05.06.2014 Єдиний унікальний номер 205/2651/14-к
Статрядок № 20
05 червня 2014 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську кримінальне провадження за обвинуваченням:
- ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпропетровську, громадянки України, маючої середню освіту, незаміжньої, не працюючої, раніше, в силу ст. 89 КК України, не судимої, проживаючої в АДРЕСА_1 , -
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 1 КК України, -
Обвинувачена ОСОБА_4 04 березня 2014 року, близько 22.45, знаходячись навпроти будинку № 49, розташованого по вул. Алтайській в м. Дніпропетровську, маючи намір на відкрите викрадення чужого майна, шляхом ривку правою рукою з правої руки потерпілої ОСОБА_5 , яка знаходилась поряд, відкрито викрала належне останній майно, - мобільний телефон «Леново S 650» вартістю 2249, 10 грн., після чого з викраденим з місця злочину зникла.
У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 винність свою визнала повністю та підтвердила, що відкрито викрала вказаний мобільний телефон у потерпілої ОСОБА_5 .
Винність ОСОБА_4 у вчиненому злочину, поряд з його показаннями, підтверджується наступними доказами:
- протоколом прийняття заяви потерпілої ОСОБА_5 до правоохоронних органів про відкрите викрадення належного їй майна (Т.1, а.с. 5), -
- копією товарного чеку про придбання мобільного телефону «Леново S 650» та гарантійного талону до нього (Т.1, а.с. 8-9), -
- протоколом огляду та вилучення від 06 березня 2014 року мобільного телефону «Леново S 650» , належного потерпілій ОСОБА_5 (Т.1, а.с. 16).
Аналізуючи докази, які зібрано у справі, в їх сукупності, суд приходить до висновку про винність ОСОБА_4 у відкритому викраденні чужого майна; а її умисні дії правильно кваліфіковано за ст. 186 ч. 1 КК України.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченій, суд враховує ступень суспільної небезпеки вчиненого нею злочину, який віднесено до категорії середньої тяжкості; її каяття, що є обставиною, яка пом'якшує покарання; а також дані, що характеризують її особу, а саме, що ОСОБА_4 задовільно характеризується, юридично не судима.
З огляду на це, поряд з тим, що покарання ОСОБА_4 , яке відповідає характеру вчиненого діяння, має бути призначене у вигляді позбавлення волі, суд вважає за можливе її виправлення без відбування покарання, в умовах здійснення контролю за її поведінкою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-371, 373-374 КПК України, суд, -
ОСОБА_6 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 1 КК України, та призначити їй покарання у вигляді двох років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання, якщо вона протягом іспитового строку в два роки не вчинить нового злочину, своєю поведінкою виправдає надану йому довіру та виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до ст. 76 ч. 1 п.п. 3-4 КК України, зобов'язати ОСОБА_6 протягом іспитового строку періодично з'являтись для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції за місцем проживання, повідомляти цей орган про зміну місця проживання.
Речовий доказ у кримінальному провадженні, який знаходиться на зберіганні у потерпілої (Т.1, а.с. 18), вважати їй повернутим.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: ОСОБА_1