Справа: № 369/2001/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Медвідь Н.О. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
Іменем України
04 червня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Аліменка В.О., Ісаєнко Ю.А.,
при секретарі: Погорілій К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Києво - Святошинського районного суду Київської області від 20.03.2014 року по справі за його позовом до Лісниківської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області про визнання дій протиправними, скасування рішення суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_2 звернувся до Києво - Святошинського районного суду Київської області з адміністративним позовом до Лісниківської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області про визнання протиправними дій щодо відмови у задоволенні клопотання про надання безоплатно у власність земельної ділянки; визнання протиправним та скасування рішення від 12.11.2013 року № 215/23 в частині відмови надання безоплатно у власність земельної ділянки, зобов'язання внести на засідання найближчої сесії та розглянути клопотання про надання земельної ділянки у власність площею 0, 25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Постановою Києво - Святошинського районного суду Київської області від 20.03.2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Апеляційна інстанція повністю підтримує таку правову позицію з огляду на слідуюче.
З матеріалів справи вбачається, що позивач 18 жовтня 2013 року звернувся з клопотанням до Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району з проханням виділити йому безоплатно у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1.
Рішенням Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 12.11.2013 року № 215/23, позивачу було відмовлено в наданні земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1, оскільки відповідно до попереднього Генерального плану вільних земельних ділянок в комунальній власності села з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд немає, а новий Генеральний план знаходиться на стадії розроблення.
Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин.
Частинами першою та другою статті 116 ЗК України визначено, що громадяни і юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно вимог ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Відповідно до вимог п. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його надані.
Приписами ст. 38 Земельного кодексу України передбачено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.
Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм (ст. 39 Земельного кодексу України).
Аналіз зазначених вище правових норм свідчить, що використання земельної ділянки здійснюється виключно відповідно до генерального плану населеного пункту, а, отже, надання безоплатно у власність земельної ділянки також не може бути проведено за відсутності такого плану.
З матеріалів справи слідує, що подане клопотання позивача про виділення земельної ділянки у власність було винесено та розглянуто на засіданні сесії сільської ради з прийнятям рішення, що вказує на відсутність будь яких порушень норм чинного земельного законодавства та дотримання процедури розгляду таких клопотань.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що Лісниківська сільська рада в межах наданих їй повноважень правомірно відмовили позивачу у наданні земельної ділянки, надавши обґрунтоване пояснення такої відмови.
З приводу відмови в задоволенні позовної вимоги щодо зобов'язання внести на засідання найближчої сесії та розглянути клопотання про надання земельної ділянки у власність, апеляційна інстанція приходить до висновку про правомірність даного висновку суду першої інстанції, оскільки дана вимога є похідною від вимоги щодо визнання протиправним і скасування спірного рішення.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Києво - Святошинського районного суду Київської області від 20.03.2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Саприкіна І.В.
Судді: Аліменко В.О.
Ісаєнко Ю.А.