Єдиний унікальний № 500/2653/13-к
Провадження № 1-кп/500/2/14
Іменем України
05 червня 2014 року м. Ізмаїл
Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
потерпілих: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12
розглянувши в місті Ізмаїлі Одеської області у відкритому судовому засіданні в залі суду №3 кримінальне провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_5 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Ізмаїл Одеської області, цигана, громадянина України, із неповною середньою освітою, працюючого за наймом у приватних осіб, перебуває у фактичних шлюбних відносинах, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
раніше судимого:
04.03.2003 р. Ізмаїльським міським судом Одеської області за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України з випробуванням строком на 2 роки;
21.02.2005 р. Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за ч. 3 ст. 185 КК України, в силу ст. 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі;
02.06.2011 р. Арцизьким районним судом Одеської області за ч. 3 ст.185, ч. 1 ст. 187 КК України, на підставі ст. 71 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого 01.08.2011 р. за відбуттям строку покарання,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України,
встановив:
1. 03 жовтня 2012 р., приблизно о 01:00 годині, більш точний час встановити не надалось можливим, в с. Саф'яни Ізмаїльського району Одеської області, ОСОБА_5 умисно, діючи повторно, з метою крадіжки чужого майна, за попередньою змовою з ОСОБА_13 , який засуджений за вчинення даного злочину вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25.02.2013 р., що набрав законної сили, через дощату огорожу проникли у двір будинку АДРЕСА_3 , після чого з сараю таємно викрали 4 кози вартістю по 1 000 грн. кожна на суму 4 000 грн., 2 козенят вартістю по 500 грн. кожне на суму 1 000 грн., гуся вартістю 120 грн., курку вартістю 70 грн., чим завдали матеріальну шкоду ОСОБА_6 на загальну суму 5 190 грн., після чого з місця події зникли.
2. Далі, 10 жовтня 2012 року, приблизно о 13:00 годині, більш точний час встановити не надалось можливим, ОСОБА_5 , діючи повторно, з метою крадіжки чужого майна, за попередньою змовою з ОСОБА_13 , який засуджений за вчинення даного злочину вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25.02.2013 р., що набрав законної сили, з поля, розташованого поблизу с. Ларжанка Ізмаїльського району Одеської області, таємно викрали дві кози вартістю по 800 грн. кожна, дві мотузки та два нашийника, які не представляють матеріальної цінності, що належали ОСОБА_8 , чим завдали йому шкоду на суму 1 600 грн., а також козу вартістю 750 грн. та козеня вартістю 500 грн., що належали ОСОБА_9 , чим завдали останньому матеріальну шкоду в розмірі 1 250 грн., після чого з місця події зникли, та розпорядились викраденим на власний розсуд.
3. Крім того, в ніч на 21 серпня 2013 року, більш точний час встановити не надалось можливим, в м. Ізмаїлі Одеської області, ОСОБА_5 , умисно, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, шляхом пошкодження метало-пластикового вікна, проник у будинок АДРЕСА_4 , звідки з приміщення будинку таємно викрав наступне майно: телевізор марки «Меридіан» вартістю 2 799 грн.; ноутбук марки «Асус» з бездротовою мишкою вартістю 2 000 грн.; персональний комп'ютер, до якого входило: монітор марки «Самсунг», системний блок до комп'ютера, колонки в кількості 2-х штук, відеокамера, загальною вартістю 4 600 грн.; жорсткий диск об'ємом 1 терабайт вартістю 500 грн.; валізу вартістю 600 грн., в якій знадилось: кросівки 43 розміру вартістю 350 грн., спортивні штани фірми «Беко» вартістю 250 грн., шльопанці 43 розміру вартістю 80 грн., куртка шкіряна вартістю 800 грн., спортивна куртка вартістю 450 грн., футболка вартістю 300 грн., 4 светра загальною вартістю 550 грн., 4 штуки трусів вартістю 40 грн. за одну штуку на суму 160 грн., шорти вартістю 80 грн., 2 блоки цигарок «Монте Карло» вартістю 110 грн. за один блок на суму 220 грн., лосьйон після гоління «Нівеа» вартістю 160 грн., спортивна кофта вартістю 220 грн., яке належить ОСОБА_12 , заподіявши їй матеріальну шкоду на загальну суму 14 119 грн., після чого з викраденим майном з місця злочину зник, розпорядившись ним на власний розсуд.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав себе винним в обсязі пред'явлених йому обвинувачень по епізодам крадіжок майна, що належить потерпілим ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . В ході судового розгляду він детально розповів про обставини злочинів по цим епізодам та щиро розкаявся в їх вчиненні. По епізоду викрадення майна потерпілої ОСОБА_12 обвинувачений ОСОБА_5 вину не визнав, пославшись на свою непричетність. Позовні вимоги потерпілої ОСОБА_6 про стягнення з нього 5 950 грн. матеріальної шкоди визнав частково, пояснивши, що він сплатив їй 900 грн. в рахунок відшкодування завданої шкоди, позовні вимоги ОСОБА_12 про стягнення з нього 14 119 грн. не визнав.
Так, по епізоду викрадення майна, що належало потерпілій ОСОБА_6 , що мало місце 03 жовтня 2012 р., приблизно о 01:00 годині, обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що взимку в с. Саф'яни Ізмаїльського району Одеської області він зайшов до сараю ОСОБА_6 та забрав кіз. Туди він зайшов сам, а ОСОБА_13 , який в той час жив у нього, чекав на дорозі. Двох кіз вони продали, а інших, з'їли. На теперішній час 900 грн. він відшкодував потерпілій ОСОБА_6 .
По епізоду викрадення майна потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , що мало місце 10 жовтня 2012 року, приблизно о 13:00 годині, обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що 10.10.2012 р. він з ОСОБА_13 на автомобілі їхали з м. Рені, і коли проїжджали неподалік від с. Ларжанка Ізмаїльського району Одеської області, в полі він побачив кіз, які паслися біля будинку, та вирішив викрасти їх. Він під'їхав на своєму автомобілі, закинув трьох кіз - двох кіз та одного козеня в машину, після чого вони поїхали звідти. Вказаних кіз він продав по 250 - 300 грн. Матеріальну шкоду потерпілим він відшкодував.
По епізоду викрадення майна потерпілої ОСОБА_12 , що мало місце в ніч на 21 серпня 2013 року, обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що приблизно в серпні - вересні 2013 року, приблизно о 19:00 годині, він перебував з друзями біля бару «Сквозняк» на проспекті Суворова в м. Ізмаїлі, де зустрівся з дівчиною на ім'я ОСОБА_14 , з якою він познайомився напередодні, та яка запропонувала йому піти до неї додому. В магазині він взяв собі пляшку «Кока-кола», а ОСОБА_14 взяла собі пляшку «Шейку», і вони пішли додому до ОСОБА_14 , яка проживала в будинку сина його сусіда ОСОБА_15 по вул. Старокілійській. Деякий час вони спілкувалися, після чого він пішов до своїх друзів, а саме, він подзвонив їм, а ті забрали його на автомобілі біля бару «Корона», який розташований на відстані 100 - 150 м. від будинку, де проживала ОСОБА_14 . Також обвинувачений ОСОБА_5 пояснив, що не може сказати, якого вікна він торкався, але коли заходити в кімнату, воно розташоване першим з правої сторони. Під час обшуку в нього нічого не знайшли. В квартирі, з середини, він відчиняв вікно, щоб провітрити, та взявся за його ручку та трохи нижче торкнувся внутрішньої частини рами вікна. Ручка знаходилася на висоті вище ніж він, але він не пам'ятає на якій відстані. В середині будинку він знаходився приблизно 10 хвилин. Коли вони з ОСОБА_14 йшли, то узгодили, що вони будуть пити, після чого він повернувся до магазину та придбав « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та « ОСОБА_16 ». Він один пішов в магазин, де придбав випивку, а повернувшись з магазину, він зайшов до неї в будинок, перед чим постукав зовні п'ятьма пальцями по склу вікна.
1. Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_5 по епізоду таємного викрадення майна, що належало потерпілій ОСОБА_6 , його вина по даному епізоду також підтверджується наступними доказами, що були досліджені в судовому засіданні.
Так, потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що обвинувачений ОСОБА_5 жив по сусідству з нею. На початку жовтня 2012 року, вночі до неї на подвір'я залізли та забрали чотирьох кіз, 2 гуся, 1 курку та 2 качки. ОСОБА_5 відшкодував їй 900 грн.
В ході огляду місця події, згідно копії протоколу від 03.10.2012 р., були оглянуті підсобні приміщення будинку АДРЕСА_3 . Оглядом встановлено, що вхід у двір здійснюється через дерев'яну хвіртку. Підсобне приміщення № 1 прибудоване до будинку, вхід здійснюється через дерев'яні двері, які не зачинялися, замок на них відсутній. В приміщенні розташовані газовий балон, тумбочка з газовою плитою, тумбочки, два мішки з картоплею, різні старі речі. В ході огляду нічого не вилучалося (а.с. 133).
Як вбачається з вироку Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25.02.2013 р., ОСОБА_13 засуджений за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, в тому числі, він визнаний винним у вчиненні таємного викрадення майна потерпілої ОСОБА_6 , що мало місце 03 жовтня 2012 року, приблизно о 01:00 годині, з двору будинку АДРЕСА_3 , за попередньою змовою з іншою особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження (а.с. 171 - 174).
Тому суд вважає, що в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт таємного викрадення обвинуваченим ОСОБА_5 майна потерпілої ОСОБА_6 та кваліфікує його дії по даному епізоду за ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки він повторно, за попередньою змовою групою осіб вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднане з проникненням у приміщення.
2. Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_5 по епізоду таємного викрадення майна, що належало потерпілим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , його вина також підтверджується наступними доказами, що були досліджені в судовому засіданні.
Так, потерпілий ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що приблизно восени 2012 року, приблизно об 11:00 годині, точний час не пам'ятає, він пішов подивитися кіз, які паслися неподалік від їхнього будинку, а коли він прийшов, то побачив, що відсутні дві його кози, а також дві кози потерпілого ОСОБА_9 . На теперішній час обвинувачений ОСОБА_5 відшкодував йому матеріальну шкоду, сплативши йому 500 грн. Претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого ОСОБА_5 не має.
Потерпілий ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що 10 жовтня 2012 року, приблизно в обідній час, він з дружиною виявили, що їхні дві кози зникли. До нього прийшов потерпілий ОСОБА_8 дві кози якого також зникли, і вони викликали співробітників міліції. Викрадених кіз він оцінює в 750 грн. та 500 грн. шкода йому не відшкодовувалася, але претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого він не має.
Під час проведення слідчого експерименту, згідно протоколу від 29.03.2013 р., а також фото-таблиці, доданої до нього, ОСОБА_5 в полі, в районі будинку АДРЕСА_5 , показав місце, пояснивши, що в даному місці паслась одна коза, яку він спільно з ОСОБА_13 викрали. На відстані п'яти метрів від першого місця, ОСОБА_5 вказав на місце в полі, пояснивши, що з даного місця викрали спільно з ОСОБА_13 ще двох кіз (а.с. 146 - 149).
Як вбачається з вироку Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25.02.2013 р., ОСОБА_13 засуджений за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, в тому числі, він визнаний винним у вчиненні таємного викрадення кіз потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , що мало місце 10 жовтня 2012 року, приблизно о 13:00 годині, з поля, розташованого поблизу с. Ларжанка Ізмаїльського району Одеської області, за попередньою змовою з іншою особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження (а.с. 171 - 174).
Однак суд критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_5 по даному епізоду, дані ним в судовому засіданні та під час проведення слідчого експерименту, згідно протоколу від 29.03.2013 р. в частині, що вони з ОСОБА_13 викрали лише трьох кіз, оскільки із показань потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та досліджених в судовому засіданні доказів виходить, що були викрадені дві кози, що належали потерпілому ОСОБА_9 та дві кози, що належали потерпілому ОСОБА_8 .
Суд також прийшов до висновку, що вартість викраденої кози, що належить потерпілому ОСОБА_9 , складає 750 грн., а не 1 000 грн., як це зазначено в обвинувальному акті, про це в судовому засіданні зазначив сам потерпілий ОСОБА_9 ..
Тому суд вважає, що в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт таємного викрадення обвинуваченим ОСОБА_5 майна потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та кваліфікує його дії по даному епізоду за ч. 2 ст. 185 КК України, оскільки він повторно, за попередньою змовою групою осіб вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку).
3. Крім того, не зважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_5 по епізоду таємного викрадення майна потерпілої ОСОБА_12 , його вина у вчиненні даного злочину підтверджується наступними доказами, що були досліджені в судовому засіданні.
Так, потерпіла ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що вона зі своєю сім'єю проживають в будинку, розташованому по АДРЕСА_6 . З ними також проживає бабуся її чоловіка, яка влітку 2013 році знаходилася на морі. 20 серпня 2013 року, вона з чоловіком ОСОБА_17 та сином пішли в гості до її батьків, де залишилися ночувати. Вранці, приблизно о 10:00 годині, їм подзвонила сусідка і сказала, що їх обікрали. Вони викликали міліцію та приїхали додому, в будинок зайшли разом з працівниками міліції. Вхідні двері будинку були зачинені на замок, а вікно відчинене, воно не було зламане, вони зрозуміли, що в будинок проникли через вікно. Москітну сітку з вікна вони знайшли біля дерева. Співробітники міліції знімали відбитки пальців на вікні та сітці. В будинку вони виявили, що в них вкрали телевізор, ноутбук, комп'ютер та валізу з речами. Також потерпіла ОСОБА_12 пояснила, що ключі від їхнього будинку знаходилися в неї, в її чоловіка та у бабусі. Батько її чоловіка ОСОБА_18 проживав по АДРЕСА_7 , і здавав кімнату квартирантам. Дівчину на ім'я ОСОБА_14 вона ніколи не бачила і не знає хто вона. Обвинуваченого ОСОБА_5 вона не знає, ніколи не бачила його та він ніколи до них не приходив. Її Чоловік ОСОБА_17 поїхав в рейс вже після крадіжки - приблизно 2 - 3 вересня 2013 року.
Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснив, що в кінці серпня 2013 року дівчина на ім'я ОСОБА_19 проживала в квартирі його сина ОСОБА_20 за адресою: АДРЕСА_4 . Приблизно за місяць до крадіжки - в кінці серпня - на початку вересня - його син ОСОБА_20 поїхав в закордонний рейс, і ОСОБА_14 перейшла жити в його будинок. Ключі від квартири ОСОБА_20 знаходилися у нього вдома на поличці, і іноді він просив ОСОБА_14 піти подивитися квартиру сина. Потім він дізнався, що квартиру ОСОБА_20 обікрали. Про те, що у ОСОБА_14 були ключі від квартири по АДРЕСА_4 , йому повідомив його син - ОСОБА_20 . ОСОБА_14 декілька разів ходила в будинок його сина зранку, а поверталася у вечорі, вона там не ночувала. Поверталася вона зазвичай о 18:00- 19:00 годині, а іноді і пізніше. На його думку, крадіжку могла вчинити ОСОБА_14 , оскільки він чув чутки, що остання продавала вказані речі, проте коли він запитував у неї про крадіжку, вона заперечувала свою причетність. Під час досудового розслідування він дійсно давав показання, що ОСОБА_19 не проживала і не мала доступу до квартири його сина ОСОБА_20 за адресою: АДРЕСА_4 , але причину зміни своїх показань в суді він пояснити не може, мабуть пожалів ОСОБА_14 , тому під час досудового розслідування давав неправдиві показання. Де зараз знаходиться ОСОБА_14 йому не відомо, оскільки та заборгувала йому оплату за проживання і більше в нього не проживає.
Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснив, що в ніч на 21.08.2013 р. він з дружиною перебували у матері останньої. Вдома у них нікого не було. Перед тим, як піти з дому вони зачинили усі вікна, зачинили вхідні двері на замок. Вранці подзвонила сусідка та сказала, що їх обікрали, у зв'язку з чим вони викликали міліцію. В їхній будинок проникли через вікно, оскільки воно було відчинене, а вхідні двері були неушкодженими та зачиненими на замок. Вони свій будинок ніколи нікому не здавали в оренду, завжди самі в ньому жили. Ні дівчина на ім'я ОСОБА_14 , ні ОСОБА_5 не мали доступу до їхнього будинку. ОСОБА_5 ніколи у них вдома не був, а ОСОБА_14 при ньому також не приходила. Його батько, ОСОБА_18 , що проживає по АДРЕСА_7 , брав до себе квартирантів, де він і бачив ОСОБА_14 декілька разів. Він також бачив і обвинуваченого ОСОБА_5 , який проживав по сусідству з його батьком ОСОБА_18 . Ключі від їхнього будинку були лише у нього, дружини та у його бабусі, яка влітку 2013 р. була на морі. Чи були ключі у його батька, йому не відомо, він особисто йому ключі на давав. В закордонний рейс він пішов вже після крадіжки, на початку вересня.
Як вбачається з витягу з кримінального провадження № 12013170150003358 від 21.08.2013 р., до єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про те, що 21.08.2013 р. до Ізмаїльського МВ (з обслуговування м. Ізмаїл та Ізмаїльського району) ГУМВС України в Одеській області (далі - Ізмаїльській МВ) надійшла заява від ОСОБА_17 про те, що невстановлена особа в ніч на 21.08.2013 р. проникла до його будинку по АДРЕСА_4 та викрала його майно на суму 10 580 грн.
Відповідно до рапорту старшого інспектора-чергового Ізмаїльського МВ 21.08.2013 р. по телефону надійшло повідомлення від ОСОБА_21 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_6 , про те що невідома особа вчинила крадіжку майна з її домоволодіння.
Із заяви на ім'я начальника Ізмаїльського МВ від 21.08.2013 р. вбачається, що ОСОБА_17 повідомив про те, що невідомі йому особи в ніч на 21.08.2013 р. проникли в його будинок, звідки вчинили крадіжку його майна.
В ході огляду місця події, згідно даним протоколу від 21.08.2013 р. та фототаблиці, доданої до нього, було оглянуте домоволодіння АДРЕСА_6 . Посередині стіни будинку наявне металопластикове вікно білого кольору, ліва частина якого знаходиться у відкритому положенні. Вхід в домоволодіння здійснюється через хвіртку, виготовлену із металу, запірним пристроєм хвіртки слугує врізаний замок. Запірним пристроєм вхідних дверей являється врізаний замок без ушкоджень. В приміщенні кімнати № 4 в стіні справа від входу над столом розташоване вікно, виготовлене із металопластика білого кольору, ліва створка якого знаходиться у відкритому положенні. В нижній частині вікна наявні сліди віджимання. Під час огляду виявлені відбитки пальців рук, вилучені з внутрішньої сторони вікна в кімнаті № 4 на трьох відрізках липкої стрічки.
Згідно даних висновків дактилоскопічної експертизи № 399 від 30.08.2013 р. на трьох відрізках прозорої липкої стрічки розмірами 71х41 мм, 53х38 мм, 41х35 мм, виявлених і вилучених 21.08.2013 р. в ході огляду місця події по АДРЕСА_4 , відкопійовані чотири сліди папілярних узорів придатних для ідентифікації особи, що їх залишила. Сліди папілярних узорів відкопійовані на відрізки прозорої липкої стрічки розміром 71х41 мм, 53х38 мм, 41х35 мм залишені не гр. ОСОБА_17 , 1983 р.н., не гр. ОСОБА_12 , 1980 р.н., а іншою особою або особами.
Згідно даних висновків додаткової дактилоскопічної експертизи № 421 від 10.09.2013 р. сліди пальців рук на відрізках розміром 71х41 мм з ілюстрації № 4 залишені вказівним та середнім пальцями правої руки ОСОБА_5 , та сліди пальців рук на відрізках розміром 53х38 мм., 41х35 мм. з ілюстрації № 5, 6 залишені середнім пальцем правої руки ОСОБА_5 .
Як вбачається з копії товарного чеку № УМ-0150162 від 02.04.2013 р. телевізор марки «MEREDIAN» був придбаний 02.04.2013 р. за 2 799 грн.
Разом з цим, судом при постановленні вироку не можуть бути прийняті до уваги показання, що містяться в протоколі допиту ОСОБА_5 в якості підозрюваного від 11.09.2013 р., оскільки в силу вимог ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, і суд не вправі обґрунтувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Зазначені ж показання, що містяться у даному протоколі були надані слідчому і безпосередньо судом не сприймалися.
Суд критично оцінює та не приймає до уваги показання обвинуваченого ОСОБА_5 , дані ним в судовому засіданні про те, що він не вчиняв крадіжки майна потерпілої ОСОБА_12 з будинку АДРЕСА_6 , а відбитки його пальців могли бути виявлені на вікні вказаного будинку, оскільки в серпні - вересні 2013 року він був там в гостях на запрошення дівчини на ім'я ОСОБА_14 , яка проживала у вказаному будинку, де він відчиняв вікно, щоб провітрити приміщення, оскільки вказані показання суперечать сукупності інших доказів, що були досліджені в судовому засіданні, зокрема, показанням потерпілої ОСОБА_12 та свідка ОСОБА_17 , які в судовому засіданні пояснили, що дівчина на ім'я ОСОБА_14 в них ніколи не проживала, не мала ключів від їхнього будинку і не мала до нього доступу, а проживала вона на квартирі у свідка ОСОБА_18 , що є батьком свідка ОСОБА_17 .
Крім того, обвинувачений ОСОБА_5 , намагаючись пояснити навіщо він стукав у вікно зазначеного будинку плутався в показаннях: на початку допиту пояснюючи, що в магазині він взяв собі пляшку «Кока-коли», а ОСОБА_14 взяла собі пляшку «Шейку», і вони пішли додому до ОСОБА_14 , яка проживала в будинку сина його сусіда ОСОБА_15 по вул. Старокілійській. Тобто з даних показань випливає, що він з дівчиною на ім'я ОСОБА_14 разом йшли до неї в гості, у зв'язку з чим об'єктивної необхідності стукати ззовні у вікно у нього не було.
Однак під час допиту ОСОБА_5 змінив свої показання в цій частині, пояснивши, що коли вони з ОСОБА_14 йшли, то узгодили, що вони будуть пити, після чого він повернувся до магазину та придбав «Кока-колу» та «Шейку». Він один пішов в магазин, де придбав випивку, а, повернувшись з магазину, він зайшов до неї в будинок, перед чим постукав ззовні п'ятьма пальцями по склу вікна.
Суд також критично оцінює та не приймає до уваги показання свідка ОСОБА_18 в частині, що приблизно за місяць до крадіжки - в кінці серпня - на початку вересня його син ОСОБА_20 поїхав в рейс, і ОСОБА_19 , яка до цього проживала в квартирі його сина ОСОБА_20 за адресою: АДРЕСА_4 , перейшла до нього жити, і у неї були ключі від вказаної квартири, і вона навідувалася туди, оскільки вказані показання не співвідносяться з сукупністю інших доказів, досліджених в судовому засіданні, зокрема, з вищевикладеними показаннями потерпілої ОСОБА_12 та свідка ОСОБА_17 , які в судовому засіданні чітко пояснили, що дівчина на ім'я ОСОБА_14 ніколи в них не проживала, а потерпіла ОСОБА_12 її навіть ніколи не бачила, вони взагалі ніколи нікому не здавали в оренду будинок, крім того ОСОБА_17 поїхав до рейсу вже після крадіжки - на початку вересня 2013 року.
Більше того, те що свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснив, що під час досудового розслідування він давав показання про те, що ОСОБА_14 не проживала і не мала доступу до квартири його сина, але причину зміни своїх показань пояснити не зміг, пояснивши, що, напевне, пожалів ОСОБА_14 , і тому давав неправдиві показання, дає підстави суду зробити висновок, що показання свідка ОСОБА_18 , які він дав в судовому засіданні, непослідовні, суперечливі та неправдиві.
Суд не приймає до уваги показання свідків ОСОБА_22 та ОСОБА_23 про те, що в той день, приблизно о 20:00 год., вони підвозили ОСОБА_5 додому з магазина « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (район кафе « ІНФОРМАЦІЯ_4 »), при цьому в руках у нього нічого не було, дату, а також точний час вони не пам'ятають, підвозили вони ОСОБА_5 лише один раз, пам'ятають про це, оскільки приблизно через тиждень після цього ОСОБА_5 дзвонив та питав, чи пам'ятають вони як його підвозили, і просив дати показання та розповісти про обставини того дня, оскільки вказані показання не містять даних про обставини вчинення злочину, а також даних, які свідчили б про невинуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочину.
По-перше, та обставина, що ОСОБА_22 та ОСОБА_23 підвозили ОСОБА_5 , сама по собі не може свідчити про те, що останній не вчинював даного злочину, а по-друге, їхні показання не містять дані про дату та час, коли саме вони підвозили ОСОБА_5 , що вказує на те, що вони могли підвозити його, але не в день крадіжки.
Крім того, та обставина, що, як пояснили свідки ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , обвинувачений ОСОБА_5 невдовзі після того, як вони його підвозили, дзвонив їм та просив у випадку необхідності дати показання з приводу подій того дня, а саме про те, як вони його підвозили, однак клопотання про допит вказаних свідків було подане стороною захисту лише в судовому засіданні, викликає в суду об'єктивні сумніви в достовірності показань вказаних свідків.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що версія обвинуваченого ОСОБА_5 про те, що він був в гостях в будинку АДРЕСА_6 , у вікно якого він стукав п'ятьма пальцями, та де відчиняв вікно, щоб провітрити приміщення, не знайшла свого підтвердження та повністю спростована вищевикладеними доказами, що були досліджені судом.
Суперечливі показання обвинуваченого ОСОБА_5 по даному епізоду суд пов'язує з обраною ним позицією захисту з метою ввести суд в оману та уникнути відповідальності за вчинений злочин.
Тому суд вважає, що в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт таємного викрадення обвинуваченим ОСОБА_5 майна потерпілої ОСОБА_12 та кваліфікує його дії по даному епізоду за ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки він повторно вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднане з проникненням у житло.
Таким чином, суд вважає, що зазначені докази по епізодам таємного викрадення майна, що належить потерпілим ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_12 є належними, допустимими та достовірними, а в сукупності вони є достатніми та взаємопов'язаними для постановлення обвинувального вироку.
Тому, суд вважає доведеною винність ОСОБА_5 у вчиненні ним злочинів, та кваліфікує його дії по вказаним епізодам за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло та приміщення; а також за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.
Окрім вчинення вищенаведених злочинних дій, ОСОБА_5 органами досудового розслідування також обвинувачується у вчиненні інших злочинів, передбачених ч. 3 ст.185 КК України, тобто у таємних викраденнях чужого майна (крадіжках), вчинених повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаних з проникненням у житло та інше приміщення.
У відповідності до обвинувального акту дії, що інкримінуються ОСОБА_5 , вчинені за наступних обставин.
1. 08 жовтня 2012 року, біля 00:30 години, ОСОБА_5 , в с. Саф'яни Ізмаїльського району Одеської області, навмисно, повторно, з метою крадіжки чужого майна, за попередньою змовою з ОСОБА_13 , шляхом зламу метало-пластикового вікна проникли в АДРЕСА_8 та скоїли крадіжку:
- електрокотла «KOSPEL» вартістю 4 300 грн.;
- внутрішнього блоку кондиціонера вартістю 2 000 грн.;
- 20 розеток електричних ціною 25 грн. кожна, на суму 500 грн.;
- двигуна від фарбопульту вартістю 300 грн.;
- 35 мішків цементу ціною 25 грн. кожен, на суму 875 грн.;
- холодильника «Самсунг» вартістю 2 000 грн.;
- електролобзика вартістю 200 грн.;
- електрошуруповерта вартістю 150 грн.;
- автомобільного телевізора вартістю 300 грн.;
- двох пуфиків на суму 200 грн.;
- DVD «ВВК» вартістю 400 грн.;
- електрогазової плити «ВЕКО» вартістю 2 000 грн.;
- 3 електроподовжувачів на суму 450 грн.;
- 6 електронних вимикачів вартістю 15 грн. кожний, на суму 90 грн.;
- перфоратора вартістю 850 грн.;
- тестера вартістю 100 грн.;
- електрорубанку вартістю 400 грн.;
- телевізора «LG» діагоналлю 14 дюймів вартістю 800 грн.;
- електрокомпресора вартістю 800 грн.;
- 2 банок фарби для автомобілю на суму 300 грн.;
- набору свердел вартістю 200 грн.,
чим завдали матеріальну шкоду ОСОБА_7 на загальну суму 17 215 грн., після чого з місця події зникли.
2. Крім того, 15 жовтня 2012 року, приблизно о 14:00 годині, ОСОБА_5 , повторно, з метою крадіжки чужого майна, за попередньою змовою з ОСОБА_13 , проникли до приміщення ПП «Корольов», розташованого по вул. Чапаєва в с. Саф'яни Ізмаїльського району Одеської області, звідки вчинили крадіжку майна:
- холодильного компресору «ІФ-56» вартістю 2 500 грн.;
- металобрухту вагою 40 кг. на суму 80 грн.;
- насосу фекального вартістю 600 грн.;
- електродвигуна вартістю 700 грн.;
- інструментів вартістю 200 грн., чим завдали шкоду ОСОБА_10 на загальну суму 4 080 грн., після чого з місця події зникли.
3. Далі, 29 жовтня 2012 року, приблизно о 14:00 годині, ОСОБА_5 , в с. Саф'яни Ізмаїльського району Одеської області, навмисно, повторно, з метою крадіжки чужого майна, за попередньою змовою з ОСОБА_13 , шляхом зламу метало-пластикового вікна проникли в дачний будинок АДРЕСА_9 , та скоїли крадіжку:
- кухонної витяжки «Янтар» вартістю 360 грн.;
- електрочайника вартістю 200 грн.;
- банку кави «Якобс» вартістю 74 грн.;
- трьох штор вартістю 1 400 грн.;
- трьох карнизів вартістю 175 грн.;
- мішка цукру вагою 50 кг. вартістю 360 грн.;
- електрообігрівача «УФО» вартістю 450 грн.;
- кондиціонера переносного вартістю 1 600 грн.;
- тюль вартістю 320 грн.;
- трьох турбінок вартістю 400 грн. кожна, на суму 1 200 грн.;
- турбінку «ДТВ» вартістю 700 грн.;
- стабілізатор «Роксана» вартістю 2 500 грн.;
- сокиру вартістю 120 грн.;
- трьох дрилів вартістю 360 грн. кожна, на суму 1 080 грн.;
- дриль вартістю 150 грн.;
- пляшку горілки «Хлібний дар» вартістю 30 грн.;
- москітну сітку вартістю 40 грн.;
- насос вартістю 380 грн.;
- електропилку вартістю 800 грн.;
- лещата вартістю 450 грн.;
- степлеру вартістю 250 грн.;
- набору свердел вартістю 450 грн.;
- шуруповерта вартістю 460 грн.;
- перфоратора зі свердлами вартістю 2 500 грн.;
- набору ключів вартістю 570 грн.;
- заклепочника вартістю 300 грн.;
- ножиці для металу вартістю 200 грн.;
- ножиці вартістю 180 грн.;
- миску вартістю 45 грн.;
- набір для пилососу вартістю 200 грн.;
- переноску вартістю 200 грн.;
- два молотка на суму 60 грн.;
- 20 дисків для турбінки на суму 120 грн.;
- 6 розеток на суму 90 грн.;
- 7 патронів на суму 35 грн.;
- 6 коробок підрезетників на суму 30 грн.;
- 5 вилок для розеток на суму 40 грн.,
чим завдали матеріальну шкоду ОСОБА_11 на суму 18 119 грн., після чого з місця події зникли.
Допитавши обвинуваченого ОСОБА_5 , потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 та ОСОБА_28 , дослідивши матеріали кримінального провадження по епізодам викрадення майна, що належить потерпілим ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , суд дійшов висновку що обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні зазначених крадіжок засноване лише на показаннях свідка ОСОБА_13 , які той давав на стадії досудового слідства, і які суду не надалося можливим перевірити та сприйняти безпосередньо під час розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_5 , які не співвідносяться з іншими доказами, зібраними у справі по цим епізодам, і одні лише показання свідка ОСОБА_13 , дані ним під час досудового розслідування, не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку відносно ОСОБА_5 по цим епізодам.
Неспростовних же доказів вини ОСОБА_5 у вчиненні вказаних крадіжок стороною обвинувачення надано не було.
Так, обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні свою вину по вказаним епізодам крадіжок не визнав, пояснивши, що він не вчиняв цих злочинів. Під час досудового розслідування він визнавав свою вину, щоб бути поряд з дітьми, оскільки слідчий сказав йому, що якщо він визнає вину, то йому призначать покарання з випробуванням. Показань він особисто не давав, слідчий сама їх писала.
Він відшкодував потерпілому ОСОБА_11 2 500 грн. в якості часткового відшкодування завданої шкоди, однак вину свою у вчинені злочину не визнає, оскільки його там не було, а таким чином хоче пом'якшити свою відповідальність.
Крім показань свідка ОСОБА_13 , стороною обвинувачення в обґрунтування вини ОСОБА_5 у вчиненні вказаних крадіжок покладені наступні докази, що були досліджені в судовому засіданні.
1. По епізоду викрадення майна, що належить потерпілому ОСОБА_7 :
- показання потерпілого ОСОБА_7 , який в судовому засіданні пояснив, що зранку 08 жовтня 2012 року він приїхав до свого нового будинку і виявив, що вікна будинку та гаражу були відчинені. Він побачив, що в будинку відсутній електричний котел, з будинку все винесли, навіть шматки шпалер. Гараж був напівпорожнім. Хтось заліз через вікно гаражу, після чого відчинили ворота та винесли його майно. Зі слів слідчого, йому стало відомо, що ОСОБА_13 під час розслідування пояснював подробиці, які могли бути відомі тільки йому та крадію;
- протокол огляду місця події від 09.10.2012 р., відповідно до якого був оглянутий будинок АДРЕСА_8 , в ході чого було виявлено одно пошкоджене металопластикове вікно, сліди рукавичок, а на прилеглій території через дорогу в кущах - пластмасовий чемодан з перфоратором, електролобзик та тестер (а.с. 134 -135);
- протокол відтворення обстановки та обставин події від 06.11.2012 р., відповідно до якого ОСОБА_13 показав та розказав про обставини вчинення крадіжки майна з будинку АДРЕСА_8 (а.с. 137).
2. По епізоду викрадення майна, що належить потерпілому ОСОБА_10 :
- показання потерпілого ОСОБА_10 , який в судовому засіданні пояснив, що за адресою: АДРЕСА_7 , в нього була фабрика з вирощування шампіньйонів. Восени минулого року, наступного дня після крадіжки у ОСОБА_7 , він виявив, що звідти було викрадене його майно, серед якого були обладнання, електродвигун, холодильний компресор, конденсатор, металобрухт та інструменти. Хто вчинив цю крадіжку йому не відомо. Шкода йому не відшкодована;
- протокол огляду місця події від 10.10.2012 р., відповідно до якого було оглянуте підсобне приміщення, розташоване в АДРЕСА_10 , та вилучений навісний замок з металевим ключем (а.с. 138);
- висновок судової трасологічної експертизи № 414 від 26.10.2012 р., відповідно до даних якого навісний замок, вилучений 16.10.2012 р. під час ОМП підсобного приміщення по АДРЕСА_10 , був підданий відчиненню шляхом віджимання дужки від корпусу замка стороннім предметом (а.с. 139 - 140);
- протокол відтворення обстановки та обставин події від 06.11.2012 р., відповідно до якого ОСОБА_13 показав та розказав про обставини вчинення крадіжки майна ПП ОСОБА_29 (а.с. 141).
3. По епізоду викрадення майна, що належить потерпілому ОСОБА_11 :
- показання потерпілого ОСОБА_11 , який в судовому засіданні пояснив, що 29 жовтня 2012 року, приблизно о 14:30 годині, йому подзвонив ОСОБА_25 та повідомив, що в його будинку в с. Саф'яни, відчинене вікно і хтось виносить його речі. Приблизно о 15:30 годині, він приїхав туди, але там вже нікого не було. Приблизно о 17:30 годині, він викликав співробітників міліції, які приїхали приблизно о 23:00 годині та почали проводити слідчі дії. Огляд проводився вночі та вранці. Згодом йому стало відомо, що ОСОБА_13 пояснив, що вчинив цю крадіжку разом з обвинуваченим ОСОБА_5 , який виносив майно, а ОСОБА_13 носив його в машину. Також зі слів поштарки йому стало відомо, що крадії загрузили викрадене майно в автомобіль «ВАЗ 2106» білого кольору та поїхали звідти через поле;
- показання свідка ОСОБА_25 , який в судовому засіданні пояснив, що проживає поряд з дачею потерпілого ОСОБА_11 , яка знаходиться на АДРЕСА_7 . Восени 2012 року він бачив, що в будинку ОСОБА_11 відчинене пластикове вікно, і подзвонив потерпілому, який приїхав і виявилося, що відбулася крадіжка. Він не бачив, хто вчинив крадіжку. Він підходив до воріт дачі, проте нікого не бачив;
- показання свідка ОСОБА_26 , яка в судовому засіданні пояснила, що працює поштарем в с. Саф'яни Ізмаїльського району та є сусідкою по дачі з потерпілим ОСОБА_11 . Про крадіжку майна з дачі ОСОБА_11 їй стало відомо вранці наступного дня, восени 2012 року. Напередодні, приблизно о 16:00 - 17:00 годині, вона йшла з роботи по АДРЕСА_11 і бачила, як назустріч їй зі сторони поля виїхала машина білого кольору, в якій було двоє молодих людей, зовнішність яких вона не запам'ятала. Наступного дня, вранці її запросили бути понятим під час проведення слідчих дій, що проводилися на дачі у ОСОБА_11 ;
- показання свідка ОСОБА_27 , яка в судовому засіданні пояснила, що восени 2012 року вранці її запросили бути понятим після крадіжки на дачі у потерпілого ОСОБА_11 . Напередодні ввечері, приблизно о 16:00 годині, вона йшла по АДРЕСА_6 та бачила білу машину, яка швидко їхала в бік поля;
- протокол огляду місця події від 30.10.2012 р. та схема, додана до нього, відповідно до яких був оглянути дачний будинок АДРЕСА_9 , на одному з вікон виявлені сліди впливу, без пошкоджень, на поверхні якого були виявлені та вилучені сліди рукавичок (а.с. 142 - 144);
- протокол відтворення обстановки та обставин події від 06.11.2012 р., відповідно до якого ОСОБА_13 показав та розказав про обставини крадіжки майна з дачного будинку, розташованого по АДРЕСА_11 (а.с. 145).
Окрім вищезазначених доказів, стороною обвинувачення в обґрунтування вини ОСОБА_5 у вчиненні вказаних крадіжок покладені також наступні докази, що також були досліджені в судовому засіданні:
- показання свідка ОСОБА_24 , яка в судовому засіданні пояснила, що вона працює старшим слідчим Ізмаїльського МВ та проводила досудове розслідування по даній кримінальній справі. Обвинувачений ОСОБА_5 добровільно з'явився до неї, пояснив, що знає, що перебуває у розшуку та в чому він обвинувачується. ОСОБА_5 все визнавав, давав відповідні показання. На пропозицію показати обставини злочинів на місці пояснив, що може показати тільки обставини викрадення тварин біля с. Ларжанка Ізмаїльського району, а подробиці інших злочинів не пам'ятає. Була спроба провести слідчий експеримент біля с. Саф'яни, проте обвинувачений ОСОБА_5 не зміг зорієнтуватися на місці, оскільки в момент вчинення злочину була темна пора доби. Протоколи допитів писалися тільки з його слів, ОСОБА_5 читав їх, ніяких зауважень не зазначав. ОСОБА_5 не заперечував перелік викраденого майна, тільки казав, що не пам'ятає, кому продавав викрадене майно. Вона не говорила ОСОБА_5 , щоб той визнавав свою вину;
- показання свідка ОСОБА_28 , який в судовому засіданні пояснив, що восени 2012 року він працював інспектором патрульної служби Ізмаїльського МВ та знаходився на патрулюванні. Приблизно о 21:00 годині, на перехресті вул. Крупської та вул. Кишинівської вони звернули увагу на автомобіль «ВАЗ-2106» з відкритим багажником. Коли вони підійшли до водія - обвинуваченого ОСОБА_5 , той не міг пояснити, що він там робить, у зв'язку з чим його було доставлено в Ізмаїльський МВ. Раніше були отримані орієнтування про вчинення крадіжок домашніх тварин в Ізмаїльському районі, розшукувався автомобіль «ВАЗ-2106» білого кольору з водієм циганської національності;
- протокол огляду місця події від 01.11.2012 р., відповідно до якого був оглянутий автомобіль «ВАЗ-21063», д/н НОМЕР_1 білого кольору, який знаходився по АДРЕСА_1 , та який після огляду був вилучений та поміщений на майданчик Ізмаїльського МВ (а.с. 136);
- протокол слідчого експерименту від 29.03.2013 р., а також фото-таблиця, що додана до нього, відповідно до яких ОСОБА_5 пояснив, що візуально зможе показати місце крадіжки кіз в с. Ларжанка, інших адрес він не зможе показати, оскільки не пам'ятає їх розташування на місцевості. Далі ОСОБА_5 пояснив, що інші епізоди по вчиненим крадіжкам показати не зможе, оскільки не пам'ятає місце розташування будинків та не зорієнтується на місцевості в с. Саф'яни, відмовившись від подальшого експерименту, хоча вину по всім крадіжкам визнає повністю (а.с. 146 - 149);
- вирок Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25.02.2013 р., відповідно до якого ОСОБА_13 засуджений за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, в тому числі, він визнаний винним у вчиненні таємного викрадення майна, що належить потерпілим ОСОБА_7 , що мало місце 08 жовтня 2012 року, приблизно о 00:30 годині, з будинку АДРЕСА_8 , ОСОБА_10 , що мало місце 15 жовтня 2012 року, приблизно о 14:00 годині, з приміщення ПП «Корольов», розташованого по вул. Чапаєва в с. Саф'яни Ізмаїльського району Одеської області, а також ОСОБА_11 , що мало місце 29 жовтня 2012 року, приблизно о 14:00 годині, з дачного будинку АДРЕСА_12 , що були вчинені за попередньою змовою з іншою особою, матеріали провадження відносно якої виділені в окреме провадження (а.с. 171 - 174).
Судом при постановленні вироку відносно ОСОБА_5 не можуть бути прийняті до уваги показання, що містяться в протоколі його допиту в якості підозрюваного від 29.03.2013 р. (а.с. 149 - 151), що був наданий суду разом з іншими документами, оскільки в силу вимог ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, і суд не вправі обґрунтувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Зазначені ж показання, що містяться у даному протоколі були надані слідчому і безпосередньо судом не сприймалися.
Крім того, судом не можуть бути прийняті до уваги дані, що містяться в протоколах відтворення обстановки та обставин події за участю свідка ОСОБА_13 від 06.11.2012 р. (а.с. 137, 141, 145) по епізодам крадіжок майна, що належить потерпілим ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , оскільки в них фактично викладені показання ОСОБА_13 , які обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні не підтримав, у зв'язку з чим вказані показання не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку відносно ОСОБА_5 , оскільки свідок ОСОБА_13 не був допитаний безпоседерньо судом в присутності обвинуваченого ОСОБА_5 , і останній був позбавлений можливості допитувати його, як свідка обвинувачення, що гарантоване йому п. 1 ч. 4 ст. 42 КПК України та п. «d» ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», відповідно до яких кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права, зокрема - допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення. Порушення вказаного права обвинуваченого ОСОБА_5 є порушенням його права на захист, у зв'язку з чим в силу п. 3 ч. 2 ст. 87 КПК України дані, що містяться в протоколах відтворення обстановки та обставин події за участю свідка ОСОБА_13 від 06.11.2012 р., а також в протоколах його допиту під час досудового розслідування, суд визнає недопустимими доказами.
Таким чином, суд, проаналізувавши усі надані стороною обвинувачення по цим епізодам крадіжок докази в їх сукупності, приходить до того, що в обвинувальному акті правильно зроблений висновок про доведеність вчинення крадіжок у потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 їхнього майна, і цей висновок підтверджений вищенаведеними дослідженими доказами. Однак вказані докази неможна визнати достатніми для того, щоб зробити безспірний та єдино правильний висновок про те, що вказані крадіжки переліченого в обвинувальному акті майна вчинені саме за участю обвинуваченого ОСОБА_5 .
Тому суд приходить до висновку, що органами досудового розслідування в основу обвинувачення ОСОБА_5 по епізодам викрадення майна, що належить потерпілим ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , покладені лише його показання, в яких він визнавав себе винним у вчиненні злочинів по цим епізодам під час досудового розслідування, а також показання ОСОБА_13 , що містяться в протоколах слідчих дій, проведених по даним епізодам, які не можуть бути прийняті судом з вищенаведених підстав. Усі інші досліджені судом докази ані прямо, ані опосередковано не свідчать про те, що вказані крадіжки вчиненні за участю обвинуваченого ОСОБА_5 .
Інших же доказів, які б свідчили про винність ОСОБА_5 у вчиненні ним цих крадіжок, стороною обвинувачення суду не було надано.
За таких обставин аналіз зібраних у кримінальному провадженні за цими епізодами крадіжок доказів приводить суд до висновку про те, що в ході судового розгляду стороною обвинувачення не доведено, що крадіжки майна потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 вчинені обвинуваченим ОСОБА_5 , у зв'язку з чим останній підлягає виправданню по цим обвинуваченням.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд у відповідності до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також ступінь його участі у вчиненні злочинів.
Обвинувачений ОСОБА_5 вчинив тяжкі злочини, а також злочин середньої тяжкості.
ОСОБА_5 за місцем проживання дільничним інспектором міліції характеризується задовільно.
До обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_5 , суд відносить, щире каяття, а також часткове відшкодування завданої шкоди потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_8 .
При призначенні покарання суд також приймає до уваги те, що в сім'ї ОСОБА_5 виховуються четверо неповнолітніх дітей.
До обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_5 , суд відносить вчинення злочину - крадіжки у ОСОБА_6 - щодо особи похилого віку, оскільки за поясненнями потерпілої ОСОБА_6 обвинувачений ОСОБА_5 раніше проживав з нею по сусідству та знав її.
Ті обставини, що ОСОБА_5 , маючи три не зняті та непогашені судимості за вчинення умисних тяжких злочинів, вчинив умисні тяжкий та середньої тяжкості злочини через незначний час після звільнення його з місць позбавлення волі (трохи більше ніж через рік), а також умисний тяжкий злочин в той час, коли відносно нього в провадженні суду перебувало на розгляді кримінальне провадження, вказують на те, що він свідомо не бажає стати на шлях виправлення та його особа є небезпечною для суспільства.
З урахуванням вказаних обставин, суд у відповідності до вимог закону України про кримінальну відповідальність та передбачених цим законом санкцій вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_5 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, у зв'язку з чим, а також для запобігання вчинення ним нових злочинів йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій статей, за якими його дії кваліфіковано.
Та обставина, що ОСОБА_5 вчинив злочини при реальній сукупності дають підстави суду визначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання в силу ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів із застосуванням принципу часткового складання призначених покарань.
При вирішенні цивільних позовів, пред'явлених до обвинуваченого ОСОБА_5 потерпілими ОСОБА_6 та ОСОБА_12 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі відповідно 5 950 грн. та 14 119 грн. в якості відшкодування завданої майнової шкоди, суд керується положеннями ст. 1166 ЦК України, відповідно до яких майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Таким чином, із вказаної норми права випливає, що майнову шкоду, завдану потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_12 повинен відшкодувати обвинувачений ОСОБА_5 , який вчинив злочини, в результаті яких і виникла у потерпілих майнова шкода, його вина повністю доведена вищенаведеними доказами, які були досліджені судом.
Так, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_13 , який засуджений за вчинення даного злочину вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25.02.2013 р., що набрав законної сили, таємно викрали майно, що належить потерпілій ОСОБА_6 на суму 5 190 грн. Однак в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження обставини, що обвинуваченим ОСОБА_5 були викрадені також 3 гуся вартістю по 120 грн. та газовий балон вартістю 400 грн. на загальну суму 760 грн., на що посилається в своєму позові потерпіла ОСОБА_6 (а.с. 44), крім того, у викраденні даного майна ОСОБА_5 не обвинувачується. Також, як пояснили в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 та потерпіла ОСОБА_6 , обвинувачений ОСОБА_5 сплатив потерпілій ОСОБА_6 900 грн. в якості відшкодування завданої шкоди.
Крім того, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 таємно викрав майно, що належить потерпілій ОСОБА_12 на загальну суму 14 119 грн.
Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_12 в судовому засіданні пози підтримали повністю. Обвинувачений ОСОБА_5 цивільний позов ОСОБА_6 визнав частково, тобто в розмірі з урахуванням сплачених ним 900 грн., а позов потерпілої ОСОБА_12 не визнав повністю.
Тому, враховуючи вказані положення чинного законодавства, а також встановлені судом обставини, цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 до обвинуваченого ОСОБА_5 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 5 950 грн. підлягає частковому задоволенню - в обсязі, підтвердженому дослідженими доказами у кримінальному провадженні, та з урахуванням часткового погашення шкоди обвинуваченим ОСОБА_5 , а саме в розмірі 4 290 грн. (5 190 грн. - 900 грн.), а позов потерпілої ОСОБА_12 до обвинуваченого ОСОБА_5 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 14 119 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.
При вирішенні цивільних позовів, пред'явлених потерпілими ОСОБА_11 та ОСОБА_7 до обвинуваченого ОСОБА_5 про стягнення відповідно на користь ОСОБА_11 матеріальної шкоди в розмірі 19 119 грн. (а.с. 22 - 23), на користь ОСОБА_7 матеріальної шкоди в розмірі 20 215 грн. та моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. (а.с. 65 - 68), суд керується положеннями ч. 3 ст. 129 КПК України, відповідно до яких у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.
Цивільний позов пред'явлений потерпілим ОСОБА_8 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_5 1 600 грн. в якості відшкодування матеріальної шкоди та 1 000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди (а.с. 43) також підлягає залишенню без розгляду, оскільки потерпілий ОСОБА_8 в судовому засіданні зазначений позов не підтримав та пояснив, що претензій до обвинуваченого ОСОБА_5 не має.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 затримувався у даному кримінальному провадженні 10.09.2013 р., що підтверджується відповідним протоколом, та тримався під вартою по 17.09.2013 р., у зв'язку з тим, що 12 вересня 2013 року ухвалою слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області відносно нього був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 08 листопада 2013 року, та був визначений розмір застави. Після цього 17 вересня 2013 року ОСОБА_5 був звільнений з-під варти, у зв'язку з тим, що ОСОБА_30 внесла заставу в розмірі 22 940 грн. відповідно до квитанції № 211 від 16.09.2013 р. та меморіального ордеру № 206410 від 16.09.2013 р. ТВБВ №10015/0456 філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк». У зв'язку з тим, що під час судового розгляду прокурор не звертався з клопотанням про продовження строку обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, строк дії запобіжного заходу у вигляді застави відповідно до ч. 6 ст. 194 КПК України відносно ОСОБА_31 на теперішній час сплинув, у зв'язку з чим застава в силу вимог ч.11 ст. 182 КПК України підлягає поверненню заставодавцю - ОСОБА_30 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Клопотань про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили від прокурора не надійшло, однак з набранням вироком законної сили та зі зверненням його до виконання ОСОБА_5 з метою виконання вироку підлягає затриманню та взяттю під варту, у зв'язку з чим строк покарання ОСОБА_5 слід обчислювати з моменту його фактичного затримання, та в строк його покарання в силу вимог ч.5 ст. 72 КК України слід зарахувати строк попереднього ув'язнення з 10 по 17 вересня 2013 року.
Суд також вважає за необхідне в силу ч. 2 ст. 124 КПК України стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення судової дактилоскопічної експертизи № 399 від 30.08.2013 р. в розмірі 880,20 грн. та для проведення додаткової судової дактилоскопічної експертизи № 421 від 10.09.2013 р. в розмірі 880,20 грн., а всього в сумі 1 760,40 грн.
Керуючись ст. ст. 369 - 371, 373 - 375 КПК України, суд -
ухвалив:
ОСОБА_5 по пред'явленим йому обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, по епізодам таємного викрадення майна, що належить потерпілим ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , виправдати, оскільки не доведено, що дані кримінальні правопорушення вчинені обвинуваченим.
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання:
- за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на два роки;
- за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на чотири роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_5 призначити покарання за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань та остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки шість місяців.
З набранням вироком законної сили з метою його виконання ОСОБА_5 затримати та взяти під варту.
Строк покарання ОСОБА_5 у виді позбавлення волі обчислювати з моменту його затримання та взяття під варту; зарахувати йому в строк покарання строк тримання його під вартою з 10 по 17 вересня 2013 року.
Заставу в розмірі 22 940 грн., сплачену згідно квитанції № 211 від 16.09.2013 р. та меморіального ордеру № 206410 від 16.09.2013 р. ТВБВ №10015/0456 філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» - повернути заставодавцю, а саме ОСОБА_30 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_6 4 290 (чотири тисячі двісті дев'яносто) гривень в якості відшкодування матеріальної шкоди.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_12 задовольнити повністю. Стягнути з ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_12 14 119 (чотирнадцять тисяч сто дев'ятнадцять) гривень в якості відшкодування матеріальної шкоди.
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_11 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_5 18 119 грн. матеріальної шкоди, ОСОБА_7 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_5 20 215 грн. матеріальної шкоди та 10 000 моральної шкоди, ОСОБА_8 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_5 1 600 грн. в якості відшкодування матеріальної шкоди та 1 000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди - залишити без розгляду.
Стягнути з ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення судових дактилоскопічних експертиз в сумі 1 760,40 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят гривень 40 коп.).
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Апеляційним судом Одеської області.
Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді, а обвинуваченому та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.
Ізмаїльського міськрайонного суду ОСОБА_1