28 травня 2014 рокусправа № 2а/0470/2553/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.
суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.
за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 березня 2012 року у справі №2а/0470/2553/11 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області, Державного агентства земельних ресурсів України про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-
ОСОБА_1 01.03.2011 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Держкомзему у Дніпропетровській області, правонаступником якого є Головне управління Держземагентства у Дніпропетровській області (далі-відповідач-1), Державного комітету України із земельних ресурсів, правонаступником якого є Державне агентство земельних ресурсів України (далі - відповідач-2) згідно якого, з урахуванням уточнень, просить:
поновити його на роботі на посаді заступника начальника Головного управління Держкомзему у Дніпропетровській області;
стягнути з відповідачів, солідарно, заробітну плату за весь період вимушеного прогулу у сумі 178 898,10 грн., компенсацію за невикористані основну та додаткові відпустки за час вимушеного прогулу у сумі 30 273,64 грн., а також компенсацію за матеріальну допомогу на оздоровлення у сумі 13 526,40 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що він працював на посаді заступника начальника Головного управління Держкомзему у Дніпропетровській області. 14.10.2009 року його було звільнено з займаної посади. З наказом про звільнення позивач не погоджується, оскільки посада, яку він займав у Головному управлінні, не скорочена, та наказ про його звільнення був виданий без введення нової структури і штатного розпису, які були введені після його звільнення, звільнення відбулося в період тимчасової непрацездатності.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 березня 2012 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Постанова суду мотивована тим, що відповідачем-1 було виконано вимоги трудового законодавства щодо процедури звільнення працівника, тому, враховуючи обставини відмови працівника від переведення на іншу роботу, а також відсутності переваг в залишенні на роботі, позивача правомірно звільнено з роботи.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач оскаржив її до апеляційного суду з підстав неповного з'ясування обставин справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
В апеляційній скарзі зазначає про звільнення його без врахування переважного права на залишення на роботі, перебування на лікарняному під час звільнення, без попередньої згоди виборного органу, членом якого він є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки.
Згідно заперечень на апеляційну скаргу, відповідачі посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, просили у її задоволені відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2012 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 березня 2012 року у було скасовано та прийнято нову постанову якою позов задоволено.
Суд поновив позивача на роботі на посаді заступника начальника Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області з 14 жовтня 2009 року та зобов'язав Головне управління Держземагентства у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу з 14.10.2009 року по 17.07.2012 року з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою вищого адміністративного суду України від 18 грудня 2013 року постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2012 року скасовано, справу направлено на розгляд до суду апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представників відповідачів, які заперечували щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що у період з 10.05.1995 року по 14.10.2009 року позивач працював на посаді заступника начальника Головного управління Держкомзему у Дніпропетровській області.
Згідно наказу Державного комітету України із земельних ресурсів № 706-кт від 14.10.2009 року позивача звільнено із займаної посади у зв'язку із скороченням штату відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Підставою звільнення у наказі зазначено попередження позивача про вивільнення від 14.08.2009 року, згідно якого позивач попереджений про майбутнє вивільнення у разі скорочення посад заступників начальника Головного управління та йому запропоновано працевлаштуватися на посаду начальника відділу Держкомзему у місті Марганець у Дніпропетровській області. При цьому підставою вивільнення вказано на майбутні зміни в організації виробництва і праці Головного управління відповідно до наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 07.02.2009 року № 54-кт «Про затвердження примірної структури Рескомзему АР Крим, Головних управлінь Держкомзем у областях, містах Києві та Севастополі, Держземінспекції та їх граничної чисельності».
Зазначеним наказом Держкомзему від 07.02.2009 року № 54-кт затверджено Примірну структуру Головного управління, в т.ч. у Дніпропетровській області та граничну чисельність працівників Головних управлінь Держкомзему у областях. При цьому начальникам Головних управлінь наказано з урахуванням установленої граничної чисельності до 12 березня поточного року подати Управлінню фінансової політики для опрацювання та подання на затвердження Голові Держкомзему структуру та штатний розпис відповідного територіального органу Держкомзему. Відповідно до додатку 2 до даного наказу примірною структурою було передбачено 1 посаду першого заступника та 2 посади заступника начальника Головного управління відповідно до додатку 5 до наказу, всього граничною чисельністю передбачено 3 посади заступників начальника Головного управління Держкомзему у Дніпропетровській області.
Наказом Держкомзему від 15.05.2009 року № 231-кт були внесені зміни до наказу № 54-кт від 07.02.2009 року, а саме затверджено граничну чисельність працівників Головних управлінь Держкомзему в областях (додаток 5), зокрема у Дніпропетровській області скорочено 2 посади з 353 до 351, в т.ч. 2 посади апарату Головного управління (з 56 до 54 одиниць), встановлено кількість посад заступників начальника - 3 одиниці.
На виконання вищенаведених наказів Держкомзему, Головним управлінням Держкомзему у Дніпропетровській області видано наказ № 29 від 15.06.2009 року, згідно з яким з 18 серпня 2009 року мала бути введена нова структура та штатний розпис апарату Головного управління Держкомзему в області та працівники повідомлені про зміни в організації виробництва і праці та зміни істотних умов праці не пізніше ніж за 2 місяці. Згідно п. 3.2 наказу, у зв'язку зі зміною організації виробництва і праці та зміною істотних умов праці наказано змінити відповідні структурні підрозділи головного управління, вивільнити працівників та запропонувати переведення на іншу роботу, в т.ч. заступнику начальника головного управління ОСОБА_1
Наказом № 43 від 31.07.2009 року Головного управління Держкомзему у Дніпропетровській області наказ № 29 від 15.06.2009 року скасовано.
На виконання наказів Держкомзему № 54-кт від 07.02.2009 року та від 15.05.2009 року № 231-кт Головним управлінням Держкомзему у Дніпропетровській області наказом № 47 від 14.08.2009 року введено в дію 14 серпня 2009 року нову структуру та штатний розпис апарату Головного управління Держкомзему у Дніпропетровській області, затвердженого Головою Державного комітету України із земельних ресурсів та у зв'язку із зміною структури і штатного розпису з 14 серпня 2009 року скорочено посада першого заступника начальника та 3 посади заступників начальника Головного управління. Зокрема, затвердженою 14.08.2009 року Головою Держкомзему України структурою Головного управління Держкомзему України у Дніпропетровській області було встановлено: 1 посада начальника Головного управління; 1 посада заступника начальника Головного управління; 1 посада заступника начальника Головного управління - начальника відділу державної землевпорядної експертизи та контролю за дотриманням ліцензійних умов; 1 посада заступника начальника Головного управління - начальника відділу державного земельного кадастру, моніторингу та ведення державної реєстрації земель. Затверджений Головою Держкомзему України штатний розпис на 2009 рік Головного управління Держкомзему України у Дніпропетровській області введено в дію 14.08.2009 року.
З вищезазначеними наказами позивач був ознайомлений, в т.ч., як голова профспілкової організації Головного управління Держкомзему у Дніпропетровській області, про що свідчать листи погодження.
14 серпня 2009 року, відповідно до наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 07.02.2009 року № 54-кт та змінами в організації виробництва і праці в Головному управлінні Держкомзему у Дніпропетровській області, ОСОБА_1 - заступника начальника головного управління Держкомзему у Дніпропетровській області попереджено про майбутнє вивільнення у разі скорочення посад заступників начальника Головного управління та запропоновано працевлаштування на посаді начальника відділу Держкомзему у місті Марганець у Дніпропетровській області; встановлений строк дії попередження - 2 місяці, починаючи з дня попередження. Також даним попередженням позивача повідомлено, що у разі скорочення штату він буде звільнений із займаної посади згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату або чисельності.
Відповідно до підпису на вказаному попередженні, позивач відмовився від запропонованої посади.
Отже, скорочення штату та чисельності відбулося у Головному управлінні Держкомзему в Дніпропетровській області з 14.08.2009 року шляхом введення нової структури та штатного розпису апарату Головного управління Держкомзему у Дніпропетровській області, затвердженого 14.08.2009 року Головою Держкомзему України.
У зв'язку з скороченням штату та враховуючи відмову позивача від запропонованої посади, останнього було звільнено із займаної посади заступника начальника Головного управління Держкомзему у Дніпропетровській області відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України наказом № 706-кт від 14.10.2009 року Держкомзему України.
Правомірність та обґрунтованість дій та рішень відповідачів щодо звільнення позивача є предметом спору переданого на вирішення суду.
Вирішуючи спірні відносини між сторонами та відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що звільнення позивача є правомірними, оскільки позивача завчасно було попереджено про наступне звільнення, йому пропонувалася інша посада від якої він відмовився.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Таким чином, виходячи з нормативного тлумачення частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.
Однак суд першої інстанції, не досліджуючи питання щодо наявності інших вакантних посад, які відповідно до своєї кваліфікації міг обіймати позивач, встановивши, що йому була запропонована лише посада начальника відділу Держкомзему у місті Марганець у Дніпропетровській області, від якої він відмовився, дійшов необґрунтованого висновку про дотримання відповідачами вимог частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України.
Між тим в матеріалах справи відсутні докази неможливо переведення позивача, за його згодою, на іншу роботу, крім посади начальника відділу Держкомзему у місті Марганець у Дніпропетровській області. Відповідачами не було надано суду жодних доказів в підтвердження відсутності інших вакантних посад на роботі, які відповідно до своєї кваліфікації міг би обіймати позивач.
Отже суд апеляційної інстанції вважає, що за таких обставин позивач був звільнений з посади без дотриманням вимог статей 40 та 49-2 КЗпП.
Відповідно до статтею 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При цьому в матеріалах справи, містяться докази наявності у позивача на час звільнення стажу перебування на посаді заступника начальника управління більш 14 років, 9 рангу державного службовця, вченого ступеня кандидата наук, свідоцтва про підвищення кваліфікації, зазначене свідчить про більш високу кваліфікацію позивача ніж у інших заступників, при цьому нагородження позивача у 2004 році нагрудним знаком Деркомзему України «Почесний землевпорядник України» також свідчить про його більш високу продуктивність праці ніж у інших працівників яки не мають таких нагород (т. 2 а.с. 47-48, 51,52, 55).
Проте відповідачами не було враховано вимог вказаної статті, оскільки звільнення позивача відбулось без відповідного аналізу кваліфікації і продуктивності праці позивача. Доказів іншого суду надано не було.
Відповідно до частини третьої статті 41 Закону України від 15 вересня 1999 року № 1045-XIV «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (далі - Закон № 1045-XIV) та частини третьої статті 252 КЗпП України звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об'єднання профспілок).
Ці норми встановлюють додаткові гарантії для працівників, обраних до профспілкових органів, і застосовуються, крім дотримання загальних норм.
Згідно з частиною першою статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Відповідно до частини сьомої зазначеної статті рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування такої відмови, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілкової організації (профспілкового представника).
Між тим, згідно з матеріалами справи відповідач-1, незважаючи на те, що позивач є керівником профспілкового органу відповідача-1, не звертався за отриманням попередньої згоди виборного органу, членом якого є позивач, а також до вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об'єднання профспілок працівників бюджетних установ) для отримання попередньої згоди на звільнення.
Отже оскільки позивач на момент звільнення був керівником виборного профспілкового органу (профспілкової організації відповідача-1), його звільнення мало бути проведено з дотриманням вимог статті 252 КЗпП України та статті 41 Закону України № 1045-XIV навіть у тому разі, коли в загальному порядку звільнення працівника відповідно до статті 43-1 КЗпП України допускається без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
Згідно з статтею 40 КЗпП України передбачено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.
Відповідно до листка непрацездатності від 12.03.2012 року №1623/12-10 позивач перебував на лікарняному з 14.10.2009 року по 19.10.2009 року, який було оплачено відповідачем-1 (т. 1 а.с. 7).
Отже, позивач був звільнений з державної служби з посади заступника начальника Головного управління Держкомзему у Дніпропетровській області в період тимчасової непрацездатності, що також є незаконним.
Порушення процедури звільнення позивача є підставою для поновлення його на державній службі на зазначеній посаді та підставою для зобов'язання відповідача-1 нарахувати та виплатити на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу з 14.10.2009 року по 17.07.2012 року (часу поновлення позивача на роботі постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2012 року) з урахуванням виплачених сум.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду та прийняття нової постанови про задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 198, пунктом 4 частини 1 статті 202, статтею 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 березня 2012 року у справі №2а/0470/2553/11 - скасувати та прийняти нову постанову якою позов задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді заступника начальника Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області з 14 жовтня 2009 року.
Зобов'язати Головне управління Держземагентства у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 14.10.2009 року по 17.07.2012 року з урахуванням виплачених сум.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст постанови виготовлений 2 червня 2014 року.
Головуючий: В.Є. Чередниченко
Суддя: А.О. Коршун
Суддя: О.М. Панченко