19 травня 2014 року Справа № 40017/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Обрізко І.М.
суддів Левицької Н.Г., Сапіги В.П.
за участю секретаря судового засідання Гелецького П.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 березня 2011 року у справі за позовом комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» до державної податкової інспекції у місті Ужгороді Закарпатської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-
КП «Виробниче управління водопровідного-каналізаційного господарства міста Ужгорода» звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в місті Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.07.2009 року за №0003161640/0/2268/03344326/15-2/17121, № 0003151640/0/2267/03344326/15-2/17120, №0003131640/0/2266/03344326/15-2/17119; від 11.09.2009 року за номерами № 0003161640/1/3117/15-2/3344326/22735, №0003161640/1/3118/15-2/3344326/22736, № 0003161640/1/3119/15-2/3344326/22737; від 13.11.2009 року за номерами: №0003161640/2 4311/15-2/3344326/27992, №0003161640/2 /4312/15-2/3344326/27993, № 0003161640/2/ 4313/15-2/3344326/27994, від 18.01.2010 року за №000315164/3/159/15-2/03344326/1089, № 0003131640/3/15-2/03344326/1808, № 0003161640/3/15-2/03344326/1807.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що податкові вимоги належним чином не надсилалися, а тому позивач вважає їх не надісланими. В розрахунку штрафних санкцій невірно відображений платіж, який здійснювався підприємством у відповідності до вимог постанови КМУ України від 25 квітня 2008 року № 440, зокрема платіж від 10.07.2008 року в сумі 2 296 142,00 грн. податковий орган зарахував не у відповідності до виданої самим податковим органом довідки № 6 від 24.06.2008 року, так як зі змісту довідки та відповідно до постанови КМУ України погашалась податкова заборгованість, яка існувала на день видачі довідки, однак розмір якої не може бути більшим, ніж податкова заборгованість, що існувала на 1 січня 2008 року.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 березня 2011 року відмовлено в задоволені позовних вимог. Суд виходив із того, що позивач всупереч законодавству сплатив із затримкою узгоджену суму ПДВ, за що застосовано штрафні санкції. В даних правовідносинах ст. 250 ГК України не застосовується та зазначає, що коли податковий борг є безперервним, то податковий орган не зобов'язаний скеровувати попередження. З приводу судового рішення по справі № 7/396-2006, то після судового рішення апеляційної інстанції таке набрало законної сили, відтак податкові повідомлення-рішення є узгодженими.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням сторона позивача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі.
Покликання маються на те, що податковий орган не здійснив відображення всіх платежів у відповідності до дати їх здійснення, неправильно зарахував здійсненні оплати, порушив нормативно встановлений порядок погашення податкового боргу у відповідності до календарних строків його виникнення. Крім того, одержавши ухвалу ВАС України від 27.10.2009 року, ДПІ повинно було виключити з облікової картки платника податків суму 430 630, 12 грн., яка перестала бути узгодженою.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вбачає її аргументованою.
Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце зокрема неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ДПІ у м. Ужгороді проведено перевірку дотримання податкового законодавства позивачем, в результаті чого було складено акт №1606/15-2 від 30.06.2009 року про результати проведення перевірки дотримання податкового законодавства (а.с.11).
Перевіркою встановлено, що КП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода»в порушення статті 5 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон № 2181)сплатило із затримкою: до 30 календарних днів 440585,81 грн. узгодженого податку на додану вартість; від 31 до 90 календарних днів 664650,71 грн. узгодженого податку на додану вартість; більше 90 календарних днів 87437,56 грн. узгодженого податку на додану вартість. (а.с. 11-14).
Відповідно до платіжних доручень № 103 від 28.01.2009 року на суму 20 000,00 грн. зазначено призначення «оплата ПДВ за 12м-ц 2008 р.»; № 109 від 29.01.2009 року на суму 30 000,00 грн. зазначено призначення «оплата ПДВ за грудень м-ц 2008 р.»; № 130 від 30.01.2009 року на суму 50 000,00 грн. зазначено призначення «оплата ПДВ за грудень м-ц 2008 р.»; № 346 від 06.03.2009 року на суму 70 000,00 грн. зазначено призначення «оплата ПДВ за лютий міс. 2009 р.»; № 524 від 31.03.2009 року на суму 40 000,00 грн. зазначено призначення «оплата ПДВ за лютий м-ц 2009 р.». КП «Водоканал м. Ужгорода» здійснювалися перерахування грошових коштів в сплату ПДВ за поточними зобов'язаннями, однак такі зараховувалися відповідачем у погашення боргів за минулі періоди.
Відповідно до пп.7.1.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.
Згідно з п.6 ст.7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.
Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 року, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит «призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику податків. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу, з урахуванням пп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.
Крім того, судом першої інстанції проігноровано рекомендації Вищого адміністративного суду України, який своїм листом №834/11/13-10 від 8 червня 2010 року з метою забезпечення однакового і правильного застосування законодавства щодо принципу рівності бюджетних інтересів довів до відома адміністративних судів постанови Верховного Суду України від 01.12.2009 року № 09/223, від 08.12.2009 року №09/225.
У вказаних постановах Верховного Суду України зазначено, що «у податкового органу відсутнє право самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при їх сплаті, зокрема, з метою погашення податкового боргу». Із змісту даних постанов випливає, що спрямування податковим органом здійснених платником податків платежів в погашення податкового боргу всупереч чітко вказаному призначенню платежу є підставою для скасування податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних санкцій за недотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання.
Частиною 2 статті 161 КАС України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
З наведеного можна зробити висновок, що податковий орган не вірно зарахував платіж від 10.07.2008 року в сумі 2296142,00 грн., здійснений підприємством у відповідності до вимог постанови КМУ від 25.04.2008 року №440 (в редакції, що діяла на момент здійснення) на підставі виданої податковим органом Довідки №6 від 24.06.2008 року. Так, із змісту Довідки №6 від 24.06.2008 року та постанови КМУ від 25.04.2008 року №440 погашенню підлягала податкова заборгованість, яка існувала на день видачі довідки, за умови, що розмір такої заборгованості не більший за розмір податкової заборгованості, що виникла на 1 січня 2008 року. Таким чином, вказаним платіжним дорученням оплатилася вся заборгованість, що існувала станом на 01 січня 2008 року і у податкового органу не було підстав включати заборгованість за цей період (заборгованість, що утворилася до 01 січня 2008 р.) до розрахунку штрафних санкцій. Однак, в розрахунку штрафних санкцій фігурує Декларація №53954 від 21.08.2006 року, а зазначена оплата зарахувалась в погашення Декларацій №27835 від 21.04.2008 року (за березень 2008 року), №38448 від 20.05.2008 року (за квітень 2008 року), №42922 від 20.06.2008 року (за травень 2008 року).
Аналізуючи фактичні обставини справи та зазначені вище норми, колегія суддів не може погодитись із обґрунтуваннями рішення суду першої інстанції, оскільки за таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.
Відтак, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також має місце невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 198 п.3 ч.1, 202, 205, 207, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-
Апеляційну скаргу комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» задоволити.
Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 березня 2011 року по справі № 2а-280/10/0770 скасувати.
Позов комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» до державної податкової інспекції у місті Ужгороді Закарпатської області про скасування податкового повідомлення-рішення задоволити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 10.07.2009 року за №0003161640/0/2268/03344326/15-2/17121, № 0003151640/0/2267/03344326/15-2/17120, №0003131640/0/2266/03344326/15-2/17119; від 11.09.2009 року за № 0003161640/1/3117/15-2/3344326/22735, №0003161640/1/3118/15-2/3344326/22736, № 0003161640/1/3119/15-2/3344326/22737; від 13.11.2009 року за №0003161640/2 4311/15-2/3344326/27992, №0003161640/2 /4312/15-2/3344326/27993, № 0003161640/2/ 4313/15-2/3344326/27994, від 18.01.2010 року за №000315164/3/159/15-2/03344326/1089, № 0003131640/3/15-2/03344326/1808, № 0003161640/3/15-2/03344326/1807.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення постанови в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя І.М. Обрізко
суддів Н.Г. Левицька
В.П. Сапіга
Повний текст виготовлено 26.05.2014 року