Єдиний унікальний номер 236/324/14-ц Номер провадження 22-ц/775/4248/2014
Суддя 1 інстанції: Мірошниченко О.В.
Категорія 32 Доповідач: Новосядла В.М.
22 травня 2014 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: судді Новосядлої В.М.,
суддів: Алексєєва А.В., Баркова В.М.,
при секретарі Козаку І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 31 березня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Донецька залізниця», третя особа Колійна машинна станція №10 державного підприємства «Донецька залізниця», про зобов*язання вчинити певні дії,
Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 31 березня 2014 року було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до державного підприємства «Донецька залізниця», третя особа Колійна машина станція №10 державного підприємства «Донецька залізниця», про зобов*язання вчинити певні дії.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач приніс апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги з наступних підстав:
- поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що як в колійній ремонтній колоні №2 (КРК-2) у період з 14 лютого 1986 року по 7 квітня 1992 року, так і в колійній ремонтній колоні №1 ( КРК-1) у період з 8 квітня 1992 року по 28 лютого 2001 року він працював монтером колії на ділянках, пов*язаних з рухом поїздів,
- посилання суду першої інстанції на те, що відповідно до вимог статей 10 і 60 ЦПК України він повинен був довести ті обставини, на які він посилається, є неправильним, оскільки всі документи щодо його роботи на цьому підприємстві знаходяться у відповідача і він не може надати суду відповідних доказів. Під час попереднього судового засідання ним заявлялось клопотання про витребування у відповідача: результатів атестації робочого місця монтера колії за період з 1992 року по 2001 роки; наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням; Правил внутрішнього розпорядку КМС №10 за період з 14 лютого 1986 року по 28 лютого 2001 року; Акту про визнання фактичного стану умов праці відповідно до даних атестації робочих місць для доплат за роботу з важкими та шкідливими умовами праці у КМС №10 за період з 1986 по 2001 роки,
- суд першої інстанції не дав належної оцінку тому, що третьою особою були надані розрахунки, відповідно до яких він у період з 1992 року по 1997 роки виконував роботу за межами КМС №10 - 47 днів, із яких у 1992 році - 6 днів, у 1993 році - 8 днів, у 1994 році - 17 днів, 1 1995 році - 14 днів, у 1997 році - 2 дні. Однак з цього приводу бухгалтерські документи надані не були.
Під час розгляду справи в апеляційній інстанції позивач підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити.
Представники відповідача та третьої особи у судове засідання апеляційної інстанції не з*явились повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно із записами у трудовій книжці позивача наказом №45 від 13 лютого 1986 року його було прийнято на роботу до Колійної машинної станції №10 Донецької залізниці на роботу монтера колії 2-го розряду колійної ремонтної колони №2 (запис №18).
12 березня 1986 року позивачу був присвоєний 3 розряд монтера колії (запис №19).
8 січня 1987 року на підставі наказу №5 у трудовій книжці є запис про звільнення по переводу у Краснолиманську дистанцію шляху за згодою керівників підприємств з 8 січня 1987 року (запис №20).
Після цього запису у трудовій книжці позивача зазначено, що запис №20 є недійсним, поновлений на попередній посаді монтера 3 розряду через те, що перевід не відбувся із посиланням на наказ №11 від 15 січня 1987 року (а.с. 20).
3 липня 1995 року позивачу був присвоєний 4 розряд монтера колії на підставі наказу №151 від 3 липня 1995 року.
22 лютого 2001 року позивач був переведений на посаду сторожа в господарський цех.
15 квітня 2013 року на підставі наказу №29/ос від 15 квітня 2013 року у трудовій книжці був зроблений запис №25, відповідно до якого запис №18 є недійсним. Прийнятий монтером колії 2 розряду в колійну ремонту колону №2 - 14 лютого 1986 року.
В цей же день 15 квітня 2013 року був зроблений запис №26 (підстава наказ №30/ос) від 15 квітня 2013 року) відповідно до якого «згідно наказу №89 від 7 квітня 1992 року переведений монтером 3 розряду в колійну ремонту колону №1».
Позивач в своїй позовній заяві зазначає, що при відсутності у його трудовій книжці записів №29/ос та №30/ос його пільговий стаж монтера колії колійної машинної станції №10 «ДП «Донецька залізниця» складав би 15 років, що у відповідності до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» дає йому право на пенсію за вислугу років у віці 55 років за умови загального стажу 25 років (а у нього 37 років), із яких не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.
Однак, позивач зазначає, що згідно із Довідкою КМС №10 від 27 лютого 2013 року стаж роботи монтера колії магістральних залізниць на дільницях з інтенсивним рухом поїздів вказаний лише за період з 14 лютого 1986 року по 7 квітня 1992 року, тобто 6 років 1 місяць 24 дні.
Крім того, позивач наполягає на тому, що переведення його з колійної ремонтної колони №2 до колони №1 не є переведенням на іншу роботу, оскільки як в колоні №2 так і в колоні №1 КМС №10 він виконував ті самі обов*язки в межах посади та кваліфікації монтера колії.
Позивач просив суд визнати незаконними дії відповідача про внесення змін до трудової книжки щодо записів №29/ос та №30/ос і скасувати ці накази, та визнати незаконними дії відповідача про не зарахування періоду його роботи з 8 квітня 1992 року по 28 лютого 2001 року до пільгового стажу, який дає йому право на отримання пенсії за вислугою років.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції, відповідач, заперечуючи проти позову, пояснив, що у 1992 році позивач за власною заявою був переведений з посади монтера КРК №2 на роботу до КРК №1 ланкозбиральної бази залізниці, де рух поїздів відсутній.
Робота у цих структурних підрозділах відрізняється тим, що робота монтера колії колони з ремонту колії №2 (яка дає право на отримання пільгової пенсії) пов*язана з рухом поїздів, має роз*їзний характер, а також монтери виконують роботи з капітального ремонту колії на різних ділянках Донецької залізниці. Монтери можуть виїжджати за межі ділянки, початок та кінець робочого дня залежить від технологічних вікон. Вказаний режим роботи закріплений у пункті 5.1.6 розділу 5 Правил внутрішнього трудового розпорядку колійної машинної станції №10. В той час як робота монтера колії в КРК №1 на ланкозбиральній базі, де позивач працював з 8 квітня 1992 року по 28 лютого 2001 року, початок і кінець робочого дня чітко фіксований, робота монтера не пов*язана із рухом поїздів і не має роз*їзного характеру. Вказаний режим роботи закріплений у пункті 5.1.5 розділу 5 Правил внутрішнього трудового розпорядку колійної машинної станції №10.
Згідно із Списком професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років», затвердженого Постановою КМ України від 12 жовтня 1992 року включена професія «монтери колії магістральних залізниць, зайняті на поточному утриманні, колій і штучних споруд на дільницях з інтенсивним рухом поїздів».
Позивач працював монтером згідно із Списком у період з 14 лютого 1986 року по 7 квітня 1992 року.
Позовні вимоги позивача щодо змісту довідки, виданої відповідачем, є похідними від основної вимоги щодо незаконності записів у трудовій книжці і в ній зафіксовані період роботи на підприємстві монтером КРК № 2.
Виходячи із встановлених фактів, наданих сторонами доказів та вимог закону, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову.
Рішення суду постановлено у відповідності до норм матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування не встановлено.
Згідно із частиною 1 статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Довід апеляційної скарги про те, що робота монтера як в колійній ремонтній колоні №2 так і в колійній ремонтній колоні № у період з 8 квітня 1992 року по 28 лютого 2001 року, пов*язані з рухом поїздів, спростовується наданими відповідачем Правилами внутрішнього трудового розпорядку колійної машинної станції №10.
Керуючись статтями 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 31 березня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: