Справа 212/1589/14-ц Головуючий в І інстанції
Категорія № 26 (1) інстанції - Пустовіт О. Г.
№ 22-ц/774/1218/к/14 Доповідач - Соколан Н. О.
04 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Соколан Н.О.
суддів - Бондар Я. М., Зубакової В. П.
при секретарі - Бевзі М. О.
В зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється на підставі ч. 2 ст. 197 ЦПК України.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ЄВРАЗ Суха Балка» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 10 квітня 2014 року за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ЄВРАЗ Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, -
В лютому 2014 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі - ПАТ «ЄВРАЗ Суха Балка»), і просив стягнути з відповідача на свою користь 60 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я, завданого внаслідок професійного захворювання під час роботи на підприємстві відповідача.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 10 квітня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «ЄВРАЗ Суха Балка» на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 15 000 грн. без утримання податків та обов'язкових платежів та на користь держави судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп.
В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «ЄВРАЗ Суха Балка», ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушення норм матеріального і процесуального права; судом помилково застосовані положення ст. 1167 ЦК, ст. ст. 173 та 237' КЗпП України, які не поширюються на спірні правовідносини; не враховано, що шкідливі умови праці законодавчо дозволені і позивач добровільно погодився на роботу у таких умовах; не встановлена вина відповідача у виникненні професійного захворювання; не проведено медико-соціальної експертизи для встановлення факту спричинення моральної шкоди; на теперішній момент позивач не має права на відшкодування шкоди ні за рахунок відповідача, ні за рахунок Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області; факт спричинення та розмір моральної шкоди не обґрунтовано; позивач пропустив процесуальний строк для звернення до суду.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 з 1984 року по 2004 рік працював на різних посадах у шкідливих умовах праці на підземних роботах на ВО «Кривбасруда», ш. «ім. Фрунзе», «Ювілейна», ВАТ «Суха Балка», правонаступником якого є відповідач.
Висновком МСЕК від 16. 07. 2013 року (а.с. 16) ОСОБА_3 була первинно встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 35%.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції правильно виходив з того, що Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 09.04.2013 року (а.с. 11-14) встановлено, що причиною виникнення хронічного професійного захворювання позивача є тривалий час роботи ОСОБА_3 в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та робочого процесу. Тому доводи відповідача про незаконність стягнення моральної шкоди на користь позивача та відсутність доказів вини відповідача є безпідставними.
Колегія суддів вважає, що висновок суду про відшкодування моральної шкоди ПАТ «ЄВРАЗ Суха Балка» відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп2008р. відповідно до якого, статтею 237-1 КЗпП України громадянам, що потерпіли від нещасного випадку або професійного захворювання, надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Відповідно до п. 27 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» та п. 22 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» зупинено дію абз. 4 ст. 1, підп. «є» п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 та ч. 3 ст. 34 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а з 01.01.2008 року відшкодування Відділенням Фонду моральної (немайнової) шкоди застрахованим особам і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припинено.
Враховуючи те, що на час виникнення у ОСОБА_3 права на відшкодування моральної шкоди - 16. 07. 2013 року - зазначені положення ст. ст. 21, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», котрі передбачали відшкодування моральної шкоди, не діяли, відповідно до ст. 237-1 КЗпП України обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди судом першої інстанції обґрунтовано покладено на підприємство, з вини якого заподіяно моральну шкоду позивачу.
Стаття 13 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Доводи апеляційної скарги про те, що при укладенні трудового договору позивачу були роз'яснені умови праці, попереджено про наявність шкідливих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, безпідставні, оскільки ст. 13 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Факт спричинення моральної шкоди позивачу у зв'язку з професійним захворюванням, встановлений в судовому засіданні. Позивач переносить моральні страждання, пов'язані з професійним захворюванням, лікуванням та неможливістю вести повноцінний спосіб життя.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що в даному випадку саме на органи МСЕК покладений обов'язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди позивачу є безпідставними та такими, що суперечать вищевказаному «Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 р. №212, оскільки МСЕК встановлює даний факт щодо потерпілих на виробництві, яким не було встановлено стійку втрату професійної працездатності, в той час як позивачу з 16. 07. 2013 року встановлено стійку втрату професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням.
Доводи апеляційної скарги відповідача щодо незастосування позовної давності не ґрунтуються на законі, оскільки у зазначеному Законі строки позовної давності на звернення потерпілого із заявою про відшкодування моральної шкоди не передбачено.
Колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом з урахуванням роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р., з подальшими змінами, "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної ( немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, характер отриманого позивачем професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили. Суд врахував ступінь фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, а також конкретних обставин по справі, і наслідків, що наступили.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду необхідно залишити без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства " ЄВРАЗ Суха Балка" - відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 10 квітня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: