Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25
"30" травня 2014 р. Справа № 911/1500/14
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОКОМ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИПІЛЛЯ АГРО ПЛЮС»
про стягнення 31 176,16грн.
Суддя Горбасенко П.В.
За участю представників:
від позивача Невальонна Н.М. (дов. № 1 від 07.05.2014р.);
від відповідача не з'явилися.
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОКОМ» (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИПІЛЛЯ АГРО ПЛЮС» (далі - відповідач) про стягнення 31 176,16грн. заборгованості, з яких: 30 000грн. боргу за поставлений, на підставі видаткових накладних № Кв000010 від 16.05.2012р. та № Кв000031 від 28.06.2012р., товар та 1 176,16грн. 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати за отриманий від позивача на підставі видаткових накладних № Кв000010 від 16.05.2012р. та № Кв000031від 28.06.2012р. товар.
Ухвалою господарського суду Київської області від 25.04.2014р. порушено провадження у справі № 911/1500/14, розгляд справи призначено на 23.05.2014р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 23.05.2014р. розгляд справи відкладено на 30.05.2014р.
30.05.2014р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про відстрочення виконання рішення суду (вх. № 10272 від 30.05.2014р.), згідно якого останній просив суд на підставі п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України відстрочити виконання рішення суду до 01 вересня 2014 року, у зв'язку із складним фінансовим становищем відповідача, яке прийнято судом.
30.05.2014р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання від 30.05.2014р. (вх. № 10273/14 від 30.05.2014р.), згідно якого останній просив суд відкласти розгляд справи № 911/1500/14 у зв'язку з неможливістю явки представника відповідача Шалахіної А.А. у судове засідання, яке призначене на 30.05.2014р., оскільки 30.05.2014р. остання буде перебувати у судовому засіданні в Печерському районному суді м. Києва.
У судовому засіданні 30.05.2014р. представник позивача підтримав позов повністю та заперечив проти задоволення клопотань відповідача про відстрочення виконання судового рішення та відкладення розгляду справи.
Суд, розглянувши вказане клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та заслухавши пояснення представника позивача, вирішив відмовити у його задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: 1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; 2) неподання витребуваних доказів; 3) необхідність витребування нових доказів; 4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; 5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта. Про відкладення розгляду справи виноситься ухвала, в якій вказуються час і місце проведення наступного засідання. Суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.
Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
З огляду на те, що нез'явлення в судове засіданні 30.05.2014р. належним чином повідомленого представника відповідача не перешкоджає розгляду справи; представником відповідача, належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не доведено суду існування обставин, зазначених у клопотанні про відкладення, зокрема не надано судової повістки про виклик до Печерського районного суду м. Києва; у разі неможливості участі у засіданні місцевого господарського суду певного представника, відповідач не був позбавлений можливості уповноважити на це іншу особу, у тому числі ту, що не є працівником товариства, а також приймаючи до уваги, що представник позивача заперечив проти відкладення розгляду справи та наявність всіх матеріалів у справі, необхідних для розгляду справи, суд дійшов висновку, що клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.
Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.
Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд
За період з 16.05.2012р. по 28.06.2012р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 98 680грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін видатковими накладними № Кв000010 від 16.05.2012р. на суму 84 680грн. (а.с. 18) та № Кв000031 від 28.06.2012р. на суму 14 000грн. (а.с. 20).
Крім того, позивач виставив відповідачу для оплати рахунки на загальну суму 98 680грн. (а.с. 17, 19).
Відповідач свій обов'язок з оплати отриманого, на підставі видаткових накладних № Кв000010 від 16.05.2012р. та № Кв000031від 28.06.2012р., товару, в порушення вимог ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, виконав частково, сплативши позивачеві 68 680грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 21-25), решту боргу не сплатив, що підтверджується банківськими довідками (а.с. 53-55), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений, на підставі видаткових накладних № Кв000010 від 16.05.2012р. та № Кв000031 від 28.06.2012р., товар, на момент судового розгляду справи склав 30 000грн. (98 680рн. - 68 680грн.), що підтверджується банківськими виписками (а.с. 21-25) та банківськими довідками (а.с. 53-55).
28.02.2014р. позивач, в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, звернувся до відповідача з вимогою від 28.02.2014р. (а.с. 26-27), згідно якої позивач просив відповідача сплатити борг у сумі 30 000грн., що підтверджується фіскальним чеком № 2934 від 28.02.2014р. (а.с. 15). Дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Предметом позову є вимоги про стягнення 30 000грн. боргу за поставлений, на підставі видаткових накладних № Кв000010 від 16.05.2012р. та № Кв000031 від 28.06.2012р., товар та 1 176,16грн. 3 % річних.
Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.
Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України (абзац перший п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013р.).
Суд встановив, що за період з 16.05.2012р. по 28.06.2012р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 98 680грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін видатковими накладними № Кв000010 від 16.05.2012р. на суму 84 680грн. (а.с. 18) та № Кв000031 від 28.06.2012р. на суму 14 000грн. (а.с. 20); відповідач свій обов'язок з оплати отриманого, на підставі видаткових накладних № Кв000010 від 16.05.2012р. та № Кв000031від 28.06.2012р., товару, в порушення вимог ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, виконав частково, сплативши позивачеві 68 680грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 21-25), решту боргу не сплатив, що підтверджується банківськими довідками (а.с. 53-55), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений, на підставі видаткових накладних № Кв000010 від 16.05.2012р. та № Кв000031 від 28.06.2012р., товар, на момент судового розгляду справи склав 30 000грн. (98 680рн. - 68 680грн.), що підтверджується банківськими виписками (а.с. 21-25) та банківськими довідками (а.с. 53-55); 28.02.2014р. позивач, в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, звернувся до відповідача з вимогою від 28.02.2014р. (а.с. 26-27), згідно якої позивач просив відповідача сплатити борг у сумі 30 000грн., що підтверджується фіскальним чеком № 2934 від 28.02.2014р. (а.с. 15), яка залишена останнім без відповіді та задоволення.
Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 30 000грн. боргу за поставлений, на підставі видаткових накладних № Кв000010 від 16.05.2012р. та № Кв000031 від 28.06.2012р., товар є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з оплати за отриманий від позивача, на підставі видаткових накладних № Кв000010 від 16.05.2012р. та № Кв000031 від 28.06.2012р., товар позивачем за період з 03.01.2013р. по 25.04.2014р. нараховано 1 176,16грн. 3 % річних.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене, а також періоди нарахування 3 % річних, що вказані позивачем в поданому розрахунку 3 % річних (а.с. 9), арифметично вірний розрахунок 3 % річних, нарахованих за період з 03.01.2013р. по 25.04.2014р. складає 1 178,63грн. 3 % річних. Відтак, вимога про стягнення 1 176,16грн. 3 % річних підлягає задоволенню повністю, оскільки суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 30 000грн. боргу за поставлений, на підставі видаткових накладних № Кв000010 від 16.05.2012р. та № Кв000031 від 28.06.2012р., товар та 1 176,16грн. 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.
Також представником відповідача подано клопотання про відстрочення виконання судового рішення до 01 вересня 2014 року.
Згідно ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Як зазначається у абз. 1 п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляд судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" № 14 від 26.12.2003р., при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Майновий стан боржника, відсутність у нього на цей час коштів, не може розглядатись тією винятковою обставиною, що надає право на розстрочку виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до приписів пунктів 7.1.-7.1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012р. застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК України, господарські суди повинні мати на увазі таке: відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012р.).
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Заявником належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України не доведено суду наявності підстав для відстрочки виконання судового рішення. Наявність же скрутного фінансового становища, яке виникло у зв'язку з специфікою ведення сільськогосподарського господарства, а саме отримання прибутку від вирощування зернових та технічних культур, лише після їх збору свідчить про специфіку ведення сільського господарства, як виду господарської діяльності, а не про існування виняткових випадків, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відстрочку виконання даного судового рішення до 01 вересня 2014 року, у зв'язку з його безпідставністю та необгрунтованістю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИПІЛЛЯ АГРО ПЛЮС» (08722, Київська обл., Обухівський район, с. Трипілля, вул. Дружби, буд. 6; код ЄДРПОУ 36349093) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОКОМ» (02660, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 7; код ЄДРПОУ 30530159) 30 000 (тридцять тисяч гривень) 00 коп. боргу за поставлений, на підставі видаткових накладних № Кв000010 від 16.05.2012р. та № Кв000031 від 28.06.2012р., товар, 1 176 (одну тисячу сто сімдесят шість гривень) 16 коп. 3 % річних та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень) 00 коп. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено: 03.06.2014р.
Суддя П.В. Горбасенко