15 травня 2014 рокусправа № 808/1690/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.
суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.
за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2013 року у справі №808/1690/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ост-Вест» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ост-Вест» 11 лютого 2013 року звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби, згідно якого просить скасувати та визнати протиправним прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0013161530 від 27.11.2012 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасоване, оскільки висновки відповідача щодо несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання по земельному податку, викладені у акті №687/15-226 від 14 листопада 2012 року (далі - акт перевірки) на підставі якого його було прийнято є безпідставними та необґрунтованими.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 3 квітня 2013 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення відповідача від 27.11.2012 року № 0013161530, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по земельному податку за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 846,68 грн.
Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Позивач не є платником земельного податку, оскільки користується земельною ділянкою на підставі договору оренди від 28.02.2007 року. При цьому позивачем своєчасно та в повному обсязі сплачено орендну плату за користування земельною ділянкою.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме п.287.3 ст.287, п.288.1 ст.288 Податкового кодексу України. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, який заперечував, щодо задоволення апеляційної скарги відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що на підставі договору оренди від 28.02.2007 позивачу була надана в строкове платне користування земельна ділянка площею 0,1728 га, що розташована в м. Чернігові по вул. Космонавтів, 9, кадастровий номер 7410100000:02:015:0210.
10.02.2012 позивач подав відповідачу звітну податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2012 рік за №2616, де було визначено розмір земельного податку за 2012 рік на загальну суму 4233,42 грн., а саме за січень та лютий 2012 року по 2116,71 грн.
При цьому при заповнені звітних даних була допущена помилка, відмітка поставлена у графі "Земельний податок", в той час як у додатку 1 "Відомості про наявні земельні ділянки" відмітка поставлена у графі "Орендна плата" та зазначено Договір оренди земельної ділянки від 28.02.2007 №3005, на підставі якого позивач сплачує орендну плату
11.09.2012 позивач подав до відповідача податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2012 рік, де було визначено розмір орендної плати за 2012 рік на загальну суму 4233,42 грн., відмітка була поставлена у графі "Орендна плата".
17.09.2012 позивачем була подана уточнююча податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2012 рік №53913, де позивачем були зменшені нарахування по земельному податку, які були помилково визначені у податковій декларації від 10.02.2013.
Згідно даних наявних в матеріалах справи квитанцій, складених ПАТ "КБ "Надра", позивачем протягом 2012 року була сплачена задекларована сума орендної плати за 2012 рік.
На підставі п.п. 9.1.10 п. 9.1 ст. 9, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України відповідачем було проведено перевірку позивача з питань своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання по земельному податку, за наслідками якої 14.11.2012 складено акт (далі - акт перевірки).
Згідно із висновками зазначеного акта відповідачем встановлено порушення позивачем п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, а саме затримка сплати суми грошового зобов'язання по земельному податку в розмірі 4233,42 грн. на 174 та 203 календарні дні.
На підставі акта перевірки 27.11.2012 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.11.2012 № 0013161530, яким позивачу за затримку сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 4233,42 грн. визначено штрафні (фінансові) санкції у сумі 846,68 грн. за платежем земельний податок з юридичних осіб.
Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.
Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.
Відповідно до п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Згідно з п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Згідно з п. 50.1 ст. 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Судом встановлено, що позивач не є платником земельного податку, оскільки користується земельною ділянкою на підставі договору оренди від 28.02.2007 року.
Позивач помилково поставив відмітку у податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 10.02.2013 року №2616, а саме, у графі "Земельний податок" замість графи "Орендна плата", та у спосіб визначений Податковим кодексом України самостійно до проведення перевірки податковим органом усунув виявлену помилку, що підтверджується уточнюючою податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2012 рік №53913 від 17.09.2012 року.
Крім того позивачем своєчасно та в повному обсязі сплачено орендну плату за користування земельною ділянкою.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості висновків податкового органу викладених в акті № 687/15-226 від 14.11.2012 року про наявність в діях позивача порушення п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2013 року у справі №808/1690/13-а - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлений 16 травня 2014 року.
Головуючий: В.Є. Чередниченко
Суддя: А.О. Коршун
Суддя: О.М. Панченко