Справа № 170/219/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Сушик Н.В.
Провадження № 22-ц/773/831/14 Категорія: 46 Доповідач: Свистун О. В.
03 червня 2014 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді - Свистун О.В.,
суддів - Федонюк С.Ю., Грушицького А.І.,
при секретарі - Губарик К.А.,
за участі: позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відібрання дитини, треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки і піклування Горохівської районної державної адміністрації, орган опіки і піклування Шацької районної державної адміністрації,
за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Шацького районного суду Волинської області від 15 квітня 2014 року, -
Рішенням Шацького районного суду Волинської області від 15 квітня 2014 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відібрання дитини, треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки і піклування Горохівської районної державної адміністрації, орган опіки і піклування Шацької районної державної адміністрації - задоволено.
Відібрано ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у батька, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 та передано матері ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 243, 60 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, оскільки судом були порушені норми матеріального та процесуального права. Зазначає, що відбирати у нього дитину у суду підстав не було.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 апеляційну скаргу заперечила, оскільки вважає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, причин неявки суд не повідомив.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач не надав доказів в підтвердження своїх доводів про неналежне утримання та виховання дитини за місцем проживання матері. Також, судом встановлено, що відповідач без згоди матері утримує дитину у себе та не виконує рішення суду щодо встановлення місця проживання дитини з матір'ю.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що сторони перебували в шлюбі з 19 березня по 24 вересня 2009 року. Від даного шлюбу у них є неповнолітня дитина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Судом встановлено, що з 26 серпня 2013 року, в зв'язку з неможливістю проживати спільно з відповідачем, позивач разом із своїми двома доньками виїхала в с. Мирків Горохівського району Волинської області, а син ОСОБА_3 залишився проживати із батьком, відповідачем по справі, оскільки останній не віддав сина матері.
Рішенням Шацького районного суду від 18 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, яке набрало законної сили, визначено місце проживання дитини, малолітнього ОСОБА_3 з матір'ю ОСОБА_1.
Із наданих позивачем доказів слідує, що син ОСОБА_2 на час розгляду справи проживає із батьком, відповідачем по справі.
Отже, судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_2, незважаючи на рішення Шацького районного суду від 18 лютого 2014 року, яким визначено місце проживання дитини з матір'ю, по даний час не віддає дитини матері. Таким чином, він утримує дитину за власним місцем проживання самоправно, без згоди позивача ОСОБА_1, що має своїм наслідком негайне відібрання в нього дитини і повернення її матері.
Згідно ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для їх життя, здоров'я і морального виховання.
Принципом 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, передбачено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Із пояснень відповідача слідує, що останній без згоди матері утримує дитину у себе та не виконує рішення суду щодо встановлення місця проживання дитини з матір'ю. Доказів, що дитині надає необхідну матеріальну допомогу, займається з дитиною навчанням відповідач суду не надав.
Також, не надав відповідач суду переконливих доказів наявності виняткових обставин, які б свідчили про створення реальної небезпеки для життя і здоров'я малолітнього сина за місцем проживання матері.
Отже, відповідач не надав доказів в підтвердження своїх доводів та заперечень, як передбачено ст. 60 ЦПК України, зокрема, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Крім того, доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції не враховано обставин, пов'язаних із ставленням батьків до виконання своїх обов'язків, прихильністю дитини до кожного з них, станом її здоров'я не заслуговує на увагу, оскільки дані обставини судом належним чином і в достатній мірі з'ясовані та їм дано правильну юридичну оцінку. Рішенням суду права батька малолітньої дитини ніяким чином не порушені, він не позбавлений можливості брати участь у вихованні сина.
Також не заслуговує на увагу колегії суддів посилання відповідача в апеляційній скарзі про те, що справу розглянуто без його участі, оскільки в поданому запереченні до суду першої інстанції він просив справу розглянути у його відсутності(а.с. 26-27).
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно визначив характер спірних правовідносин між сторонами і правові норми, що їх регулюють, дав належну оцінку наданим доказам по справі та відмовив у задоволені вимог позивача.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319, 218 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Шацького районного суду Волинської області від 15 квітня 2014 року у даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: