ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/3810/14 15.05.14
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Айкюжн»
До Міністерства екології та природних ресурсів України
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна казначейська служба України
Простягнення 599 000 грн.
Суддя Борисенко І.І.
Представники:
Від позивача - Дешевий О.А., представник за довіреністю;
Від відповідача - Сидорчук Р.В., представник за довіреністю;
Від третьої особи - не з'явився.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь заборгованість по договору №120/270/12-02 від 12.12.2013р. у розмірі 599 000,00 грн.
Ухвалою суду від 08.04.2014р. залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державну казначейську службу України. Також, вказаною ухвалою продовжено строк розгляду справи за клопотанням позивача на підставі ст. 69 ГПК України.
Відповідач проти позову заперечив у поданому до суду відзиві на позовну заяву з тих підстав, що відповідач є центральним органом виконавчої влади, кошти на утримання якого передбачаються у Державному бюджеті України за кожний рік, з метою виконання зобов'язання в частині оплати коштів за договором, міністерством 25.12.2013р. направлено до Державної казначейської служби України реєстр бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів №268. Отже Мінприроди України є розпорядником бюджетних коштів, проте їх перерахування на рахунки контрагентів здійснюється Державною казначейською службою України, відтак, факт порушення умов договору з боку відповідача відсутній.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
12 грудня 2013 року між Міністерством екології та природних ресурсів України (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальність «Айкюжн» (далі - Виконавець) було укладено договір №120/270/12-02 про закупівлю послуг за державні кошти.
Відповідно до положень розділу 1 договору позивач зобов'язався у 2013 році надати Міністерству екології та природних ресурсів України послуги з виконання науково-дослідних робіт з дослідження та розробки в галузі біологічних наук, а відповідач - прийняти і оплатити зазначені послуги.
Згідно з п. 3.1 договору загальна ціна договору (послуг) становить 599 000,00 грн. без ПДВ (відповідно до підпункту 197.1.22 статті 197 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки проводяться після підписання сторонами Акта здавання-приймання наданих послуг протягом 10 банківських днів з дати його підписання сторонами.
Пунктом 5.1 договору встановлено, що термін надання послуг - грудень 2013 року.
У Календарному плані (додаток №2 до Договору) встановлено граничний термін надання послуг - 25.12.2013р.
Відповідно до п. 3.3 договору фінансування здійснюється згідно бюджетного призначення. Джерело фінансування: кошти Державного фонду охорони навколишнього природного середовища (за бюджетною програмою КПКВК 2401270 «Здійснення природоохоронних заходів»), КУКВ 2281.
На виконання взятих зобов'язань позивач передав, а відповідач прийняв результати наданих належним чином та у повному обсязі послуг, що підтверджується Актом №1 від 23.12.2013р. здавання-приймання наданих послуг за договором №120/270/12-02 на суму 599 000,00 грн.
Проте, як вказує позивач, відповідач не розрахувався з позивачем за виконані роботи, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 599 000,00 грн.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та мови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що договір про закупівлю робіт за державні кошти є оплатним і обов'язку позивача виконати певну роботу відповідає обов'язок відповідача прийняти та оплатити вартість робіт у порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Як було зазначено раніше, відповідно до п. 4.1 договору розрахунки проводяться після підписання сторонами Акта здавання-приймання наданих послуг протягом 10 банківських днів з дати його підписання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами підписано Акт №1 від 23.12.2013р. здавання-приймання наданих послуг за договором №120/270/12-02 на суму 599 000,00 грн., отже матеріалами справи підтверджено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором №№120/270/12-02 від 12.12.2013р. належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Сторонами визначено, що термін надання послуг - грудень 2013 року. У календарному плані (додаток №2 до договору) встановлено граничний термін надання послуг - 25.12.2013р.
Отже, строк виконання грошового зобов'язання зі сплати відповідачем 599 000 грн. є таким, що настав.
Проте, відповідач, всупереч умовам Договору свого зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг в повному обсязі не виконав. У зв'язку у із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором за відповідачем рахується заборгованість в сумі 599 000 грн.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідачем доводи позивача не спростовано, належних доказів виконання зобов'язань, на підставі яких заявлено позовні вимоги не надано.
Відповідач вказує на те що, останній хоча і є розпорядником бюджетних коштів, проте їх перерахування на рахунки контрагентів здійснюється Державною казначейською службою України. З метою виконання зобов'язання в частині оплати коштів за договором, відповідачем 25.12.2013р. направлено до Державної казначейської служби України реєстр бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів №268. Отже, факт порушення умов договору з боку відповідача відсутній.
Вказані доводи судом відхиляються, оскільки на підставі частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Отже, суд зазначає, що відсутність бюджетних коштів чи затримки фінансування за рахунок бюджетних коштів, не є підставою для звільнення від відповідальності чи обов'язку оплатити виконані роботи.
Такої позиції також дотримується Верховний суд України по справі № 11/446 за позовом ТОВ "Компанія "Тітал" до Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій про стягнення коштів, Вищий господарський суд України у своєму листі "Про практику вирішення спорів, пов'язаних з виконанням договорів підряду" від 18.02.2013р. № 01-06/374/2013, Вищий господарський суд України у своїй постанові від 23.08.2012р. по справі № 15/5027/715/2011, Постановою пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про державний матеріальний резерв" від 17.10.2012р. № 11.
Отже, факт наявності боргу у відповідача за договором від 12.12.2013р. №120/270/12-02 у сумі 599 000,00 грн. позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.
Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Міністерства екології та природних ресурсів України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 35, Код: 37552996) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Айкюжн» (03142, м. Київ, вул. Василя Стуса, буд. 35-37, Код: 35908770) заборгованість по Договору №120/270/12-02 від 12.12.2013р. у розмірі 599 000 (п'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч) грн. та судовий збір в розмірі 11 980 (одинадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят) грн.
Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 02.06.2014р.
Суддя І.І. Борисенко