Справа № 199/1235/14-ц
(4-с/199/53/14)
05.06.2014
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді Спаї В.В.,
секретар - Степаненко О.Л.,
за участі заявника - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за скаргою ОСОБА_1, де заінтересована державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Дніпропетровській області ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними, про скасування постанов та про зобов'язання вчинення дій,
ОСОБА_1 звернувся до суду із даною скаргою, в її обґрунтування посилаючись на те, що 29 квітня 2014 р. він подав до відділу примусового виконання рішень Управління дер жавної виконавчої служби Головного управління юстиції в Дніпропетровській області заяву з проханням примусового виконання рішення Амур-Нижньодніпровсь кого районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2014 р. у справі №199/1235/14-ц за скаргою ОСОБА_1 на дії, бездіяльність та постанову Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управляння юстиції за трьома виконавчими листами:
1. виконавчим листом №199/1235/14-ц, виданим 24 квітня 2014 р. Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська, з примусового виконання рішення суду скасувати постанову, винесену державним виконавцем Кіровського ВДВС ДМУЮ 24 грудня 2013 р., про повернення у виконавчому провадженні №185/4 (ЄДРВП 37254454) стягувачу виконавчого листа №2-3386/09, виданого 03.09.2009 р. Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська (виконавчий лист 1);
2. виконавчим листом №199/1235/14-ц, виданим 24 квітня 2014 р. Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська, з примусового виконання рішення суду зобов'язати Кіровський ВДВС ДМУЮ видати стягувачу ОСОБА_1 постанову Кіровського ВДВС ДМУЮ, винесену державним виконавцем Кіровського ВДВС ДМУЮ 24 грудня 2013 р., про повернення у виконавчому провадженні №185/4 (ЄДРВП 37254454) стягувачу виконавчого листа №2- 3386/09, виданого 03.09.2009 р. Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська (виконавчий лист 2).
3. виконавчим листом №199/1235/14-ц, виданим 24 квітня 2014 р. Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська, з примусового виконання рішення суду зобов'язати Кіровський ВДВС ДМУЮ видати стягувачу ОСОБА_1 постанову Кіровського ВДВС ДМУЮ, винесену державним виконавцем Кіровського ВДВС ДМУЮ 24 грудня 2013 р., про виведення виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження №185/4 (ЄДРВП 37254454) з примусового виконання виконавчого листа №2- 3386/09, виданого 03.09.2009 р. Амур - Нижньодніпровським районним судом м. Дніпро петровська (виконавчий лист 3).
13 травня 2014 р. державний виконавець ВПВР УДВС ОСОБА_2 винесла три постанови про від мову у відкритті виконавчого провадження за трьома цими виконавчими листами з приму сового виконання рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2014 р. у справі №199/1235/14-ц.
На переконання заявника, усі три постанови державного виконавця ВПВР УДВС є неправомірними.
Постанова у виконавчому провадженні ВП №43248851 є неправомірною, оскільки державний виконавець ВПВР УДВС безпідставно вважає, що у виконавчому листі 1 боржника нібито не зобов'язано вчинити певні дії, що є насправді хибним, оскільки імператив «скасувати постанову» і є зобов'язанням вчинити певні дії Кіровським ВДВС ДМУЮ. Також державний виконавець ВПВР УДВС зробив хибний висновок про невідповідність виконавчого листа - 1 вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у цій статті не міститься вимоги зазначати код ІПН стягувача.
Водночас, державний виконавець, як на правову підставу відмови, послався на неіснуючі п. 6 та п.8 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», та зробив хибний висновок про нібито порушення ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» за тим приводом, що до заяви стягувача було додано три виконавчих листа. Насправді у ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» не міститься жодних обмежень до кількості виконавчих документів, які можуть бути додані до заяви про відкриття виконавчого провадження.
Крім того згідно п. 3.8.5 Інструкції з організації примусового виконання рішень у разі наявності декілька виконавчих проваджень, відкритих щодо одного й того самого боржни ка в тому самому органі ДВС, державний виконавець звертається до начальника відділу, якому він безпосередньо підпорядкований, щодо прийняття рішення стосовно об'єднання виконавчих проваджень у зведене чи приєднання виконавчого документа до зведеного виконавчого провадження. Тобто подання трьох виконавчих листів одночасно з заявою про відкриття виконавчого провадження жодним чином не порушує закон і не утруднює примусове виконання рішення суду, а навпаки тільки спрощує.
Вислів «Звертаємо увагу на те, що до кожного виконавчого документу необхідно надавати заяву», на переконання заявника, суперечить діючому законодавству.
Постанова у виконавчому провадженні ВП №43248778 є неправомірною, оскільки державний виконавець зробив хибний висновок про нібито порушення ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» за тим приводом, що до заяви стягувача було додано три виконавчих листа, тоді як насправді у ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» не міститься жодних обмежень до кількості виконавчих документів, які можуть бути додані до заяви про відкриття виконавчого провадження.
Державний виконавець зробив хибний висновок про невідповідність виконавчого листа 2 вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у цій статті не міститься вимоги зазначати якийсь код ІПН стягувача.
Вислів «Звертаємо увагу на те, що до кожного виконавчого документу необхідно надавати заяву», на переконання заявника, суперечить діючому законодавству.
Постанова у виконавчому провадженні ВП №43248562 є неправомірною, оскільки державний виконавець зробив хибний висновок про невідповідність виконавчого листа 3 вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у цій статті не міститься вимоги зазначати якийсь код ІПН стягувача.
На переконання заявника, таким чином, постановивши ці три неправомірні постанови, державний виконавець Макарова Ю.В. порушила право ОСОБА_1 на примусове виконання рішення суду від 28 березня 2014 р. у справі № 199/1235/14-ц та приписи ст.ст. 55,124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
Предмет скарги становлять вимоги про визнання неправомірними та скасування вищезазначених трьох постанов від 13 травня 2014 р. державного виконавця ВПВР УДВС ОСОБА_2 у виконавчих провадженнях відповідно ВП №43248851, ВП №43248778 та ВП №43248562, та про зобов'язання державного виконавця ВПВР УДВС ОСОБА_2 здійснити у від повідності до вимог закону дії з примусового виконання рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2014 р. у справі №199/1235/14-ц за скаргою ОСОБА_1 на дії, бездіяльність та постанову Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управляння юстиції.
У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 вимоги скарги підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним в скарзі, просив суд повністю задовольнити скаргу.
Заінтересована особа не скористалися правом брати участь у судових засіданнях; причини неявки не повідомила.
Заслухав пояснення заявника та дослідив докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 повністю, виходячи з наступного.
За ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; водночас основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання, правовий статус працівників органів державної виконавчої служби та умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законами України «Про державну виконавчу службу» та «Про виконавче провадження» відповідно.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення (на виконання ч. 1 ст. 20 зазначеного вище закону виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна).
За ч. 2 ст. 25 зазначеного вище закону державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження визначені у статі 26 зазначеного вище закону та у разі пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження.
Що стосується вимог п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», то державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону.
Разом з тим, відповідно до п. 3 ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.
Відтак, індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків) маж бути зазначений у виконавчому документі за умови, якщо він відомий суду, та Законом «Про виконавче провадження», таким чином, не передбачена обов'язковість зазначення такої інформації. Відсутність даних відомостей не є перешкодою у проведенні виконавчих дій, а також не позбавляє державного виконавця можливості в межах своїх владних повноважень витребувати дану інформацію, що не суперечить ч.2 ст. 5 Закону України „Про виконавче провадження", яка передбачає , що державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень.
Разом з тим, що стосується постанов про відмову у відкритті виконавчого провадження у ВП №43248851 та ВП №43248778, то суд не погоджується із слушністю доводів заявника щодо того, що наявність однієї заяви за декількома виконавчими документами (в даному випадку трьома) є достатньою для відкриття виконавчих проваджень за ними, оскільки за ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача. Відтак, подання заяви є передумовою відкриття виконавчого провадження, тоді як об'єднання виконавчих проваджень у зведене чи приєднання виконавчого документа до зведеного виконавчого провадження матиме місце з умови наявності вже відкритих виконавчих проваджень.
За ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи; відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Таким чином, оскільки суд здійснює захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, та оскільки судом в цій справі на підставі наданих доказів у порядку ст.ст. 57-59 ЦПК України встановлено порушення прав стягувача у виконавчих провадженнях, скарга підлягає задоволенню та порушені права стягувача у виконавчому провадженні підлягають захисту у спосіб, обраний заявником та визначений в цій ухвалі.
Керуючись ст. 8, ч. 1 ст. 208, ст.ст. 210, 386 - 387 ЦПК України, суд
Скаргу ОСОБА_1, де заінтересована особа державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Дніпропетровській області ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними, про скасування постанов та про зобов'язання вчинення дій задовольнити повністю.
Визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Дніпропетровській області ОСОБА_2 від 13.05.2014 р. про відмову у відкритті виконавчого провадження у виконавчому провадженні №43248851 про скасування постанови, винесеної державним виконавцем Кіровського ВДВС ДМУЮ 24.12.2013 р. про повернення у виконавчому провадження №185/4 (ЄДРВП 37254454) стягувачу виконавчого листа №2-3396/09, виданого 03.09.2009 р. Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська.
Визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Дніпропетровській області ОСОБА_2 від 13.05.2014 р. про відмову у відкритті виконавчого провадження у виконавчому провадженні №43248778 про зобов'язання Кіровського ВДВС ДМУЮ видати стягувачу ОСОБА_1 постанову Кіровського ВДВС ДМУЮЮ винесену державним виконавцем Кіровського ВДВС ДМУЮ 24.12.2013 р. про повернення у виконавчому провадженні виконавчого листа №2-3386/09, виданого 03.09.2009 р. Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська.
Визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Дніпропетровській області ОСОБА_2 від 13.05.2014 р. про відмову у відкритті виконавчого провадження у виконавчому провадженні та №43248562 про зобов'язання Кіровського ВДВС ДМУЮ видати стягувачу ОСОБА_1 постанову Кіровського ВДВС, винесену державним виконавцем Кіровського ВДВС ДМУЮ 24.12.2013 р. про виведення виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження №185/4 (ЄДРВП 37254454) з примусового виконання виконавчого провадження №2- 3386/09, виданого 03.09.2009 р. Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська.
Зобов'язати старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Дніпропетровській області ОСОБА_2 здійснити дії з примусового виконання рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2014 р. у справі №199/1235/14-ц за скаргою ОСОБА_1 на дії, бездіяльність та постанову Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управляння юстиції.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя