Справа № 22-ц/793/1433/14Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 19, 23 Орендарчук М. П.
Доповідач в апеляційній інстанції
Трюхан Г. М.
29 травня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоТрюхан Г. М.
суддівМагда Л. Ф. , Міщенко С. В.
при секретаріБражнюк О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 28 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання договору дарування недійсним,
Вивчивши матеріали справи, колегія суддів, -
В квітні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_7, посилаючись на те, що в січні 2009 року між сторонами було укладено договір позики грошей, який був посвідчений приватним нотаріусом Христинівського нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_9 19 січня 2009 року за №168.
20 січня 2009 року ОСОБА_7 була складена розписка про те, що в разі не повернення боргу, який складає 11 000 доларів США до 19 січня 2010 року, в рахунок погашення боргу йому буде передано магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Вказана будівля торгового павільйону належить ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу.
Борг, згідно договору, повернуто не було.
Також виявилось, що вказаний магазин був подарований позивачем ОСОБА_10 , що підтверджується догвором дарування від 10 лютого 2010 року.
Вважає, що ОСОБА_7 не мав права розпоряджатися вказаним магазином, оскільки відповідно до ч.1 ст. 589 ЦК України підставою набуття заставодержателем права звернення на предмет застави є невиконання основного зобов'язання, забезпечене заставою.
Відповідно до п.3.5 наказу від 22 лютого 2012 року №296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», правочини від імені неповнолітніх, а також від імені осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть бути посвідчені лише за умов, якщо вони вчинені за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника та з дозводлу органу опіки та піклування.
Листом Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області було повідомлено, що ОСОБА_7 з питанням дарування житла неповнолітній ОСОБА_10 до органу опіки та піклування Христинивіської райдержадміністрації не звертався та відповідне розпорядження не видавалось.
Просив суд визнати договір дарування торгового павільйону від 4 лютого 2010 року недійсним.
Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 28 березня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до відхилення з слідуючих підстав.
Суд встановив, що 4 лютого 2010 року ОСОБА_7 обдарував, а ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які діяли в інтересах своєї малолітньої доньки (обдарованої) ОСОБА_10 прийняли дарунок, а саме: торговий павільйон, встановлений по АДРЕСА_1. Договір посвідчено нотаріально.(а.с.5).
ОСОБА_11, яка діяла в інтересах ОСОБА_10, укладала договір дарування на підставі рішення виконавчого комітету Христинівської міської ради від 22 січня 2010 року, яким отримала дозвіл на отримання в дарунок на ім'я малолітньої доньки магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» за вказаною вище адресою.(а.с. 53)
Відповідно до ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно у майно (дарунок) у власність.
Статтею 719 ЦК України передбачено, що договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Колегія суддів погоджується з висновком суду, що договір дарування від 4 лютого 2010 року укладений у відповідності до ст..ст. 717, 719 ЦК України та Законів України «Про охорону дитинства», «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних громадян і безпритульних дітей».Також доречним є зазначення, що рішення про надання дозволу в інтересах малолітніх та неповнолітніх дітей, вимагається виключно при відчуджені майна, в даному випадку ОСОБА_10 отримала майно.
Крім того, посилання апелянта на те, що згідно рішення виконавчого комітету дозвіл на дарування малолітній надавався на магазин, а не на торговий павільйон є безпідставними., оскільки і магазин, і торговий павільйон є ідентичним у своєму розумінні.
Звертаючись до суду із даним позовом, позивач також зазначив, що ОСОБА_7 не мав права розпоряджатись магазином «ІНФОРМАЦІЯ_1», оскільки відповідно до ч. 1 ст. 589 ЦК України підставою набуття заставодержателем права звернення на предмет застави є невиконання основного зобов'язання, забезпечене заставою.
Відповідно до ст..19 «Про заставу», за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Відповідно до ст..577 ЦК України, якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню.
Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадку та в порядку встановлених Законом.
Таким чином, виходячи з наведеного вбачається, що застава повинна бути оформлена відповідно до вимог закону, а саме ст.. 574 ЦК України, яка передбачає, що застава виникає на підставі договору закону або рішення суду, однак як вбачається з наданих позивачем документів, то такі докази суду не надані, а тому дане майно не є предметом застави, в зв'язку з чим районний суд правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог.
Наявність боргу відповідача перед позивачем за договором позики не є підставою для визнання укладеного між відповідачами договору дарування торгового павільйону недійсним у розумінні ст..ст.203, 215 ЦК України.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Доводи апеляційної скарги з цього приводу є тотожними з доводами позовної заяви, були предметом перевірки суду першої інстанції, правильності висновків суду не спростовують, оскільки носять суб'єктивний характер і грунтуються на неправильному трактуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Ухвалене у справі рішення є законним і обґрунтованим.
Підстав для задоволення апеляційної скарги за наведеними у ній доводами колегія суддів судової палати не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307; 308; 314; 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 28 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання договору дарування недійсним відхилити.
Рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 28 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання договору дарування недійсним - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно після її проголошення але може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів, починаючи з часу проголошення ухвали.
Головуючий :
Судді :