Справа № 214/509/14-ц Головуючий в суді першої
Провадження № 22-ц/774/1179/К/14 інстанції - Ковтун Н.Г.
Категорія 44 (1) Доповідач - Савіна Г.О.
04 червня 2014 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Савіної Г.О.,
суддів - Митрофанової Л.В., Остапенко В.О.,
при секретарі - Кузьміній Н.В.,
за участю - позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3,
відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5,
відповідача ОСОБА_6 та його представника ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 20 березня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, треті особи - Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація № 35», головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Саксаганського районного відділу, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -
У січні 2014 року ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням. В обґрунтування позовних вимог зазначили, що вони є власниками квартири АДРЕСА_1 в м.Кривому Розі. На початку 2013 року, відповідач, який є рідним братом ОСОБА_2 звернувся до них з проханням про його реєстрацію в належній їм квартирі, тому що мав намір в судовому засіданні вирішити питання про прийняття спадщини після померлого батька, який володів 1/4 частиною спірного помешкання. 22 березня 2013 року відповідача було зареєстровано в квартирі, але з моменту реєстрації він у ній не мешкає та його особисті речі в квартирі відсутні. Понад 12 років відповідач мешкає по АДРЕСА_2 в м.Кривому Розі з родиною. Оскільки відповідачеві перешкод в проживанні в спірній квартирі ніхто не чинив, але він не скористався наданим йому правом проживання в житловому приміщенні за місцем реєстрації понад 6 місяців, просили суд визнати ОСОБА_6 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 20 березня 2014 року ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 відмовлено у задоволенні їх позовних вимог.
В апеляційній скарзі позивачі ставлять питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення їх позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на їх думку, суд неправомірно відмовив у задоволенні позовних вимог, не звернув увагу на те, що відповідач жодного дня не проживав у квартирі, не ніс обов'язок по сплаті комунальних платежів, а також має свою сім'ю і житло та не має жодного відношення до їх сім'ї. Крім того, суд не врахував існування визнаної сторонами домовленості про термін реєстрації у квартирі, а саме на час прийняття ним спадщини.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_6 як член родини, з 22 березня 2013 року зареєстрований у АДРЕСА_1, власниками якої є позивачі.
З моменту реєстрації - 22 березня 2013 року, відповідач в спірній квартирі не проживає.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив із того, що позивачами не доведено наявності між ними та відповідачем іншої домовленості про право користування останнього спірним житлом, ніж зазначена в ст. 405 ЦК України, та оскільки на час звернення позивачів до суду - 20 січня 2014 року, не минув зазначений в ст. 405 ЦК України річний термін, після сплину якого, можливе визнання відповідача таким, що втратив право користування житлом, власниками якого є позивачі, дійшов висновку що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Частиною 2 ст. 405 ЦК України передбачено, що у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом.
Відповідно до ст. 156 Житлового Кодексу України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку.
До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 ЖК України. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 Житлового Кодексу України.
Як убачається із матеріалів справи 22 березня 2013 року відповідач був зареєстрований у АДРЕСА_1 як член сім'ї позивачів та з їх згоди, а тому він у встановленому законом порядку набув права користування вказаною квартирою, тому доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не відноситься до членів сім'ї позивачів є безпідставними.
Доводи позивачів про домовленість з відповідачем щодо його тимчасової реєстрації у квартирі не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені належними доказами та спростовуються заявою ОСОБА_6 про реєстрацію місця проживання (а.с. 30), яка не містить відомостей про тимчасову реєстрацію відповідача у квартирі.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 20 березня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: