Україна
Донецький окружний адміністративний суд
15 травня 2014 р. Справа № 805/3720/14
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
Донецький окружний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Дмитрієва В.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу № Ф-12044-17 від 15.01.2014 в розмірі 8154,51 грн., -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу № Ф-12044-17 від 15.01.2014 в розмірі 8 154,51 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком та здійснює підприємницьку діяльність і до 01.10.2013 застосовувала спрощену систему оподаткування. Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
15.01.2014 Дзержинським відділення Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-12044-17, якою відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» податковий орган вимагає від позивача сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 8154,51 грн.
Оскільки позивач є пенсіонером за віком з 31.12.2003 та отримує з 04.08.2004 пенсію по втраті годувальника, тому позивач вважає вимогу про сплату боргу протиправною. З вказаних підстав просить задовольнити позов у повному обсязі.
Представник позивача через відділ діловодства та документообігу суду надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив. Через відділ діловодства та документообігу суду надав заперечення, в обґрунтування яких зазначив, що відповідачем правомірно винесено спірну вимогу, оскільки вона винесена у відповідності до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Критерієм звільнення від сплати єдиного внеску разом із фактом отримання пенсії, є наявність у особи, яка обрала спрощену систему оподаткування, статусу пенсіонера за віком, що встановлюється до відповідності всім умовам, визначеним законом, досягнення певного віку, після якого вона має право на призначення відповідної пенсії. Статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено умови призначення пенсій за віком. Отже, фізична особа-підприємець, яка є пенсіонером з втрати годувальника не звільняється від сплати єдиного внеску згідно з вимогами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Також зазначив, що на підставі заяви від 10.09.2013 ФОП ОСОБА_1 припинила провадження підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування на умовах сплати єдиного податку з 01.10.2013. Тобто з цього моменту відсутня одна із складових підстав для звільнення від сплати єдиного соціального внеску. У зв'язку з тим, що ФОП ОСОБА_1, ще є фізичною особою-підприємцем, але в той час не є платником єдиного податку - їй нараховується єдиний соціальний внесок. З вказаних підстав просить відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.
Позивач - ОСОБА_1 зареєстрована у якості фізичної особи-підприємця у встановленому порядку Виконавчим комітетом Дзержинської міської ради Донецької області 22.02.2011, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серії НОМЕР_2 (а.с.6).
Як вбачається з довідки Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 17.03.2014 № 676/В/17-013, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець та здійснювала діяльність з 01.03.2011 по 31.03.2011 на умовах сплати фіксованого податку. Діяльність по єдиному податку здійснювалась з 01.01.2012 по 30.09.2013. 10.09.2013 надана заява № В/462, що припиняє провадження підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування на умовах сплати єдиного податку з 01.10.2013.
Судом встановлено, що згідно довідки від 19.03.2014 № 840 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області з 31.12.2003 та отримувала пенсію за віком. З 04.08.2004 їй призначено пенсію по втраті годувальника.
Зазначена обставина підтверджується пенсійним посвідченням Серії НОМЕР_3, термін дії - довічно (а.с.7).
15.01.2014 Дзержинським відділенням Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-12044-17, за якою відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» ОСОБА_1 повинна сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 8154,51 грн.
Як вбачається з витягу картки особового фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 недоїмка по сплаті єдиного внеску за І та ІІ квартал 2013 року складає 6960,48 грн. Станом на 31.10.2013 недоїмка зі сплати єдиного внеску складає 8154,51 грн.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Обов'язок суду вирішувати спори на підставі Конституції України закріплений положеннями принципу законності викладеного у пункті 1 частини першої статті 9 КАС України.
Нормою ч. 3 ст. 2 КАС України також визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України «Про збір на облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI, Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ,Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування згідно статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є, зокрема: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.
Згідно ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI (далі за тестом - Закону № 2464-VI) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, особи, які обрали спрощену систему оподаткування, що звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримають відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі за текстом - Закон №1058-IV), який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Абзацом 2 преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Як встановлено статтею 1 Закону України № 1058-IV, пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Частиною 3 статті 4 Закону № 1058-IV передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначається виключно законами про пенсійне забезпечення.
Статтею 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі, серед іншого, призначається і пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону № 1058-IV визначено, що особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, в зв'язку із інвалідністю, в зв'язку із втратою годувальника) призначається один з цих видів пенсії за її вибором.
Згідно абзацу 2 частини 1 статті 36 Закону № 1058-IV батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Відповідно до частини 1 статті 37 Закону № 1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Частина 4 статті 4 Закону № 2464-VI вказує, що для користування пільгами зі сплати єдиного податку особа повинна бути пенсіонером за віком або інвалідом та отримувати відповідно до закону пенсію, тобто законом визначена категорія пенсіонерів, але не вказано конкретний вид пенсії, з отриманням якої пов'язується пільга.
Статтею 26 Закону № 1058-IV визначені умови призначення пенсії за віком.
Відповідно до зазначеної статті особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.
Отже, позивач досягла визначеного УПФУ граничного пенсійного віку - 60 років, є пенсіонером за віком, отримує відповідно до закону пенсію по втраті годувальника, тому основною умовою для сплати єдиного внеску, в даному випадку, є укладення договору добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, який між позивачем та органом Пенсійного фонду України не укладався.
Таким чином, позивач має право користуватися пільгою зі сплати єдиного внеску встановленою частиною 4 статті 4 Закону № 2464.
За таких обставин, вимога Дзержинського відділення Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 15.01.2014 № Ф-12044-17 в розмірі 8154,51 грн. є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу № Ф-12044-17 від 15.01.2014 в розмірі 8154,51 грн. підлягає задоволенню.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Донецького окружного адміністративного суду від 24.02.2014 у справі № 805/435/14, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.04.2014.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
З урахуванням частини 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», а також того, що відповідач звільнений від сплати судового збору, суд присуджує з Державного бюджету України до стягнення на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору, що підтверджені документально, тобто у розмірі 182,70 грн.
Керуючись статтями 2, 11, 17-20, 69-72, 94, 162, 163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати вимогу Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області № Ф-12044-17 від 15.01.2014 про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 8154,51 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Дмитрієв В.С.