29 травня 2014 рокусправа № 2а-8452/10/0870
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.
суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.
за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 січня 2011 року у справі № 2а-8452/10/0870 за позовом ОСОБА_1 до Бердянського міжрайонного прокурора Запорізької області про скасування протесту прокурора №685 від 13.04.2009 року на п.1 рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради від 04.11.2004 №611, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Бердянського міжрайонного прокурора Запорізької області, в якому просить скасувати протест прокурора Бердянської міжрайонної прокуратури від 13.04.2009 №685 на п.1 рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради від 04.11.2004 №611 «Про призначення опіки та припинення піклування».
Позов обґрунтовано тим, що виконавчий комітет Бердянської міської ради, приймаючи 04.11.2004 року рішення № 611 про призначення його опікуном над недієздатним ОСОБА_2, діяв відповідно до положень ст. 63 Цивільного Кодексу України в редакції, чинній на час прийняття рішення, тому посилання прокурора в протесті на порушення виконавчим комітетом при прийнятті рішення положень ст. 60 Цивільного Кодексу України є безпідставним, а принесений протест незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 січня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.
Постанова суду мотивована тим, що Бердянський міжрайонний прокурор мав всі передбачені законодавством повноваження, внести протест до виконавчого комітету Бердянської міської ради щодо скасування п.1 рішення №611 від 04.11.2004 року, оскільки на його думку рішення прийняте з порушенням закону.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову якою скасувати протест Бердянського міжрайонного прокурора Запорізької області від 13.04.2009 №685 на п.1 рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради від 04.11.2004 №611 «Про призначення опіки та припинення піклування» та з урахуванням клопотання про доповнення позовних вимог, позивач просить визнати дії екс-прокурора Бердянськогї міжрайонної прокурори Запорізької області протиправними.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що судом першої інстанції не повно встановлено обставини, що мають значення для справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення прокурора який заперечував щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області від 04.11.2004 року №611 ОСОБА_1 призначений опікуном над недієздатним ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та над його житлом (а.с.38).
13.04.2009 року Бердянський міжрайонний прокурор вніс протест №685 на п.1 рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради від 04.11.2004 №611 «Про призначення опіки та припинення піклування», оскільки вказане рішення вважає незаконним так як в порушення вимог ст.60 ЦК України, виконавчий комітет Бердянської міської ради замість направлення відповідного подання до суду про призначення опіки над ОСОБА_2 прийняв рішення стосовно призначення опіки над даною особою, чим перевищив надані йому законом повноваження (а.с.7).
Відповідно до рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області №305 від 16.06.2009 року протест Бердянського міжрайонного прокурора Запорізької області від 13.04.2009 №685 на п.1 рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради від 04.11.2004 №611 «Про призначення опіки та припинення піклування» задоволений (а.с.17).
Законність протесту Бердянського міжрайонного прокурора Запорізької області від 13.04.2009 №685 на п.1 рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради від 04.11.2004 №611 «Про призначення опіки та припинення піклування» є предметом спору переданого на вирішення суду.
Суд апеляційної інстанції проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 121 Конституції України передбачено, що прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; 3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Відповідно до ст. 123 Конституції України зазначено, що організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.
Спеціальним законом, який регламентує представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді є Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ (далі Закон № 1789-ХІІ).
Відповідно до пунктів 1 та 2 частини 1 статті 20 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право: - опротестувати акти Прем'єр-міністра України, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих Рад, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також рішення і дії посадових осіб; - вносити подання або протест на рішення місцевих Рад залежно від характеру порушень.
Згідно із ст. 21 Закону України «Про прокуратуру», протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору. У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду. Подача такої заяви зупиняє дію правового акта.
Враховуючи те, що Законом України «Про прокуратуру» прокуратурі надано право вносити протест на рішення місцевих Рад залежно від характеру порушень та вимагати скасування такого акта, відповідач при винесенні протесту від 13.04.2009 №685 на п.1 рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради від 04.11.2004 №611 «Про призначення опіки та припинення піклування» діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже підстав для скасування такого протесту не має.
Крім того суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до частини 4 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції, а отже вимоги позивача в апеляційній скарзі щодо доповнення позовних вимог, а саме в частині визнати дії екс-прокурора Бердянськогї міжрайонної прокурори Запорізької області протиправними, суд апеляційної інстанції не може розглядати, оскільки ці вимоги не були заявлені в суді першої інстанції.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 200, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 січня 2011 року у справі № 2а-8452/10/0870 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлений 30 травня 2014 року.
Головуючий: В.Є. Чередниченко
Суддя: А.О. Коршун
Суддя: О.М. Панченко