Справа: № 810/1070/14 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
Іменем України
04 червня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Аліменка В.О., Ісаєнко Ю.А.,
при секретарі: Погорілій К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2014 року по справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними і скасування вимоги, -
ФОП ОСОБА_2 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Білоцерківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування вимоги від 21.11.2013 року № Ф 1435 щодо сплати заборгованості по єдиному внеску в розмірі 1 852,15 грн..
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2014 року позов задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Білоцерківська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Апеляційна інстанція повністю підтримує таку правову позицію, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2, як фізична особа - підприємець, зареєстрована виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області 01.04.1997 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2, а з 01.01.2012 року є платником єдиного податку, що підтверджується копією свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_3. Одночасно, позивачка є особою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4), що підтверджується копією відповідного посвідчення серії НОМЕР_4, наявного у матеріалах справи.
21 листопада 2013 року відповідачем сформовано та направлено позивачці вимогу № Ф- 14355 про сплату боргу на суму 1852,15 грн..
Вирішуючи питання щодо правомірності спірної вимоги, судова колегія виходить з наступного.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У відповідності до п. 4. ч. 1. ст. 4 Закону платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
В свою чергу, матеріали справи не містять доказів того, що позивачка у відповідності до ст.12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», укладала договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 4 ст. 4 Закону визначені необхідні умови для звільнення від сплати єдиного внеску. До таких умов, зокрема, належить наступна: особа обрала спрощену систему оподаткування і є пенсіонером за віком або інвалідом та отримує відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачені наступні види пенсійних виплат: пенсія за віком, пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) та пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною 1 ст. 26 вище вказаного Закону визначені умови призначення пенсії за віком, зокрема: особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Позивачці призначена пенсія за віком на пільгових умовах на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Так, ст. 55 даного Закону встановлено, що особам, які є учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.
Отже, спеціальним законом встановлені умови надання пенсій за віком особам, які є учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Таким чином, наявні документи підтверджують статус позивачки, як особи, що отримує пенсію за віком та користується у зв'язку з цим встановленими законодавством пільгами, зокрема, і в частині сплати єдиного внеску до Пенсійного фонду України.
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено поняття «пенсія», як, щомісячну пенсійну виплату в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 9 вказаного Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 26 цього ж Закону визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Судом першої інстанції правомірно зауважено, що нормами зазначеного Закону встановлено загальне правило набуття (призначення) пенсії .
З матеріалів справи слідує, що з 19.06.2013 року ОСОБА_2 перебуває на обліку в УПФУ у м. Біла Церква Київської області і отримує пенсію за віком, призначену на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджується копією пенсійного посвідчення позивача № НОМЕР_1 та довідкою УПФУ у м. Біла Церква Київської області від 10.01.2014 року № 71/07.
Так, відповідно до абз. 1 даної правової норми особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Крім того, їй було видано пенсійне посвідчення, в якому вказано вид пенсії «за віком».
Отже, в даному випадку положення статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» потрібно розуміти в контексті з положеннями статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відтак, пенсія за віком може бути надана особі, яка не досягла пенсійного віку, встановленого Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за умови, якщо остання працювала або проживала на територіях радіоактивного забруднення.
Таким чином, судова колегія приходить до аналогічного з судом першої інстанції висновку, що призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку не впливає на статус позивача, як пенсіонера за віком. Вказана правова норма не встановлює окремий самостійний вид пенсії, а лише надає право особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, отримати пенсію за віком достроково, тобто із зменшенням загального пенсійного віку.
За таких обставин, враховуючи той факт, що позивач отримує довічну пенсію за віком, а частина четверта статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не містить застережень щодо її незастосування до осіб, яким пенсію за віком призначено на пільгових умовах на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також, беручи до уваги те, що матеріали справи не містять доказів укладення позивачкою з органом доходів і зборів договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, судом першої інстанції зроблено правомірний висновок, що з серпня 2011 року позивач не повинен сплачувати за себе єдиний внесок.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 09.10.2012 року по справі № К/9991/49213/12 та від 30.01.2014 року по справі № К/800/33413/13.
Крім того, у постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року по справі № 21 -25а14 (реєстраційний номер 38655042) зазначено, що: особи, яким призначені пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є пенсіонерами за віком, і це відповідає Прикінцевим положенням Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Таким чином, фізичні особи - підприємці, які отримують зазначену пенсію і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», проте не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільній основі.
За ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судової рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних шх самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт. що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 41, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Саприкіна І.В.
Судді: Аліменко В.О.
Ісаєнко Ю.А.