з п. 2 ч 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Публічною службою згідно з п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України є діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба.
Згідно до ч.2 ст.14 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України.
На момент звільнення ОСОБА_4 проходив публічну службу, оскільки перебував на посаді начальника відділу нагляду та безпеки Софіївської виправної колонії пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№55).
Як вбачається з позову, ОСОБА_4 позивається з приводу порушення відповідачем (роботодавцем) його житлових прав, які нерозривно пов'язанні з проходження позивачем публічної служби і тому, на думку колегії суддів, вказаний спір є публічно-правовим, а не цивільним, і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Така позиція узгоджується з роз'ясненнями пункту 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів", яким передбачено, що згідно з пунктом 2 частини другої статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Пунктом 15 частини першої статті 3 КАС України через види публічної служби визначено її поняття.
Особливий порядок забезпечення осіб публічної служби житлом, встановлений частиною шостою статті 49 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-XII "Про прокуратуру", статтею 132 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", частиною п'ятою статті 22 Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-XII "Про міліцію", статтею 12 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", пов'язаний із проходженням ними публічної служби.
З урахуванням викладеного, вимоги, пов'язані із забезпеченням відповідно до вказаних законів осіб публічної служби житлом, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом у порядку цивільного судочинства і суд першої інстанції помилково розглянув його в порядку цивільного судочинства, тоді як ці позовні вимоги відповідно до ст.ст.3, 17 КАС України підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі з підстав, визначених п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України.
Керуючись п.1 ч.1 ст.205, п.4 ч.1 ст.207, ст.ст.313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Софіївської виправної колонії Управління пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№55) задовольнити частково.
Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 24 лютого 2014 року по цій справі скасувати, провадження у справі закрити.
Роз'яснити ОСОБА_4, що розгляд таких справ віднесено до розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: