03 червня 2014 року м.ПолтаваСправа № 816/1645/14
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Удовіченка С.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Христич О.С.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Красільного Є.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державна казначейська служба України про зобов'язання вчинити дії, -
05 травня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військова частина НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державна казначейська служба України про зобов'язання провести перерахунок та виплатити грошову допомогу при звільненні з включенням до грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 до складу грошової допомоги при звільненні (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 03 червня 2014 року та уточнення позовної заяви).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді заступника начальника навчального вузла зв'язку з виховної роботи військової частини НОМЕР_1 . Відповідно наказу першого начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 11 жовтня 2013 року №350, позивач звільнений з військової служби у запас відповідно до пункту "б" Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29 жовтня 2013 року №277 року ОСОБА_1 виключений зі списків зазначеної військової частини 29 жовтня 2013 року. Відповідно до вищезазначеного наказу позивачу виплачена грошова допомога при звільненні, передбачена частиною другою статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 50% місячного грошового забезпечення позивача за 23 повних календарних років служби. Проте, ОСОБА_1 вважає неправомірним виплату йому вихідної допомоги, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889. Тому, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог від 03 червня 2014 року, просив суд задовольнити 3 пункт позовних вимог з урахуванням усного уточнення.
Відповідач проти позову заперечував, у своїх письмових запереченнях вказував, що Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 визначено, що граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення. На виконання пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 Міністром оборони України видано наказ від 15 листопада 2010 року №595 "Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України". Згідно пункту 9 вказаної Інструкції винагорода встановлюється наказами Міністра оборони України (начальника головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у Державному бюджету України на відповідний рік. А тому, при визначенні розміру та виплати грошової допомоги при звільненні, щомісячна грошова винагорода не повинна включатись до складу грошового забезпечення, для виплати грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Третя особа явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила, хоча належним чином повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомила, клопотань, заяв, заперечень не надала.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , проходив військову службу на посаді заступника начальника навчального вузла зв'язку з виховної роботи військової частини НОМЕР_1 .
Наказом Першого заступника начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 11 жовтня 2013 року №350 майора ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас відповідно до пункту ''б'' (за станом здоров'я) частини шостої статті 26 Закону України ''Про військовий обов'язок і військову службу'' (а.с. 12).
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29 жовтня 2013 року №277 з 29 жовтня 2013 року позивач виключений зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та направлений для зарахування на військовий облік до Полтавського об'єднаного міського військового комісаріату м. Полтави (а.с. 11).
На підставі статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" позивачу виплачено грошову допомогу у розмірі 50% місячного грошового забезпечення позивача за 22 повних календарних років служби (а.с. 11).
При цьому, позивач вважає, що у розмір грошової допомоги при звільненні не була включена щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій", про що ОСОБА_1 . дізнався під час отримання відповідної довідки військової частини від 17 квітня 2014 року №137 для декларування доходів за 2013 рік.
Не погоджуючись із розміром виплаченого грошового забезпечення, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на наступне
Закон який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон України №2011-XII).
Відповідно до статті 1 Закону України №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини другої статті 15 Закону України №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Відповідно до пункту 38.1 наказу Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260 "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам" встановлено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Статтею 9 Закону України №2011-XII визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону України №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" від 07 листопада 2007 року №1294 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим ( спеціальним) званням щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Частиною четвертою статті 9 Закону України Закону України №2011-XII визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій", зі змінами, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року №161 військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) встановлена щомісячна додаткова грошова винагорода: з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення.
Як вбачається з довідки Військової частини НОМЕР_1 №159 при розрахунку одноразової грошової допомоги за основу бралося місячне грошове забезпечення за кожний повний календарний рік служби в розмірі 3461,73 грн., яке складалося з посадового окладу, з окладу за військовим званням, 35% надбавки за вислугу років, 50% надбавки за виконання особливо важливих завдань, надбавка за класну кваліфікацію, 10% надбавка за таємність, 90% премії (а.с. 37).
Проте, відповідачем не включено при розрахунку одноразової грошової допомоги щомісячну додаткову грошову винагороду, яку він отримував у попередні періоди служби з посиланням на пункт 9 наказу від 15 листопада 2010 року №595 "Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України".
При цьому, суд вважає, що при визначенні розміру грошового забезпечення позивачу, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, підлягає застосуванню Закон України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а не Інструкція, яка звужує поняття грошового забезпечення, визначеного у частині другій статті 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного суду України від 12 листопада 2013 року (реєстраційний номер рішення 35667377), яка є обов'язковою для врахування відповідно до статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України.
Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про неправомірність нарахування та виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889.
Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність нарахування суми грошового забезпечення.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання провести перерахунок та виплатити грошову допомогу при звільненні з включенням до грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 до складу грошової допомоги при звільненні правомірні та підлягають задоволенню.
З огляду на викладені обставини, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Оскільки спір вирішено на користь позивача, звільненого від сплати судового збору, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163, 2442 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державна казначейська служба України про зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити грошову допомогу при звільненні ОСОБА_1 з включенням до грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, яка встановлюється військовослужбовцям Збройних Сил України, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій" з урахуванням виплаченої суми.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складено 04 червня 2014 року.
Суддя С.О. Удовіченко