Справа № 372/2397/14-к
05 червня 2014 року Обухівський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014110230000218 від 06.04.2014 року, за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Кислівка Таращанського району Київської області, українця, громадянина України, освіта середня технічна, одруженого, працюючого бригадиром магазину «Суші Вок» ФОП ОСОБА_7 , м.Київ, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Обухів Київської області, українця, громадянина України, освіта середня технічна, одруженого, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей, працюючого водієм ПП ОСОБА_8 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України,
ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вчинили хуліганство групою осіб за таких обставин.
05 квітня 2014 року близько 22 години 20 хвилин ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння на зупинці громадського транспорту «Школа», що розташована по вулиці Київській в місті Обухів Київської області, сіли до маршрутного таксі № 311 за маршрутом «Обухів-Київ», щоб доїхати до наступної зупинки.
Перебуваючи в салоні зазначеного громадського транспорту в присутності пасажирів, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, яка виразилась у застосуванні насильства та нанесенні тілесних ушкоджень, безпричинно, висловлюючись нецензурною лайкою стали словесно ображати та принижувати одного із пасажирів, а саме ОСОБА_4 . Доїхавши до зупинки громадського транспорту «Піщана», що розташована по вулиці Київській в місті Обухів Київської області, виходячи з салону мікроавтобуса, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в черговий раз нецензурно висловились в бік пасажира ОСОБА_4 , на що останній зробив їм зауваження. Будучи обуреними зауваженнями щодо своєї поведінки з боку ОСОБА_4 , ОСОБА_6 спробував вдарити останнього рукою в обличчя, але не влучив. Після цього ОСОБА_5 вхопив ОСОБА_4 за одяг та зі словами «йдемо, розберемося» став витягувати з салону мікроавтобусу. Розцінивши такі дії як напад, ОСОБА_4 відштовхнув ОСОБА_5 від себе та діставши наявний у нього при собі пристрій для відстрілу патронів гумовими кулями ПМ-Т № НОМЕР_1 , на який він має дійсний відповідний дозвіл № НОМЕР_2 , виданий 28.03.2012 року ГУ МВС України в м.Києві, здійснив постріл в бік останнього.
У відповідь ОСОБА_5 разом із ОСОБА_6 заскочили до салону мікроавтобусу, та діючи групою осіб стали наносити ОСОБА_4 удари руками по голові, обличчю та тулубу, намагались вихопити з рук потерпілого зброю та таким чином своїми спільними умисними діями спричинили ОСОБА_4 тілесні ушкодження, продовжуючи свої протиправні дії на протязі близько п'яти хвилин, аж до приїзду на місце події працівників міліції.
Згідно висновку судово-медичного експерта № 16 від 14.04.2014 року потерпілому ОСОБА_4 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді крововиливу навколо лівого ока з переходом в ліву скроневу та ліву виличну області, субкон'юнктивального крововиливу в зовнішньому куті лівого ока, крововиливів у внутрішньому куті правого ока, в тім'яній області посередині, під лівим соском, в області 5-го ребра зліва, в області 9-го ребра справа, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 винуватим себе у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнав повністю, дав показання, які відповідають обставинам вчинення злочину за обвинуваченням, зокрема показав, що 05.04.2014 року протягом дня він вживав алкогольні напої із ОСОБА_6 , загалом він випив приблизно 150 грам горілки, близько 22 години вони поїхали в кафе продовжувати святкування, у маршрутці на зупинці «Школа» з їх ініціативи у них виник конфлікт із раніше незнайомим чоловіком, який переріс у сварку та бійку, в ході якого вони ображали потерпілого нецензурною лайкою, наносили удари руками в різні частини тіла, а останній здійснив постріл із пістолета. При цьому він усвідомлював, що перебуває у громадському місці, не реагував на зауваження пасажирів. Висловив каяття у вчиненому, просив застосувати до нього законодавство про амністію.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 винуватим себе у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнав повністю, дав показання, які відповідають обставинам вчинення злочину за обвинуваченням, зокрема показав, що 05.04.2014 року протягом дня він вживав алкогольні напої із ОСОБА_5 , загалом він випив приблизно 250 грам горілки, близько 22 години вони поїхали в кафе продовжувати святкування, у маршрутці на зупинці «Школа» з його ініціативи у них виник конфлікт із раніше незнайомим чоловіком, який переріс у сварку та бійку, в ході якого вони ображали потерпілого нецензурною лайкою, наносили удари руками в різні частини тіла, а останній здійснив постріл із пістолета. При цьому він усвідомлював, що перебуває у громадському місці, не реагував на зауваження пасажирів. Висловив каяття у вчиненому, просив застосувати до нього законодавство про амністію.
На підставі ч.3 ст.349 КПК України роз'яснивши учасникам процесу положення цієї статті, роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються, і немає сумнівів у добровільності їх позиції, обмежився допитом обвинувачених, потерпілого і дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують обвинувачених, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі, оскільки жодним учасником процесу не оспорено винуватість обвинувачених у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та визначені обвинуваченням обставини.
Потерпілий ОСОБА_4 показав, що 05.04.2014 року він їхав із гостей додому, в маршрутці його почали ображати нецензурною лайкою обвинувачені, він зробив їм зауваження, на що вони почади його бити та витягувати із салону, тому він вимушений був здійснити постріл із травматичної зброї, обвинувачені добровільно відшкодували йому заподіяні збитки, просив не позбавляти обвинувачених волі та застосувати до них закон про амністію.
Суд вважає, що винуватість обвинувачених у вчиненні вказаного кримінального правопорушення повністю доведена.
Суд вважає, що дії ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вірно кваліфіковані за ч.2 ст.296 КК України, оскільки вони вчинили умисні дії, які виразились у хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчиненому групою осіб.
Призначаючи обвинуваченим покарання, суд враховує ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, їх особу та відношення до скоєного, обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання обох обвинувачених, суд вважає щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставиною, що обтяжує покарання обох обвинувачених, є вчинення злочину особою, що перебувала у стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до положень ст.ст. 50, 65 КК України, враховуючи тяжкість та характер кримінальних правопорушень, особу обвинувачених, які раніше не судимі, мають місце роботи та джерела доходів, сім'ї, міцні соціальні зв'язки, позитивно характеризуються, думку потерпілого, який просив не ізолювати обвинувачених від суспільства, суд вважає необхідним призначити покарання у виді позбавлення волі, оскільки такий вид покарання є достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.
При цьому суд вважає можливим застосування ст.ст. 75, 76 КК України і звільнення обох обвинувачених від відбування призначеного цим вироком покарання за умови виконання певних обов'язків, оскільки виправлення обвинувачених можливе без відбування покарання.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 заявив суду клопотання про звільнення його від відбування покарання у зв'язку з амністією, зазначивши, що він має двох малолітніх дітей.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 має двох малолітніх дітей, відносно яких не позбавлявся батьківських прав - дочок ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвами про народження, довідкою служби у справах дітей.
Пунктом «в» статті 1 Закону України «Про амністію у 2014 році», передбачено звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України осіб, не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.
Інкримінований ОСОБА_6 злочин відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості.
Діяння у зв'язку з якими ОСОБА_6 повідомлено про підозру, злочин у вчиненні якого він обвинувачується мали місце до набрання чинності Закону України «Про амністію у 2014 році», тобто до 19.04.2014 року.
За таких обставин, ОСОБА_6 підпадає під дію пункту «в» статті 1 Закону України «Про амністію у 2014 році».
ОСОБА_6 подав суду заяву про застосування до нього амністії.
Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні» установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.
Обставини, які перешкоджають застосування до ОСОБА_6 акту амністії суд не вбачає.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність звільнення ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання на підставі п. «в» статті 1 Закону України «Про амністію у 2014 році».
Поряд з тим, підстав для застосування законодавства про амністію та звільнення від відбування покарання обвинуваченого ОСОБА_5 судом не встановлено, доводи про наявність у нього вагітної дружини не мають правового значення, оскільки пунктом «б» статті 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» передбачена можливість звільнення від відбування покарання жінок, вагітних на день набрання чинності цим Законом, а ОСОБА_5 є особою чоловічої статі, тому він не підпадає під дію вказаного Закону.
Запобіжний захід обвинуваченим не обирався.
Цивільний позов не пред'являвся.
Речові докази дві гільзи від патронів, гумову кульку від патрона, що зберігаються у кімнаті речових доказів Обухівського РВ ГУ МВС України в Київській області слід знищити, диск із файлами із карти пам'яті слід залишити при справі, пристрій для відстрілу патронів гумовими кулями, що зберігається у ОСОБА_4 слід йому залишити як законному володільцеві, флеш-карту пам'яті, що зберігається у ОСОБА_11 слід йому залишити як законному володільцеві.
Судові витрати відсутні.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України суд,
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на два роки.
Відповідно до статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового терміну - одного року не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Згідно до статті 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки:
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи.
Контроль за поведінкою ОСОБА_5 покласти на Оболонський районний міста Києва відділ кримінально-виконавчої інспекції УДПтС України в м.Києві та Київській області.
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на два роки.
Відповідно до статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового терміну - одного року не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Згідно до статті 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_6 наступні обов'язки:
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи.
Контроль за поведінкою ОСОБА_6 покласти на Обухівський міжрайонний відділ кримінально-виконавчої інспекції УДПтС України в м.Києві та Київській області.
Звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного цим вироком покарання у виді позбавлення волі на підставі пункту «в» статті 1 Закону України «Про амністію у 2014 році».
Речові докази дві гільзи від патронів для пристрою ПМ-Т № КІ-005329, гумову кульку від патрону для пристрою ПМ-Т № КІ-005329 знищити, CD-R диск із копіями файлів з карти пам'яті відеореєстратора маршрутного таксі «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_3 , залишити при справі, пристрій для відстрілу патронів гумовими кулями ПМ-Т № НОМЕР_1 залишити ОСОБА_4 , флеш-карту пам'яті з відеореєстратора маршрутного таксі «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_3 , залишити ОСОБА_11 .
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1