Справа № 815/1904/14
30 травня 2014 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Катаєвої Е.В.,
секретаря Швеця В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом громадянина КНР ОСОБА_1 до Головного управління ДМС України в Одеській області, Головного управління МВС України в Одеській області про визнання протиправним та скасування висновку ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області від 04.08.2009 року та зобов'язання вчинити певні дії,-
До суду звернувся громадянин КНР ОСОБА_1 до Головного управління ДМС України в Одеській області, Головного управління МВС України в Одеській області, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення (оформлене у вигляді висновку) ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області від 04.08.2009 року та зобов'язати ГУ ДМС України в Одеській області видати йому посвідку на постійне проживання в порядку, встановленому для її обміну, затвердженому постановою КМ України від 28.03.2012 року №251 (а.с.43-46).
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що він в Україні проживає з 1999 року. У зв'язку з оформленням опіки над ОСОБА_3 згідно рішення Плахтіївської сільської ради Саратського району Одеської області №46 від 12.08.203 року він отримав у 2003 році дозвіл на імміграцію та був документований посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_4 від 22.08.2003 року.
У березні 2014 року він втратив посвідку на постійне проживання, у зв'язку з чим 20.03.2014 року звернувся до ГУ ДМС України в Оденській області із заявою про отримання нової посвідки, але 21.03.2014 року однак йому був вручений висновок ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області від 04.08.2009 року, зі змісту якого він дізнався, що дозвіл на імміграцію в Україну йому скасовано, посвідка на постійне місце проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 30.05.2003 року, тобто за іншим номером ніж та що ним втрачена) визнана недійсною. До 21.03.2014 року про вказане рішення йому було не відомо.
Позивач вважає вказане рішення протиправним та таким що підлягає скасуванню, оскільки зазначені в ньому обставини, що Плахтіївською сільською радою Саратського району Одеської області не приймалось рішення №46 від 12.08.203 року про опіку над ОСОБА_3 не відповідає дійсним обставинам. Крім того, вказане рішення винесено з порушенням порядку скасування дозволу на імміграцію в Україну, затвердженого постановою КМУ від 26.12.2002 року №1983, а саме його не запрошували для надання пояснень, про прийняте рішення його не повідомляли, посвідку для знищення у нього не вилучали, проте він протягом всього часу проживав в Україні, не мав перешкод у пересуванні на підставі посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_4, з серпня 2008 року є також опікуном неповнолітньої гр-ки України ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно рішення Кривобалківської сільської ради Саратського району Одеської області. У зв'язку з чим позивач просить задовольнити позовні вимоги.
Позивач та його представник до судового засідання не з'явилися, представник позивача надав суду заяву з проханням слухати справу у його відсутність.
Представник відповідача Головного управління МВС України в Одеській області до судового засідання не з'явився, був повідомлений судом про час та день слухання справи належним чином та своєчасно, надав до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, в якій також зазначив, що на теперішній час повноваження щодо надання дозволу на імміграцію в Україну; видачі посвідки на постійне проживання покладено на ГУ ДМС України в Одеській області, яке зареєстровано в ЄДРЮО та ФОП 12.08.2011 року. В заяві відповідач зазначив, що проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечує, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (а.с.64-65).
Представник відповідача Головного управління ДМС України в Одеській області позовні вимоги не визнав, зазначивши, що інших документів, крім тих, що надані до суду не має, у тому числі про час повідомлення позивача про прийняте рішення від 04.08.2009 року щодо скасування дозволу на імміграцію та визнання недійсною посвідки серії НОМЕР_1 від 30.05.2003 року. Не заперечував, що позивач звертався у березні 2014 року до міграційної служби про отримання нової посвідки, проте зазначив, що прийняте рішення від 04.08.2009 року не мало значення для відмови позивачу у наданні посвідки, оскільки його посвідка, яка була надана у зв'язку з опікою над ОСОБА_3 підлягала б анулюванню, оскільки відпали підстави для її видання, а саме смерть ОСОБА_3 Позивач оформив опікунство над неповнолітньою, проте за нових підстав для отримання посвідки на постійне проживання до міграційної служби не звертався.
Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши та проаналізувавши надані сторонами докази у їх сукупності, судом встановлено, що позивач є громадянином КНР, національний паспорт НОМЕР_2 (а.с.17), проживає в Україні з 1999 року. Національний паспорт НОМЕР_2 від 05.05.2008 року, строком дії до 04.05.2018 року, виданий взамін національного паспорту НОМЕР_3 від 09.05.2003 року строком дії до 08.05.2008 року (а.с.12-14).
Згідно особової справи позивача (а.с.73-102) він отримав 30.05.2003 року тимчасову посвідку на тимчасове проживання в Україні серії НОМЕР_1 строком дії до 19.05.2004 року на підставі дозволу №329 від 19.05.2000 року на працевлаштування (а.с.79-88).
12.08.2003 року рішенням Плахтіївської сільської ради Саратського району Одеської області №46 «Про призначення піклувальника над ОСОБА_3» позивач призначений піклувальником над одинокою пенсіонеркою ОСОБА_3 (а.с.70), у зв'язку з чим позивач звернувся 15.08.2003 року до ГУМВС України в Одеській області з заявою про залишення в Україні на постійне мешкання (а.с.75-76).
На підставі висновку ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області від 22.08.2003 року про залишення в Україні на постійне мешкання громадянина Китаю ОСОБА_1 (а.с.91) позивачу 22.08.2003 року видана посвідка на постійне проживання серія НОМЕР_4 строком дії - безстроково.
20.03.2014 року позивач у зв'язку з втратою посвідки на постійне проживання серія НОМЕР_4 звернувся до органу міграційної служби про видачу йому посвідку на постійне проживання в порядку, встановленому для її обміну, проте йому було відмовлено та видана копія висновку від 04.08.2009 року про скасування дозволу на імміграцію, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
У висновку від 04.08.2009 року про скасування дозволу на імміграцію громадянину КНР ОСОБА_1 зазначено, що перевіркою підстав надання дозволу на імміграцію в Україну позивача було встановлено, що згідно листа №1400 Плахтіївської сільської ради від 22.07.2009 року Рішення Плахтіївською сільською радою Саратського району Одеської області «Про встановлення піклування» над громадянкою України ОСОБА_3, громадянином КНР ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 - не приймалось. Гр-ка ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (актовий запис №94). Зазначеним висновком дозвіл на імміграцію в Україну громадянину КНР ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 скасований згідно вимог п.1 ст.12 Закону України «Про імміграцію», вирішено у його паспорті анулювати штамп «Дозволено постійне проживання в Україні», посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 визнати недійсною та вилучити для знищення в установленому порядку, після вилучення посвідки оформити виїзд на батьківщину (а.с.98).
Станом на час прийняття оскаржує мого рішення (оформлене у вигляді висновку) ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області від 04.08.2009 року контроль додержання громадянами та службовими особами встановлених законодавством правил паспортної системи, в'їзду, виїзду, перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію іноземних громадян та осіб без громадянства був покладений відповідно до п.14 ч. 1 ст.10 Закону України „Про міліцію" на зазначений орган виконавчої влади.
Указом Президента України від 06.04.2011 року №405/2011 затверджено Положення про Державну міграційну службу України, згідно якого Державна міграційна служба України (ДМС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України. ДМС України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів. ДМС України здійснює свої повноваження безпосередньо та через головні управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління, відділи (сектори) міграційної служби в районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.
Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Законом України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" №3929-ХП від 04.02.1994 року (далі Закон України №3929-ХП), якій діяв до 26.12.2011 року, Законом України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" №3773-VІ від 22.09.2011 року (далі Закон України №3773-VІ ), Законом України „Про імміграцію" №2491-Ш від 07.06.2001 року (далі Закон України №2491-Ш), Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, Порядком оформлення і видачі посвідки на постійне проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1983 від 26.12.2002 року (далі Порядок №1983), Порядком оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою КМУ від 28.03.2012 року №251 (далі Порядок №251).
Відповідно до ст.2 Закону України №3929-ХП, ст.3 Закону України №3773-VІ іноземці та особи без громадянства мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачене Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України. Статтею 3 Закону України №3929-ХП, ч.1 ст.4 Закону України №3773-VІ встановлено, що іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання. Згідно з ч.1 ст.5 Закону іноземці та особи без громадянства, які відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрували в Україну на постійне проживання отримують посвідку на постійне проживання.
Статтею 1 Закону України №2491-Ш визначено, що імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання.
Таким чином, Закон України №2491-Ш визначає два направлення імміграції та відповідно іммігрантів і статтею 11 визначає для них порядок видачі посвідки на постійне проживання.
Згідно цієї статті Закону особа, яка постійно проживає за межами України і отримала дозвіл на імміграцію, дипломатичне представництво чи консульська установа України за її зверненням оформляють імміграційну візу, що є чинною протягом року з дня оформлення. Зазначена особа в'їжджає на територію України в порядку, встановленому законодавством України. Після прибуття іммігранта в Україну він повинен звернутись протягом п'яти робочих днів до органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем проживання із заявою про видачу йому посвідки на постійне проживання.
Щодо особи, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем проживання видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.
Статтею 3 Закону України №3929-ХП, якій діяв до 2011 року, визначено іноземці та особи без громадянства, які іммігрували на постійне проживання або прибули для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання. Порядок видачі дозволу на імміграцію, а також посвідки на постійне проживання та вирішення інших питань, пов'язаних з імміграцією іноземців та осіб без громадянства, визначається Законом України про імміграцію.
Згідно особової справи позивача йому була видана тимчасова посвідка на тимчасове проживання в Україні серії НОМЕР_1 строком дії до 19.05.2004 року на підставі дозволу №329 від 19.05.2000 року на працевлаштування.
Проте до закінчення строку дії тимчасової посвідки рішенням Плахтіївської сільської ради Саратського району Одеської області №46 від 12.08.2003 року позивач призначений піклувальником над одинокою пенсіонеркою ОСОБА_3, у зв'язку з чим позивач звернувся 15.08.2003 року до ГУМВС України в Одеській області з заявою про залишення в Україні на постійне мешкання та йому 22.08.2003 року видана посвідка на постійне проживання серія НОМЕР_4 строком дії - безстроково.
Згідно п.2 ч.3 ст.4 Закону України №2491-ІІІ дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається особам, які є опікунами чи піклувальниками громадян України, або перебувають під опікою чи піклуванням громадян України.
Статтею 12 Закону України №2491-Ш визначені підстави для скасування дозволу на імміграцію, у тому числі відповідно до п.1- якщо з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; до п.6 - в інших випадках, передбачених законами України.
У висновку ВГІРФО від 04.08.2009 року щодо скасування дозволу на імміграцію позивача був зазначений п.1 ст.12 Закону України №2491-Ш, а саме надання дозволу на імміграцію на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів, оскільки був отриманий лист №1400 від Плахтіївської сільської ради від 22.07.2009 року про те, що Рішення Плахтіївською сільською радою Саратського району Одеської області «Про встановлення піклування» над громадянкою України ОСОБА_3, громадянином КНР ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 - не приймалось.
Проте згідно повідомлення Плахтіївської сільською ради Саратського району Одеської області вказане Рішення№46 від 12.08.2003 року Плахтіївською сільською радою Саратського району Одеської області приймалось, а лист №1400 від 22.07.2009 року на адресу ГУ МВС України в Одеській області направлений помилково (а.с.69-70). До суду надана належним чином завірена копія вказаного рішення сільради. Крім того, позивачем надані докази до суду, що ним постійно надавалась допомога ОСОБА_3
Постановою Кабінету Міністрів України №1983 від 26.12.2002 року затверджений Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень. Відповідно до п.21 цього Порядку подання щодо скасування дозволу на імміграцію вправі порушувати орган виконавчої влади, якій у межах наданих йому повноважень забезпечує виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію. Пунктом 23 в редакції діючій на час прийняття рішення ВГІРФО, визначено, що Департамент, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Порядком та Законом України №2491-Ш встановлено, що копія рішення направляється іммігранту.
Судом достовірно встановлено, що зазначені вимоги законодавства ВГІРФО порушені. Рішення про скасування дозволу на імміграцію позивачу не направлялось, він не запрошувався для надання пояснень.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, крім іншого, чи прийняті вони з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення. Судом встановлено, що позивач був позбавлений права надання пояснень, тобто позбавлений права на участь у процесі прийняття відносно нього рішення.
Крім того, суд вважає, що суб'єкт владних повноважень, отримавши інформацію від Плахтіївської сільської ради від 22.07.2009 року про те, що Рішення Плахтіївською сільською радою Саратського району Одеської області «Про встановлення піклування» над громадянкою України ОСОБА_3, громадянином КНР ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 не приймалось, повинен був перевірити вказану інформацію в установленому порядку, оскільки вказана інформація фактично була інформацією про здійснення кримінального правопорушення щодо підробки документу - рішення сільради.
Не прийняття ВГІРФО встановлених законодавством заходів щодо перевірки інформації у встановленому законом порядку призвело до прийняття неправомірного рішення щодо скасування дозволу на імміграцію позивачу з відповідними наслідками.
Також судом встановлено, що у висновку визнана недійсною посвідка на ПМП в Україні серії НОМЕР_1 від 30.05.2003 року, проте посвідка серії НОМЕР_1 від 30.05.2003 року є тимчасовою посвідкою на тимчасове проживання, а не посвідкою на ПМП. Посвідка на постійне місце проживання серії НОМЕР_4, яка була видана позивачу 22.08.2003 року замість тимчасової після отримання дозволу на імміграцію.
Суд вважає, що Висновок ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області від 04.08.2009 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну позивачу є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не доведено наявність підстав для його скасування за п.1 ст.12 Закону України №2491-Ш, а саме надання його на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність.
Крім того, суд не приймає до уваги доводи позивача, щодо правомірності відмови позивачу у обміні посвідки на ПМП в Україні з посиланням на те, що такою підставою був не висновок від 04.08.2009 року, а те, що ОСОБА_3, опікуном якої був позивач померла, а тому посвідка підлягала анулюванню автоматично, оскільки таки доводи представника позивача не ґрунтуються на нормах законодавства.
Імміграція відповідно до ст.1 Закону України №2491-Ш - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання. У разі надання дозволу на імміграцію на постійне проживання іноземець отримує посвідку на постійне проживання в Україні. Посвідка на постійне проживання - це документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні (п.17 ст.1 Закону України № 3773-VI). Таким чином, природа імміграції на постійне проживання це зміна іноземцем свого постійного місця проживання, та при отриманні такого дозволу, він автоматично не скасовується, а лише з підстав, встановлених законодавством.
Законом України №2491-Ш, Порядком №1983, Порядком оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою КМУ від 28.03.2012 року №251 (далі Порядок №251), не встановлено підстав для автоматичного анулювання посвідки на постійне проживання.
Пунктом 18 Порядку №251 визначено, що посвідка на постійне проживання скасовується територіальним органом або підрозділом ДМС, який її видав, у разі скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статей 12 і 13 Закону України "Про імміграцію".
Пунктом 22 встановлено, що у разі пошкодження чи втрати посвідки іноземець та особа без громадянства може звернутися за отриманням нової посвідки в порядку, встановленому для її обміну чи продовження строку її дії, до територіального органу або підрозділу ДМС за місцем проживання. Про втрату посвідки іноземець та особа без громадянства або приймаюча сторона зобов'язані негайно повідомити органові внутрішніх справ за місцем втрати та територіальному органові або підрозділові ДМС за місцем видачі, який інформує про це протягом п'яти днів ДМС та Адміністрацію Держприкордонслужби. Втрачена посвідка визнається недійсною та в разі її вилучення підлягає знищенню.
При таких обставинах, з урахуванням висновку суду про неправомірність рішення ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області від 04.08.2009 року, суд вважає необхідним зобов'язати Головне управління ДМС України в Одеській області вирішити питання щодо видачі посвідки на постійне проживання громадянину КНР ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_2 в порядку, встановленому для її обміну, затвердженому постановою КМ України від 28.03.2012 року №251.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування висновку ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області від 04.08.2009 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну позивачу та зобов'язання ГУ ДМС України в Одеській області вирішити питання щодо видачі посвідки на постійне проживання громадянину КНР ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 в порядку, встановленому для її обміну, затвердженому постановою КМ України від 28.03.2012 року №251.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164 КАС України, суд, -
Адміністративний позов громадянина КНР ОСОБА_1 до Головного управління ДМС України в Одеській області, Головного управління МВС України в Одеській області про визнання протиправним та скасування висновку ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області від 04.08.2009 року та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати висновок ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області від 04.08.2009 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину КНР ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Зобов'язати Головне управління ДМС України в Одеській області вирішити питання щодо видачі посвідки на постійне проживання громадянину КНР ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 в порядку, встановленому для її обміну, затвердженому постановою КМ України від 28.03.2012 року №251.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання постанови у порядку ст.160,167,185-187 КАС України.
Суддя Катаєва Е.В.
Визнати протиправним та скасувати висновок ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області від 04.08.2009 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину КНР ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Зобов'язати Головне управління ДМС України в Одеській області вирішити питання щодо видачі посвідки на постійне проживання громадянину КНР ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 в порядку, встановленому для її обміну, затвердженому постановою КМ України від 28.03.2012 року №251.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
04 червня 2014 року