Справа № 22-ц/793/933/14Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 19, 21 Степаненко О. М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Трюхан Г. М.
30 травня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоТрюхан Г. М.
суддівМіщенко С. В. , Сіренко Ю. В.
при секретаріАнкудінова О.В., Рибасюк О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 17 лютого 2014 року та на ухвалу Придніпровського районного суду м.Черкаси від 21 лютого 2014 року по справі за позовом ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ОСОБА_7, третя особа Друга Черкаська державна нотаріальна контора про визнання договору дарування недійсним,
Вивчивши матеріали справи, колегія суддів, -
В травні 2013 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9 звернулись до суду із вказаним позовом до ОСОБА_7, третя особа Друга Черкаська державна нотаріальна контора, посилаючись на те, що 8 травня 2007 року позивачі з однієї сторони та відповідач з іншої сторони, уклали договір дарування, який зареєстрований державним нотаріусом Другої Черкаської державної нотаріальної контори норчемною М.В., № 3-377.
За вказаним договором дарувальники подарували відповідачу належну їм квартиру за адресою: АДРЕСА_1.
Вище вказана квартира належить дарувальникам на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації Придніпровського районного виконавчого комітету від 17 січня 1996 року та договору дарування частини квартири, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_11 за № 4003 від 10 вересня 1997 року.
Вважають, що вказаний договір дарування підлягає визнанню недійсним, виходячи із наступного.
У 2007 році відповідач запропонувала ОСОБА_8 та ОСОБА_9 свої послуги по забезпеченню доглядом, харчуванням, медичними препаратами та утримання квартири в належному стані, за що попросила позивачів передати їй квартиру за адресою: АДРЕСА_1, шляхом укладення із відповідачем договору дарування.
Позивачі погодилися та 8 травня 2007 року уклали договір дарування. Спочатку відповідач позивачам допомагала, доглядала за ними, виконувала всі обов'язки по утриманню. Але згодом ОСОБА_7 припинала доглядати за позивачами, що порушує їх домовленість.
Ознайомившись детальніше із укладеним договором дарування, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 зрозуміли, що уклали зовсім інший правочин.
У позивачів подарована квартира є їхнім постійним місцем проживання, інше житло у них відсутнє, тому вони змушені звернутися до суду за захистом свого права.
Крім того, ОСОБА_8 хворіє на психічні розлади здоров'я, перебуває під наглядом лікаря - психіатра з 1994 року з приводу неврозоподібних розладів, а з 2009 року - з приводу судинної деменції, що підтверджується інформацією від 3 квітня 2013 року, наданою КЗ «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер».
Отже, на момент підписання договору дарування від 8 травня 2007 року ОСОБА_8 не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.
Також, укладаючи договір дарування ОСОБА_9 вважала, що передає ОСОБА_7 у власність належну їй частину квартири, взамін чого остання зобов'язується забезпечувати позивачам утримання та догляд довічно. А тому, в силу ч. 1 ст. 229 ЦК України ОСОБА_9 помилилася щодо обставин, які мають істотне значення.
Крім того, позивачі вважають, що підставою для визнання договору дарування недійсним є те, що нотаріус в договорі послався на норми законодавства, зокрема, ст. ст. 182, 210. 640, 655 - 663. 679, п. 2 ч. 2 ст. 680 ЦК України, ст. ст. 59, 65, 74 СК України, ст. 14 ЗУ «Про податок з доходу фізичних осіб», п. 13 правил користування жилими приміщеннями в жилих будинках та прибудинкових територіях, затверджених Постановою Кабінетом Міністрів України від 08.10.1992 року № 572, які зовсім не відносяться до суті договору дарування та його загальних положень.
Просили визнати договір дарування від 8 травня 2007 року, укладений між ОСОБА_8, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 недійсним; стягнути з ОСОБА_7 на їх користь понесені судові витрати.
Рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 17 лютого 2014 року позов задоволено частково. Договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 8 травня 2007 року між ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_7, посвідчений Другою черкаською державною нотаріальною конторою, зареєстрований в реєстрі за №3-377 - визнано недійсним в частині дарування 1/2 частини вищевказаної квартири, яка належить ОСОБА_8
Договір дарування в частині дарування ? частини квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_9 - залишено без змін.
Стягнуто із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 судові витрати в сумі 172 грн. 05 коп.
Ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 21 лютого 2014 року виправлено описку в резолютивній частині рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 17 лютого 2014 року та визнано правильним наступне викладення абзаців :
«Договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 8 травня 2007 року між ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_7, посвідчений Другою черкаською державною нотаріальною конторою, зареєстрований в реєстрі за №3-377 - визнано недійсним в частині дарування 2/3 частини вищевказаної квартири, яка належить ОСОБА_8
Договір дарування в частині дарування 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_9 - залишено без змін.
Стягнуто із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 судові витрати в сумі 229 грн. 40 коп.»
Не погоджуючись з ухваленим рішенням та постановленою ухвалою ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в частині дарування 2/3 частини спірної квартири ОСОБА_7 та ухвалу суду в аналогічній частині.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до відхилення з наступних питань.
З матеріалів справи вбачається, що згідно договору дарування від 8 травня 2007 року ОСОБА_9, ОСОБА_8 подарували належні їм на праві власності частки квартири, а ОСОБА_7 отримала в дар квартиру АДРЕСА_1.
Згідно висновку акту судово-психіатричної експертизи №12 від 10.01.2014, на момент складання та посвідчення Другою черкаською державною нотаріальною конторою договору дарування від 08.05.2007 ОСОБА_8 страждав на хронічний стійкий психічний розлад у вигляді органічного психічного розладу, набутого в наслідок тривало існуючої декомпенсованої хронічної атеросклеротичної гіпертонічної, інтоксикаційної енцефалопатії з вестибуло-атактичними та цефалгічними розладами, з домінуючими проявами у вигляді когнітивних (переважно дизмнестичних порушень) та декомпенсованих тривожно-депресивних розладів з ознаками тривалого вживання бензодіазепінів зі шкідливими наслідками, що на думку комісії позбавляло на вказаний період часу його здатності усвідомлювати значення своїх дій, надавати їм належну оцінку та керувати ними.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
Відповідно до п. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
За частиною 1 статтею 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені (рішення про визнання ОСОБА_8 недієздатним ухвалено 12.12.2013 Придніпровським районним судом м. Черкаси, тобто після укладання спірного договору)
Посилаючись на викладене колегія суддів вважає, що ОСОБА_8 не усвідомлював значення своїх дій під час вчинення договору дарування своєї частини квартири, що підтверджується вище вказаним висновком судово-психіатричної експертизи.
Твердження апелянта про відсутність повноважень експерта спростовуються матеріалами справи , а саме: виписками із Реєстру атестованих судових експертів, сертифікатом спеціаліста тощо.
Відповідно до ч.2 ст.150 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).
Як вбачається з матеріалів справи під час судового розгляду справи була призначена та проведена судово-психіатрична експертиза, яка є повною, ясною і є достатньою для встановлення всіх обставин справи.
Клопотань щодо проведення повторної експертизи жодною із сторін в суді першої інстанції не заявлялось.
Крім того, колегія суддів вважає доречним і висновок районного суду про відсутність підстав для визнання недійсним договору дарування в частині дарування 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 у зв'язку із допущенням ОСОБА_9 помилки щодо обставин, які мають значення для справи
Відповідно до вимог ч.1 ст.229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилялась щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Згідно роз'яснень, даних в п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2099 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією із сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Усупереч положенням ст.60 ЦПК України позивач не надала суду доказів, які б об'єктивно вказували, що на момент укладення договору дарування вона діяла під впливом помилки, яка має істотне значення.
ОСОБА_9 не надано доказів, які б свідчили про те, що укладаючи договір дарування сторони мали на увазі укласти договір довічного утримання зважаючи, що помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення і не свідчить про його недійсність.
Зазначені ОСОБА_9 обставини щодо допущення нею помилки при укладенні договору дарування не свідчать про те, що укладаючи вказаний договір ОСОБА_9 помилялася щодо природи правочину та обов'язків сторін, передбачених ним, і судом не встановлено жодної обставини, яка б вказувала на те, що між нею та ОСОБА_7 існувала угода про її утримання та догляд відповідачкою.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Доводи апеляційної скарги є тотожними з доводами позовної заяви, були предметом перевірки суду першої інстанції, правильності висновків суду не спростовують, оскільки носять суб'єктивний характер і грунтуються на неправильному трактуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Ухвалене у справі рішення є законним і обґрунтованим.
Ухвалюючи рішення по даній справі, суддею першої інстанції було допущено описку в резолютивній частині рішення, а саме: в зазначенні частки спірної квартири ОСОБА_8 в розмірі ? та ОСОБА_9 в розмірі ? , які ухвалою суду від 21 лютого 2014 року були виправлені на належні 2/3 частин та 1/3 частину відповідно.
Згідно витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 27 квітня 2007 року частка ОСОБА_9 становила - 1/3, ОСОБА_8 - 2/3, що також підтверджується свідоцтвом про право власності, виданого органом приватизації Придніпровського районного виконавчого комітету від 17 січня 1996 року та договором дарування частини квартири, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_11 за №4003 від 10 вересня 1997 року.
Відповідно до ч.1 ст. 219 ЦПК України, суд може з власної ініціативи або за заявою осіб, які беруть участь у справі, виправити допущені у судовому рішенні описки чи арифметичні помилки.
Із змісту рішення суду вбачається, що в мотивувальній частині суддя дійсно допустив вище вказану описку, яка має істотний характер та може утруднити виконання рішення, внаслідок чого, скориставшись своїм правом, виправив її з власної ініціативи, постановивши відповідну ухвалу.
З огляду на це ухвала судді є законною.
Підстав для задоволення скарги колегія суддів судової палати не вбачає, оскільки наведені в ній доводи законності ухвали не спростовують.
Керуючись ст.ст. 307; 308; 314; 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 17 лютого 2014 року та ухвалу Придніпровського районного суду м.Черкаси від 21 лютого 2014 року по справі за позовом ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ОСОБА_7, третя особа Друга Черкаська державна нотаріальна контора про визнання договору дарування недійсним - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно після її проголошення але може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів, починаючи з часу проголошення ухвали.
Головуючий :
Судді :