Справа № 741/423/14-ц Провадження № 22-ц/795/1096/2014 Категорія - цивільнаГоловуючий у I інстанції - Кучерявець О. М. Доповідач - Скрипка А. А.
02 червня 2014 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіСкрипки А.А.
суддів:Онищенко О.І., Шевченка В.М.
при секретарі:Руденко О.М.
за участю:ОСОБА_5, його представників - ОСОБА_6, ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 01 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Червонопартизанської сільської ради Носівського району Чернігівської області про визнання права власності на спадкове майно,
В березні 2014року ОСОБА_5 звернувся з позовом до Червонопартизанської сільської ради Носівського району Чернігівської області, в якому просив визнати за ним право власності на жилий будинок з надвірними будівлями вартістю 88160 грн., який знаходиться в АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті його батька ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. В обґрунтування вимог заявленого позову позивач вказував, що за життя його батько - ОСОБА_8 10.12.2008 року склав заповіт на ім'я позивача, відповідно до якого все своє майно, де б воно не було, з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті, і на що він за законом матиме право, заповідав йому. Постановою державного нотаріуса Носівської районної державної нотаріальної контори від 14.02.2014року ОСОБА_5 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно - житловий будинок АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв'язку з тим, що в матеріалах спадкової справи відсутні документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії, тобто, відсутній правовстановлюючий документ на будинок.
Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 01.04. 2014 року позовні вимоги ОСОБА_5 до Червонопартизанської сільської ради Носівського району Чернігівської області про визнання права власності на спадкове майно залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 01.04.2014 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги його позову. Доводи апеляційної скарги зазначають, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним, його ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи. Апелянт вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, зокрема, судом невірно вказано, що на день смерті ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 в спадковому будинку проживав ОСОБА_9- брат апелянта, оскільки відповідно до довідки Червонопартизанської сільської ради станом на день смерті батька апелянта у спірному будинку ОСОБА_9 не проживав. Також апелянт вказує, що судом при вирішенні спору по суті не були враховані положення, викладені у роз'ясненні Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року „Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", в яких зазначено, що записи у погосподарських книгах є особливою формою погосподарського обліку, і вказані записи оцінюються у сукупності з іншими доказами при вирішенні питань про визнання права власності на спадкове майно. Апелянт зазначає, що є безпідставним висновок суду першої інстанції відносно того, що постанова нотаріуса про відмову ОСОБА_5 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_8 відносно спірного житлового будинку є неналежним доказом такої відмови. На думку апелянта, суд першої інстанції невірно прийшов до вказаного висновку, при цьому не врахувавши Правила ведення нотаріального діловодства, які затверджені наказом Міністерства юстиції України № 3253/5 від 22.12.2010 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.12.2010року за № 1318/18613.
В судове засідання апеляційного суду представник Червонопартизанської сільської ради Носівського району Чернігівської області, належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення не з'явивися(а.с. 66,71), надавши суду заяву з проханням розглянути справу за його відсутності (а.с.72). Відповідно до приписів ч.2 статті 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд на підставі приписів п.4 ч.1 статті 309 ЦПК України приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції, - скасуванню, з ухваленням нового рішення по суті заявлених позовних вимог, яким позовні вимоги ОСОБА_5 до Червонопартизанської сільської ради Носівського району Чернігівської області про визнання права власності на спадкове майно задовольнити частково. Визнати за ОСОБА_5 в порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, - право власності на 1/4 частину житлового будинку з надвірними будівлями, який знаходиться по АДРЕСА_1. В задоволені решти позовних вимог ОСОБА_5 - відмовити.
В ході судового розгляду даної справи встановлено і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1 було побудовано в 1978 році (а.с. 5-7). Відповідно до довідки Червонопартизанської сільської ради від 22.05.2014року(а.с.67),вказане господарство станом на 15.04.1991року відносилось до типу колгоспного двору. В ньому були зареєстровані: ОСОБА_8- батько ОСОБА_5, ОСОБА_6 - мати ОСОБА_5, ОСОБА_9 - брат ОСОБА_5 і сам ОСОБА_5 Згідно записів погосподарської книги сільської ради № 20 особовий рахунок НОМЕР_1 за 1974-1976 роки значиться житловий будинок 1931 року забудови та є відмітка, що в 1975 році розпочато будівництво нового будинку ( а.с. 67-69).
За життя, 10.12. 2008 року батько позивача -ОСОБА_8 склав заповіт ( а.с. 29), яким заповідав все своє майно, де б воно не було, з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті, і на що він за законом матиме право, - своєму сину ОСОБА_10
Як вбачається з матеріалів спадкової справи № 524/2013 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8(а.с.21-35), позивачу видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки ( а.с. 30-35).
Постановою державного нотаріуса Носівської районної державної нотаріальної контори від 14.02.2014року № 238/02-31 (а.с.15), відмовлено ОСОБА_5 у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно - житловий будинок АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.При цьому у вказаній постанові зазначено, що в матеріалах спадкової справи відсутні документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії, тобто відсутній правовстановлюючий документ на будинок.
На день смерті ОСОБА_8 - ІНФОРМАЦІЯ_2 в жилому будинку в АДРЕСА_1 разом з ним проживали мати позивача - ОСОБА_6 та позивач ОСОБА_5 ( а.с. 8).
27.12.2013 року позивач звернувся до Носівської державної нотаріальної контори з відповідною заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_8( а.с. 22).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того що, позивачем не дотримано порядок оформлення спадкових прав в нотаріальному порядку, зокрема, суд вказав, що позивач не звертався до нотаріальної контори з відповідною заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_8 Суд також зазначив, що постанову нотаріуса про відмову ОСОБА_5 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_8 відносно житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 необхідно розцінювати, як неналежний доказ відмови, так як вона видана з порушенням порядку її видачі із-за відсутності в матеріалах спадкової справи померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 заяви до нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право на спадщину з конкретизацією спадщини та самої постанови про відмову в видачі свідоцтва про право на спадщину, наявність якої повинна бути обов'язковою.
Заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відносно того, що висновки оскаржуваного рішення суду першої інстанції не узгоджуються з фактичними обставинами справи та нормами матеріального права, які регламентують спірні правовідносини.
Відповідно до п. 6 ч. 1 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Апеляційний суд вважає за необхідне скасувати рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 01.04. 2014 року та ухвалити нове рішення по суті заявлених позовних вимог, яким позовні вимоги ОСОБА_5 до Червонопартизанської сільської ради Носівського району Чернігівської області про визнання права власності на спадкове майно задовольнити частково. Визнати за ОСОБА_5 в порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, - право власності на 1/4 частину житлового будинку з надвірними будівлями, який знаходиться по АДРЕСА_1.
В ході судового розгляду даної справи встановлено і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1 було побудовано в 1978 році (а.с.5-7). Відповідно до довідки Червонопартизанської сільської ради від 22.05.2014року(а.с.67),вказане господарство станом на 15.04.1991року відносилось до типу колгоспного двору. В ньому були зареєстровані: ОСОБА_8- батько ОСОБА_5, ОСОБА_6 - мати ОСОБА_5, ОСОБА_9 - брат ОСОБА_5 і сам ОСОБА_5 Згідно записів погосподарської книги сільської ради № 20 особовий рахунок НОМЕР_1 за 1974-1976 роки значиться житловий будинок 1931 року забудови та є відмітка, що в 1975 році розпочато будівництво нового будинку ( а.с. 67-69). Виходячи з наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що кожному з членів колгоспного двору господарства, яке знаходиться в АДРЕСА_1, належало по 1/4 частині вказаного будинку, зокрема: позивачу, його батьку, матері та брату.
За життя, 10.12.2008 року батько позивача -ОСОБА_8 склав заповіт ( а.с. 29), яким заповідав все своє майно, де б воно не було, з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті, і на що він за законом матиме право, - своєму сину ОСОБА_10 Виходячи з даного заповіту, батько позивача за свого життя заповів ОСОБА_10 належну йому 1/4 частину будинку в АДРЕСА_1. Таким чином, стосовно визнання права власності на вказаний будинок за позивачем в порядку спадкування за складеним ОСОБА_8 заповітом, то необхідно зазначити, що позивач в порядку спадкування після смерті батька має право на 1/4 частину вказаного будинку.
Відносно тієї обставини, що на вказаний будинок відсутні правовстановлюючі документи, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 1218 Цивільного кодексу України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
На день смерті ОСОБА_8 - ІНФОРМАЦІЯ_2 в жилому будинку в АДРЕСА_1 разом з ним проживали мати позивача - ОСОБА_6 та позивач ОСОБА_5(а.с. 8). Житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1 було побудовано в 1978 році (а.с. 5-7).
Відповідно до абз. 3 ч. 2 статті 331 Цивільного кодексу України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Відповідно до ч. 3. статті 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Відповідно до ч. 4 статті 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав. Необхідно зазначити, що державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Міністерстві юстиції 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами). Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності Цивільним кодексом України та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах. Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок. За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права. До компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих рад.
Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку. На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985-1988 роках сільськими, селищними, районними радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали. Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року №56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції). Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
При вирішенні даного спору щодо визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування, апеляційний суд оцінює записи у погосподарській книзі на господарство по АДРЕСА_1 (а.с. 67- 69) у сукупності з іншими доказами по справі, зокрема, технічним паспортом на вказаний будинок ( а.с. 5-7).
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку, що заявлені ОСОБА_5 позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: необхідно визнати за ОСОБА_5 в порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1,- право власності на 1/4 частину житлового будинку з надвірними будівлями, який знаходиться по АДРЕСА_1.
Керуючись статтями: 1216,1217,1218 Цивільного кодексу України, статтями: 303, 304, 307; п.4 ч.1 статті 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 01 квітня 2014 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_5 до Червонопартизанської сільської ради Носівського району Чернігівської області про визнання права власності на спадкове майно задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_5 в порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, - право власності на 1/4 частину житлового будинку з надвірними будівлями, який знаходиться по АДРЕСА_1.
В задоволені решти позовних вимог ОСОБА_5 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:Судді: