Справа № 216/9946/13-ц 22-ц/774/1051/К/14
Справа № 216/9946/13-ц Головуючий в суді першої
Провадження № 22-ц/774/1051/К/14 інстанції - Бондарєва О.І.
Категорія 27 (4) Доповідач - Савіна Г.О.
04 червня 2014 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Савіної Г.О.,
суддів - Митрофанової Л.В., Остапенко В.О.,
при секретарі - Кузьміній Н.В.,
за участю - представника позивача Подолінного Романа Георгійовича,
представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 21 березня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -
У грудні 2013 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеного договору від 04 липня 2005 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 1000 доларів США у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 21,96 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору, утворилась заборгованість розмір якої станом на 30 листопада 2013 року становить 18117,87 грн., та яку, разом із судовими витратами в сумі 229,40 грн. позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 21 березня 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено у задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд дійшов помилкового висновку щодо пропуску позивачем строку позовної давності для звернення до суду з позовом та не врахував пролонгацію дії договору.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 04 липня 2005 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», та ОСОБА_3 був укладений Договір б/н.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною картою складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.
Згідно умов договору ОСОБА_3 отримав кредитні кошти в іноземній валюті у розмірі 1000,00 доларів США, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 21,96% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на такий же термін (п.9.12. Умов та Правил надання банківський послуг).
В порушення зазначених норм закону та умов Договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на 30 листопада 2013 року, утворилась заборгованість, розмір якої дорівнює - 2267,57 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом - 788,60 дол. США; - заборгованість за відсотками - 1311,39 доларів США; 62,58 доларів США штраф (фіксована частина) та 105,00 доларів США - штраф (процентна складова), що за курсом НБУ, станом на 30 листопада 2013 року, є еквівалентом 18117,87 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом.
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На думку колегії суддів оскаржуване рішення вимогам вищезазначеної статті не відповідає з наступних підстав.
Так, статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Згідно зі ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Частиною 5 ст. 261 ЦК України, передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Згідно п. 9.12 умов кредитного договору, договір діє протягом 12 місяців з моменту укладення, якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу про закінчення дії договору він автоматично пролонговується на такий самий строк.
З наведеного убачається, що сторони, укладаючи зазначений договір, досягли згоди, про те, що якщо протягом 12 місяців з моменту укладення договору жодна зі сторін не проінформує іншу про закінчення дії договору він автоматично пролонговується на такий самий строк
Із матеріалів справи убачається, що з моменту укладання кредитного договору, 04 липня 2005 року, жодна зі сторін не заявила про намір припинення договору.
У свою чергу, відповідач не надав банку письмової заяви про припинення договору.
Відповідно до інформації про картку відповідача строк її дії визначено липень 2011 року.
Як роз'яснено в правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в Постанові від 19 березня 2014 року (справа №6-14 цс 14) відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.
Останнім днем місяця дії картки є 31 липня 2011 року, позивач звернувся до суду з позовом 25 грудня 2013 року.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вирішуючи спір не визначився із характером спірних правовідносин та нормою права, що підлягає застосуванню, на вищевказане уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про застосування строку позовної давності.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" та стягнення на його користь з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором № б/н від 04 липня 2005 року в сумі 18117,87 грн., з яких: заборгованість за кредитом 788,60 доларів США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 30.11.2013 року еквівалентно 6300,91 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 1311,39 доларів США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 30.11.2013 року еквівалентно 10478,00 грн., штраф (фіксована частина) 62,58 доларів США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 30.11.2013 року еквівалентно 500,01 грн. та штраф (процентна складова) 105,00 доларів США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 30.11.2013 року еквівалентно 838,95 грн.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_3 підлягають стягненню на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору за розгляд справи у судах першої та апеляційної інстанцій в сумі 351 грн. 20 коп
Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, 313, 314-316 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 21 березня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 04 липня 2005 року в сумі 18117 (вісімнадцять тисяч сто сімнадцять гривень) грн. 87 коп., з яких:
- заборгованість за кредитом 788,60 доларів США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 30.11.2013 року еквівалентно 6300,91 грн.,
- заборгованість по процентам за користування кредитом - 1311,39 доларів США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 30.11.2013 року еквівалентно 10478,00 грн.,
- штраф (фіксована частина) 62,58 доларів США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 30.11.2013 року еквівалентно 500,01 грн.
- та штраф (процентна складова) 105,00 доларів США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 30.11.2013 року еквівалентно 838,95 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" за розгляд справи у судах першої та апеляційної інстанцій в сумі 351 грн. 20 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: