27 травня 2014 рокусправа № 335/12222/13-а(2а/335/320/2013)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.
суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.
за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09 грудня 2013 року у справі
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач ОСОБА_1 19.11.2013 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, в якому просив, визнати протиправною бездіяльність відповідача УПФУ в Запорізькій області по не нарахуванню пенсії у відповідності до п."б" ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб навчальницького і рядового складу, органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" в редакції від 04.07.2002 року за період з 01.11.2010 року та зобов'язати призначити і нараховувати її ОСОБА_1
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09 грудня 2013 року адміністративний позов залишено без задоволення.
Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства.
Статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09.04.1992 року (в редакції зі змінами 29.04.2006 року) пенсія за вислугу років призначається:
б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 12 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.
Дана редакція закону діяла на час звернення позивача за призначенням пенсії.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є прапорщиком запасу та проходив військову службу в лавах збройних сил України з 12.04.1983 року по 29.04.1985 року, з 21.06.1986 року по 21.10.1993 року, з 31.01.1995 року по 28.07.1998 року, а тому на час звільнення з військової служби 45-річного віку не досягнув.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність у позивача права на пенсію за вислугу років у зв'язку з відсутністю законних підстав для призначення вказаної позивачем пенсії за п. б ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, деяких інших осіб", оскільки позивач досяг 45 років 14.10.2009 року, тобто після 29 квітня 2006 року, то на нього не поширюються правила зазначеної статті у редакції Закону від 04 липня 2002 року, а відтак права на військову пенсію за цим Законом він не набув.
Доводами апеляційної скарги вказані обставини не спростовуються.
За таких обставин, суд вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: Т.С. Прокопчук
Суддя: Л.А. Божко
Суддя: О.М. Лукманова