13 травня 2014 рокусправа № 173/455/14-а (2-а/173/12/2014)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чередниченко В.Є.
суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2014 року у справі № 173/455/14-а (2-а/173/12/2014) за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Верхньодніпровської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 04 березня 2014 року звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Верхньодніпровської районної державної адміністрації, в якому просить визнати протиправними дії відповідача відносно нарахування та здійснення перерахування раніше призначеної йому виплати в заниженому розмірі щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, котра постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зобов'язати відповідача усунути порушення та провести перерахунок відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат з 01.01.2007 року та стягнути недоотримані суми за даний період та зобов'язати відповідача призначити йому, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії ІІІ групи інвалідності щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 07 березня 2014 року адміністративний позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Верхньодніпровської районної державної адміністрації в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача що були ним здійснені без урахування вимог ст. 22,152 Конституції України, ст.1175 ЦК України, ст. 268 ЦК України, ст. 19 КАС України відносно нарахування та здійснення перерахунку раніше призначеної виплати в заниженому розмірі щорічної допомоги на оздоровлення позивачу, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст. 48 Закону України № 796-ХП від 28.02.1991 року та зобов'язання відповідача усунути порушення і провести перерахунок згідно 48 Закону України № 796-ХП від 28.02.1991 року у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат з 01.01.2007 року та стягнення на користь ОСОБА_1 недоотриманої суми за даний період залишити без розгляду в зв'язку з пропуском строку на звернення до суду.
Постановою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Постанова суду мотивована тим, що управління праці та соціального захисту населення Верхньодніпровської районної державної адміністрації виплачуючи позивачу щорічну допомогу на оздоровлення передбачену ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі встановленому постановою Кабінету Міністрів України №562 від 12 липня 2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Не погодившись з постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, його визнано інвалідом IІI групи з серпня 2013 року. Положеннями статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" його віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ, передбачена щорічна допомога на оздоровлення в тому числі інвалідам ІІІ групи - чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 закріплено, що в одних законах безпосередньо встановлено розміри соціальних виплат, а в інших їх визначення віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України. Відповідно до положень законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначення порядку та розмірів соціальних виплат віднесено до відання Кабінету Міністрів України.
Згідно зі статтею 87 Бюджетного кодексу України видатки на державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюються у встановленому порядку за рахунок наявних надходжень до загального фонду державного бюджету в межах обсягів призначень, передбачених у Державному бюджеті України.
Постановою Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено розмір щорічної допомоги на оздоровлення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: інвалідам 1-2 груп у розмірі 120 грн., учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії у 100 грн., 3 категорії - 75 грн., інвалідам 3 групи та дітям - інвалідам - у розмірі 90 грн.
З матеріалів справи вбачається, що при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення позивачу відповідач керувався постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та виплатив допомогу на оздоровлення за 2014 рік у розмірі 90 грн. - 14 лютого 2014 року.
Таким чином, виплата відповідачем щорічної допомоги на оздоровлення позивачу за 2014 рік здійснювалася - в період, коли наведені норми права були чинними, а їх виконання є обов'язковим.
Відтак дії відповідачів на час виплати позивачу передбачено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щорічної допомоги на оздоровлення у сумі 90 грн. були правомірними.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у даній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 200, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2014 року у справі № 173/455/14-а (2-а/173/12/2014) - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: В.Є. Чередниченко
Суддя: А.О. Коршун
Суддя: О.М. Панченко