Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"05" березня 2014 р. Справа № 911/4286/13
Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.
при секретарі судового засідання Щур О. Д.
за участю представників учасників процесу:
від позивача: Єгоров В. С. (довіреність № 14-30 від 30.01.2013 р.);
від відповідача: Адаменко Н. П. (довіреність № 01.07-18/2042 від 15.11.2013 р.);
розглянувши матеріали справи
за заявою Комунального підприємства „Управління житлово-комунального господарства", м. Славутич
про розстрочку виконання рішення господарського суду Київської області від 18.12.2013 р.
у справі № 911/4286/13
за позовом Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України", м. Київ
до Комунального підприємства „Управління житлово-комунального господарства", м. Славутич
про стягнення 3 931 353, 55 грн.
08.01.2014 р. до канцелярії суду від відповідача надійшла заява № 01.07-15/2392 від 27.12.2013 р. про розстрочку виконання судового рішення суду від 18.12.2013 р. по справі № 911/4286/13, у якій він просить суд розстрочити виконання судового рішення від 18.12.2013 р. у справі № 911/4286/13 терміном на 5 років рівними частинами до сплати в розмірі 56 522, 56 грн.
В обґрунтування своєї заяви відповідач зазначає, що на сьогоднішній день фінансове становище підприємства є дуже скрутним та важким, а тому відповідач потребує розстрочки виконання рішення суду.
Ухвалою господарського суду Київської області від 13.01.2014 р. прийнято до розгляду заяву відповідача - КП „Управління житлово-комунального господарства" про розстрочку виконання рішення господарського суду Київської області від 18.12.2013 р. у справі № 911/4286/13 за позовом НАК „Нафтогаз України" до КП „Управління житлово-комунального господарства" про стягнення 3 931 353, 55 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 05.02.2014 р.
05.02.2014 р. у судовому засіданні представник позивача надав документи, витребувані судом, та пояснення б/н від 04.02.2014 р., у яких він просить суд відмовити відповідачу у задоволенні заяви про розстрочку виконання судового рішення суду повністю.
05.02.2014 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 19.02.2014 р.
19.02.2014 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 05.03.2014 р.
05.03.2014 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від відповідача надійшли додаткові пояснення № 01.07-15/433 від 04.03.2014 р. до заяви про розстрочку виконання судового рішення суду від 18.12.2013 р. по справі № 911/4286/13, що долучені судом до матералів справи.
05.03.2014 р. у судовому засіданні представник відповідача надав усні пояснення щодо обґрунтування своєї заяви, вимоги заяви підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в заяві.
Представник позивача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти заяви, просив суд відмовити в задоволенні заяви повністю з підстав, зазначених у відзиві на заяву відповідача про розстрочку виконання рішення суду.
Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що заява відповідача про розстрочку виконання рішення суду не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Рішенням господарського суду Київської області від 18.12.2013 р. у справі № 911/4286/13 за позовом НАК „Нафтогаз України" до КП „Управління житлово-комунального господарства" про стягнення 3 931 353, 55 грн. позов задоволено повністю і присуджено до стягнення з КП „Управління житлово-комунального господарства" на користь НАК „Нафтогаз України" 3 037 656, 25 грн. основної заборгованості, 352 697, 80 грн. пені, 415 001, 95 грн. штрафу, 15 655, 35 грн. інфляційних збитків, 110 342, 20 грн. 3 % річних та судові витрати 68 820, 00 грн. судового збору.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
При відстрочці або розстрочці виконання рішення, ухвали, постанови господарський суд на загальних підставах може вжити заходів щодо забезпечення позову.
Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. В необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю.
Пунктом 7.1.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" передбачено, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Пунктом 7.2. цієї ж постанови передбачено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У процесі розгляду справи відповідачем у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України та ст. 121 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення господарського суду Київської області від 18.12.2013 р. або роблять його неможливим, а саме відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо, що в свою чергу могло б бути підставою у відповідності до положень ст. 121 Господарського процесуального кодексу України для реалізації судом права на розстрочку виконання вищевказаного рішення суду.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач обґрунтовує можливість виконання рішення суду від 18.12.2013 р. у справі № 911/4286/13 шляхом розстрочення його виконання терміном на 5 років рівними частинами до сплати у розмірі 56 522, 56 грн.
У своїй заяві про розстрочку виконання рішення суду відповідач не зазначив обставини і не обґрунтував можливість виконання рішення суду саме відповідно до поданого ним графіку погашення заборгованості: розстрочення виконання рішення господарського суду Київської області від 18.12.2013 р. у справі № 911/4286/13 терміном на 5 років рівними частинами до сплати у розмірі 56 522, 56 грн.
Крім того, відповідачем не було надано суду будь-яких доказів, що б підтверджували вжиття ним заходів по врегулюванню питання розстрочення виконання рішення суду із самим позивачем.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що реструктуризація заборгованості між сторонами відповідно та на підставі Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" здійснюється обов'язково за взаємною згодою обох сторін та у позасудовому, визначеному вказаним законом, порядку.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, та те, що відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, що відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували неможливість виконання рішення суду у інший спосіб, ніж виконання відповідачем рішення суду шляхом перерахування позивачу грошових коштів, що відповідачем не зазначено обставини і не обґрунтовано можливість виконання рішення суду саме відповідно до поданого ним графіку погашення заборгованості (розстрочення виконання рішення господарського суду Київської області від 18.12.2013 р. у справі № 911/4286/13 терміном на 5 років рівними частинами до сплати в розмірі 56 522, 56 грн.), що відповідач не вживав будь-яких заходів по врегулюванню питання розстрочення виконання рішення суду із самим позивачем, що сторони не дійшли згоди щодо розстрочення виконання рішення суду, то у суду відсутні правові підстави для реалізації його права на розстрочення виконання рішення суду, а тому суд дійшов висновку про залишення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду без задоволення.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити у задоволенні заяви № 01.07-15/2392 від 27.12.2013 р. (вх. № 1/14 від 08.01.2014 р.) Комунального підприємства „Управління житлово-комунального господарства" про розстрочку виконання рішення господарського суду Київської області від 18.12.2013 р. у справі № 911/4286/13.
Суддя В. М. Бацуца