Провадження № 11-кп/774/709/14 Справа № 207/539/14-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2
04 червня 2014 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014040160000005, за обвинуваченням
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця м. Дніпродзержинськ,
громадянина України, українця,
із середньою освітою, неодруженого,
працюючого слюсарем ПАТ «Дніпровагонмаш»,
який приживає по
АДРЕСА_1 ,
раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_6
Встановила:
Вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 березня 2014 року ОСОБА_6 засуджено за ч.1 ст.286 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 3400 грн. без позбавлення права керування транспортними засобами.
В апеляційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, яке за своїм розміром є несправедливим внаслідок м'якості.
Виходячи з викладеного, прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання у вигляді штрафу в розмірі 6800 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки.
За вироком суду ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за те, що він 07 січня 2014 року приблизно о 23 годині 30 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем ВАЗ 2108, номерний знак НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_8 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, здійснював рух по вул. Кооперативній з боку вул. Кірова в напрямку вул. Пушкіна в с. Карнаухівка м. Дніпродзержинська зі швидкістю близько 70 км/год.
Під час руху, не маючи перешкод технічного характеру, проявив неуважність, при вказаній швидкості на правому закругленні дороги допустив виїзд автомобіля за межі проїзної частини ліворуч та допустив перекидання керованого ним автомобілю з одночасним наїздом на огорожу домоволодіння АДРЕСА_2 .
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автомобіля потерпілій ОСОБА_9 згідно з висновком судово-медичної експертизи №51/5- Е від 17 січня 2014 року заподіяні середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження у вигляді сумісної травми тіла: закритої черепно-мозкової травми, яка супроводжувалась явищами струсу головного мозку, закритий перелом лівої сідничної кістки, садна в дільниці крижі.
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду Дніпропетровської області, думку прокурора ОСОБА_7 , яка підтримала апеляційну скаргу, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 , який заперечував проти доводів апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що висновок суду про винність ОСОБА_6 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, які спричинили заподіяння потерпілій середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, за обставин, встановлених судом і викладених у вироку, підтверджуються зібраними органами досудового розслідування та дослідженими у судовому засіданні доказами, які отримали належну правову оцінку.
Ці фактичні обставини кримінального провадження були предметом оцінки суду першої інстанції й в апеляційному порядку не заперечуються. Кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч.1 ст.286 КК України в апеляційній скарзі прокурором також не оспорюється.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК в названому кримінальному провадженні суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду в межах апеляційної скарги.
Згідно з частинами 1 і 2 ст.409 КПК при вирішенні питання про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення суд апеляційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України. Відповідно до змісту зазначеної норми закону підставами для зміни або скасування зазначеного вироку суду першої інстанції в апеляційному порядку є лише істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Перевіривши матеріали кримінального правопорушення в межах апеляційних вимог, колегія суддів вважає обгрунтованими доводи прокурора в апеляційній скарзі про невідповідність призначеного ОСОБА_6 покарання ступеню тяжкості вчиненого та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.
Висновок суду про призначення обвинуваченому ОСОБА_6 основного покарання у вигляді штрафу без застосування додаткового покарання не грунтується на загальних засадах призначення покарання.
Відповідно до вимог ст.65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
При вирішенні питання про призначення обвинуваченому мінімального покарання без застосування додаткового покарання суд має належним чином досліджувати й оцінювати всі обставини, які мають значення для кримінального провадження та застосовувати вказані вимоги закону лише в тому разі, коли для цього є умови й підстави, про що у судовому рішенні мають бути наведені докладні мотиви.
Приймаючи рішення про визначення ОСОБА_6 зазначеного у вироку покарання суд першої інстанції послався на ступінь тяжкості кримінального правопорушення, на дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, характеризується позитивно, працює, проживає з матір'ю, яка є інвалідом по зору, і бабкою. Крім того, суд визнав щире каяття і відшкодування заподіяних збитків обставинами, що пом'якшують покарання.
За таких обставин суд дійшов обгрунтованого висновку щодо призначення ОСОБА_6 основного покарання у виді штрафу, що в апеляційній скарзі прокурора не заперечується.
З огляду на наявність обставин, що пом'якшують покарання, а також з урахуванням того, що ОСОБА_6 раніше не судимий, позитивно характеризувався за місцем проживання і роботи, на що є посилання у вироку, у суду були підстави для призначення обвинуваченому основного покарання ближче до мінімальної межі санкції ч.1 ст.286 КК, за якою його було засуджено.
Колегія суддів погоджується з таким рішенням суду першої інстанції і вважає його обгрунтованим.
Що стосується апеляційних вимог прокурора відносно збільшення розміру штрафу з 3400 грн. до 6800 грн., то вони є немотивованими. В апеляції прокурора доводів про явну невідповідність призначеного основного покарання ОСОБА_6 ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого внаслідок м'якості не наведено. З цих підстав колегія суддів вважає апеляційну скаргу прокурора в цій частині такою, що не підлягає задоволенню.
Разом із тим, при вирішенні питання щодо не призначення додаткового покарання судом в достатній мірі не враховані та не проаналізовані конкретні обставини цього кримінального правопорушення, його наслідки і дані про особу.
Так, суд залишив поза увагою те, що обвинувачений під час дорожньо-транспортної події перебував в стані алкогольного сп'яніння. Більш того, суд без наведення будь-яких мотивів не визнав зазначену обставину такою, що обтяжує покарання, хоча це передбачено ст.67 КК.
Той факт, що ОСОБА_6 , як це зазначено у вироку, живе з мамою, інвалідом по зору, має бабку, для перевозки яких необхідний транспортний засіб, з огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення не дає підстав не застосувати додаткове покарання щодо ОСОБА_6 . А тому рішення суду стосовно незастосування додаткового покарання відносно обвинуваченого не можна визнати вмотивованим і обгрунтованим.
Таким чином, колегія суддів вважає, що призначення ОСОБА_6 основного покарання у виді штрафу без застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в даному випадку не є необхідним і достатнім для його виправлення та не відповідає меті покарання, якою є також попередження вчинення нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами.
Виходячи з наведеного призначення ОСОБА_6 за ч.1 ст.286 КК України зазначеного у вироку покарання без застосування судом щодо обвинуваченого додаткового покарання колегія суддів не може визнати обгрунтованим, у зв'язку з чим відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.420 КПК України вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання необхідно скасувати і з метою застосування більш суворого покарання ухвалити свій вирок, яким призначити обвинуваченому більш суворе покарання, ніж це визначив суд першої інстанції.
З цих підстав колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора в частині, де йдеться про необхідність призначення ОСОБА_6 додаткового покарання, підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.532 КПК України судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його оголошення.
Виходячи з наведеного та враховуючи дані про особу обвинуваченого колегія суддів не убачає підстав для застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 під час ухвалення свого вироку.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.404,407,420 КПК України, колегія суддів
Ухвалила:
Апеляційну скаргу прокурора частково задовольнити.
Вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 12 березня 2014 року щодо ОСОБА_6 в частині призначеного йому покарання скасувати.
Призначити ОСОБА_6 за ч.1 ст.286 КК України покарання у виді штрафу на користь держави в розмірі 3400 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.
В решті вирок щодо ОСОБА_6 залишити без зміни.
Вирок суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_6 набирає законної сили з моменту його проголошення.
На судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо ОСОБА_6 може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді